Рішення № 83938542, 30.08.2019, Веселівський районний суд Запорізької області

Справа №313/42/19

Провадження № 2/313/216/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2019 р. смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Кравцовій О.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Фролова М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати,

ВCТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки заробітної плати у сумі 29 234, 49 грн.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, у якій роз`яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач, після поновлення строку для надання відзиву, надав відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, так як виплата належних позивачеві при звільненні сум відбулась. Власник фактично розрахувався зі звільненим працівником 27.07.2018 р., перебіг тримісячного строку від цього дня закінчився 27.10.2018 р. Обізнаність про повний розрахунок ПАТ « Запоріжжяобленерго» з ОСОБА_1 доводить додана до позовної заяви виписка по рахунку. Позов підписано 30.12.2018 р., який подано вже після цієї дати. Позовна заява подана позивачем після закінчення тримісячного строку для звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП, що є підставою для залишення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку без задоволення.

Позивач, після поновлення строку для надання відповіді на відзив просив суд, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, так як строк пропущений з поважних причин, а саме: навчанням на казарменому положенні у центрі з підготовки поліцейських, зверненням до Мелітопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, а також отримання у відповідача довідки про середню заробітну плату та невиплачену заробітну плату, який надав її навмисно із запізненням.

Присутній у судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали. До суду із клопотанням поновлення строку на звернення до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати відповідно до вимог ст. 234 КЗпП України.

Дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд встановив, що позивач у період з 01.10.2013 р. по 23.02.2018 р. перебував у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго», що підтверджується записами у трудовій книжці від 25.07.2000 р. серії НОМЕР_1 .

23.02.2018 р. ОСОБА_1 звільнений із займаної посади за власним бажанням у зв`язку із не виконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, ч. 3 ст. 38 КЗпП України (наказ від 22.02.2018 р. № 728-к).

На день звільнення відповідач нарахував, але не виплатив позивачеві заробітну плату у сумі 35 297,43 грн., що підтверджено довідкою від 23.02.2018 р.

Відмова виплатити усі кошти, які слід було виплатити на день звільнення з роботи, відповідач обґрунтував відсутністю грошових коштів, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України, відповідно до яких виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства чи установи, проводиться у день звільнення.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, звільненому ним працівникові усіх сум, які повинні бути йому виплачені на день його звільнення, роботодавець повинен виплатити цьому працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 20 постанови від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», відповідно до яких, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а коли він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні останнього до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

До такого правового висновку прийшов Верховний суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 03.07.2013 р. та ухвалив постанову у справі № 6-64цс13, предметом якої був спір про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

27.07.2018 р. відповідач добровільно провів погашення заборгованості по заробітній платі в сумі 35 299,65 грн., що підтверджується довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» від 04.08.2018 р. № BHRA1ERT3HG43K9H.

В Постанові № 6-2807цс16 від 01.03.2017 р. Верховний Суд України виклав наступну правову позицію, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку КМУ № 100 від 08.02.95 р. Суди ж попередніх інстанцій при нарахуванні середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислили його шляхом множення середньоденної зарплати на число календарних, а не робочих днів, у періоді затримки, що суперечить змісту норм права.

Відповідно до довідки від 12.12.2018 р. наданої ПАТ «Запоріжжяобленерго» середній дохід позивача за день складає 283,83 грн.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з підприємства до моменту виплати відповідачем йому заборгованості з нарахованої та не виплаченої заробітної плати минуло 103 робочі дні (з 24.02.2018 р. по 27.07.2018 р).

Сума компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки позивачеві виплати заробітної плати становить 29 234, 49 грн. (283,83 грн. (середній дохід за день)) х 103 робочих дня).

Відповідач на момент звільнення заборгував позивачеві оплату праці на загальну суму 35 297, 43 грн. та здійснив погашення лише 27.07.2018 р. В зв`язку із цим, позивач додатково має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені в сумі 29 234, 49 грн.

На час звернення до суду загальна сума позову складає 29 234, 49 грн., і добровільно відповідачем не сплачена.

Викладені обставини підтверджуються наступними доказами: копіями паспорту та ідентифікаційного номеру, трудової книжки від 25.07.2000 р. серії НОМЕР_1 , довідки про нараховану, але невиплачену заробітну плату від 23.02.2018 р. № 41, довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 04.08.2018 р. № BHRA1ERT3HG43K9H, довідки про середню заробітну плату від 12.12.2018 р.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-V111 від 02.06.2016 р. висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи наведене, суд,на підставі належним чином оцінених доказів (ст.89 ЦПК України) приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки надані позивачем докази є належними, допустимими, достовірними і достатніми, так як у своїй сукупності дають змоги дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доводи представника відповідача, висловлені ним у відзиві на позов та залишення позовної заяви про стягнення середнього заробітку без задоволення на увагу не заслуговують, так як спростовуються наданими позивачем доказами, а саме: копією трудової книжки від 25.07.2000 р. серії НОМЕР_1 , довідкою про нараховану, але невиплачену заробітну плату від 23.02.2018 р. № 41, довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» від 04.08.2018 р. № BHRA1ERT3HG43K9H, довідки про середню заробітну плату від 12.12.2018 р.

ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строків позовної давності до заявлених позовних вимог.

Перевіряючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд встановив, що

позивач ОСОБА_1 з 01.10.2018 р. по 24.01.2019 р. проходив первинну професійну підготовку поліцейських (денна форма навчання, казармене положення) у Національній академії внутрішніх справ, що підтверджується листом Національної академії внутрішніх справ від 11.04.2019 р. № 46/02/1775.

Позивач за юридичною допомогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати звернувся до Мелітопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, що підтверджується довіреністю від 23.10.2018 р. уповноважено адвоката Фролова М.М. здійснювати представництво ОСОБА_1 в судах.

Суд погоджується з доводами ОСОБА_1 , що знаходження позивача на казарменому положенні у навчальному закладі у Київській області, перешкоджало йому залишати територію навчального закладу для узгодження правової позиції з адвокатом та направлення адвокатського запиту до ПАТ «Запоріжжяобленерго» з метою отримання розрахунку середньомісячної заробітної плати за останні два місяці роботи ОСОБА_1 та середнє число робочих днів відпрацьованих ОСОБА_1 за останні два місяці.

Листом від 22.11.2018 р. ПАТ «Запоріжжяобленерго» на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» продовжило до 20 робочих днів надання відповіді на адвокатський запит, тобто до 13.12.2018 р. Відповідь з запитуваною інформацією відповідно до листа відповідача було направлено 12.12.2018 р., яке було отримане 21.12.2018 р., що підтверджується копією конверту та роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти.

Суд також приймає до у ваги те, що позивач проходить службу в Національній поліції України, яка відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про національну поліцію» № 580-V від 02.07.2015 р. є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За таких обставин причини пропуску строків звернення до суду ОСОБА_1 є поважними.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Питання із судовими витратами вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 47, 116, 117, 223 КЗпП України, керуючись ст.ст. 1-13, 81, 89, 141, 247, 276, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки заробітної плати у сумі 29234,49 грн.-задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 29 234 (двадцять дев`ять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 49 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 30.08.2019 р.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області А.О.Нагорний 30.08.19