Рішення № 83937237, 29.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2019 року № 826/12150/17

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-АВТО» до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 26.06.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТС-АВТО» (03126, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 79, код ЄДРПОУ 38746950) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0030361406 від 26.06.2017 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач вказав на те, що винесене податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам законодавства, оскільки відповідач невірно вважає датою імпорту дату перетину митного кордону товару, а не дату відвантаження товару зі складу продавця, , в зв`язку із чим останнім не вірно визначено період нарахування пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності й відповідно сам розмір пені.

Ухвалою суду від 28 вересня 2017 року відкрито провадження по справі.

Від відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких він зазначив, що вважає позов необґрунтованим, в зв`язку із тим, що граничний термін надходження товару, відповідно до укладеного договору становить 11.01.2017 року, в той час, як відповідно до митної декларації, товар перетнув митний кордон України 20.03.2017 року, що свідчить про порушення строків розрахунків, визначених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (зі змінами та доповненнями).

В судовому засіданні 29.01.2018 року, за клопотання представників сторін, суд перейшов у письмове провадження по справі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі направлення від 14.06.2017 року № 1315/26-15-14-06-04, виданого ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-АВТО» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними операціями за імпортним контрактом від 06.09.2016 року № FW16001 з компанією «Guandong Fuwa Equipment Manufacturing CO LTD» (Китай), відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки було складено Акт № 616/26-15-1406-04/387446950 від 14.06.2017 року. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ВТС-АВТО» вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасне надходження товару на суму 2 570,00 дол США (еквів 69 710,12 грн) за контрактом від 06.09.2016 року № FW16001 з компанією «Guandong Fuwa Equipment Manufacturing CO LTD» (Китай).

26 червня 2017 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0030361406 від 26.06.2017 року про застосування пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 14 214,91 грн.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

06 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТС-АВТО» (Покупець) та «Guandong Fuwa Equipment Manufacturing CO LTD» (Китай) (Продавець) укладено контракт № FW16001, за умовами якого покупець погодився продати, а покупець купити частини причепів, листові ресори, деталі кріплення ресор і їх частини (далі - товари) у відповідності до цього контракту. Товари поставляються на умовах поставки EXW Foshan Guandong в редакції Incoterms 2010.

13.09.2016 року на виконання умов вищенаведеного контракту позивачем був здійснений авансовий платіж на суму 2 570,00 дол США.

Товар був відвантажений зі складу продавця 18.01.2017 року, завантажений на борт судна 12.02.2017 року та переміщений через митний кордон України 20 березня 2017 року, що підтверджується відповідними відмітками на інвойсі та коносаменті.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» ( в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади , що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно Постанов Правління Національного банку України від 28.07.2003 №361 від 14.09.2016 № 386 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті» розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачених в ст. 1 та 2 Закону України від 23.09.1994 року «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюється у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено, що за порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до розрахунку пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності за результатами перевірки ТОВ «ВТС-АВТО», яке додано до акту перевірки, відповідачем встановлено 68 днів прострочення поставки товару. Відповідно із даної кількості днів була обчислена пеня за прострочення поставки товару в сумі 14 214,91 грн.

В судовому засіданні 29.01.2018 року представник позивача зазначила, що податковим органом невірно встановлена кількість днів прострочення поставки товару, оскільки датою імпорту товару потрібно вважати дату відвантаження, а саме 18.01.2017 року, а не дату перетину товаром митного кордону - 20.03.2017 року.

Відповідно до абзацу 38 ст. 1 Закону України « Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується від продавця до покупця.

Частиною 4 статті 265 Господарського Кодексу України визначено, що сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Одним з таких правил є Інкотермс - Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року)

У розділі EXW (EX Works) Інкотермс-2010 термін «Франко завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці, приміром на заводі чи складі. Компанія-Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Навпаки, компанія-покупець за власний рахунок забезпечує відвантаження і транспортування товару до пункту призначення і бере на себе всі пов`язані з цим витрати і ризики.

Оскільки компанія-покупець узгодила з продавцем поставку саме на умовах Інкотермс-2010 EXW, про що зазначила у п. 2.1 контракту № FW16001, тому, з урахуванням положень абзацу 38 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», моменту імпорту товару є момент передачі товару на складі продавця, а не момент перетину митного кордону України.

Згідно інвойсу товар був відвантажений зі складу продавця 18.01.2017 року, тому дата інвойсу є моментом імпорту товару, тобто кінцевим терміном нарахування пені згідно із статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Оскільки всі поставки здійснювалися на умовах Інкотермс-2010 EXW, тому момент імпорту товару необхідно було обраховувати з моменту переходу права власності на нього від продавця, тобто з моменту відвантаження на складі продавця (Франко завод).

В зв`язку із вищенаведеним, суд погоджується із доводами позивача про те, що моментом імпорту товару слід вважати дату відвантаження товару на складі продавця. На думку суду митна декларація фіксує лише факт перетину товаром державного кордону України та нарахування митних платежів, але не фіксує набуття права власності на товар (яке не завжди набувається саме під час розмитнення). Ризики та вигоди, пов`язані з переходом права власності на товар, будуть отримані раніше, ніж товар перетне кордон та надійде на склад.

Проте, суд зазначає, що відповідно до договору № FW16001 граничним терміном поставки товару є 11.01.2017р., а не 18.01.2017 року, якою відбулась фактичне відвантаження товару. Вказане свідчить про прострочення термінів поставки товару, але не на 68 днів, а фактично на 4 дні (з 12.01. по 17.01.17 р.), в зв`язку із чим, суд приходить до висновку , що сума розрахованої пені є необґрунтованою.

Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України податковому органу надано право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

При цьому, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього інше рішення, яке б відповідало закону, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки встановивши, що контролюючим органом не правильно розраховано суму штрафних санкцій за порушення ТОВ «ВТС-АВТО» вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що зафіксовано актом перевірки №616/26-15-1406-04/387446950 від 14.06.2017 року, а суд не може підміняти орган ДФС у здійсненні функцій щодо притягнення платника податків до відповідальності за порушення валютного законодавства у вигляді застосування штрафних санкцій, тому суд приходить висновку про необхідність скасування спірного податкового повідомлення-рішення у повному обсязі, оскільки правильність визначеної ним суми грошового зобов`язання не доведено відповідачем.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень не виконано.

Перевіряючи рішення відповідача на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд дійшов висновку, що оскільки податковим органом не доведено правильність визначення податковим повідомленням-рішенням №0030361406 від 26.06.2017 року суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення, зафіксовані актом перевірки № 616/26-15-1406-04/387446950 від 14.06.2017 року, суд позбавлений повноважень по нарахуванню таких санкцій, тому спірне рішення ГУ ДФС в м. Києві не може бути визнано правомірним, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-АВТО» (03126, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 79, код ЄДРПОУ 38746950) задовольнити повністю;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0030361406 від 26.06.2017 року;

3. Сягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС_АВТО» (03126, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 79, код ЄДРПОУ 38746950) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судові витрати у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.Г. Вєкуа