Рішення № 83936619, 20.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 серпня 2019 р. № 520/5142/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Мінаєвої К.В.,

за участю секретаря судового засідання – Остропільця Є.Є.,

розглянувши без участі сторін у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 14.08.2019 р., просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо пред`явлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3299-23 від 18.02.2019 року;

- визнати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3299-23 від 18.02.2019 року незаконною та скасувати її в повному обсязі;

- стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, є пенсіонером МВС України за вислугою років, адвокатом, перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м.Харкова як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну адвокатську діяльність, та прийнятий на облік Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова як платник єдиного внеску. 15.05.2019 р. отримав від Центрального управління ГУ ДФС України у Харківській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019 р. по сплаті ЄСВ у сумі 22088,81 грн. Позивач стверджує, що незалежно від того, на яких підставах звільняються пенсіонери МВС України, вони не можуть отримувати пенсію за віком, тому що у співробітників МВС України такий вид пенсії не передбачений. Крім того, позивач зазначив, оскільки співробітники МВС України здійснювали трудову діяльність, звільнялись з органів МВС та отримували пенсію на підставі не загального трудового законодавства, а спеціального, прирівнювати умови звільнення, отримання пенсії до загального законодавства неправомірно та безпідставно. Отже, позивач вважає, що до нього, як до пенсіонера МВС України, не можуть бути застосовані загальні норми законодавства, та не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3299-23 від 18.02.2019 року, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач у відзиві просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування», відповідно якої від сплати ЄСВ звільнені лише фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та члени фермерського господарства, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку відповідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Отже, на думку відповідача, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є платниками єдиного внеску на загальних підставах. Після уточнення позовних вимог представник відповідача зазначив, що правова позиція відповідача не змінилась.

Ухвалою суду від 27.05.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено проведення підготовчого засідання на 18.06.2019 р. Ухвалою суду від 22.04.2019 р. відкладено проведення підготовчого судового засідання на 06.05.2019 р. Протокольною ухвалою суду від 18.06.2019 р. відкладено підготовче судове засідання по справі для надання позивачем заперечення на відзив, та справа призначена до розгляду у підготовчому провадженні на 05.07.2019 р. Ухвалою суду від 05.07.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження по справі, судове засідання призначено на 06.08.2019 р. Ухвалою суду від 06.08.2019 р. підготовче судове засідання відкладено на 20.08.2019 р. у зв`язку з неявкою позивача. Ухвалою суду від 20.08.2019 р. закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду по суті.

Відповідно ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За правилами, встановленими ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, відсутність перешкод для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті за відсутністю сторін.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи позову та відзиву, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, ОСОБА_1 є пенсіонером МВС України, отримує пенсію за вислугу років з 22.11.2006 р., що підтверджується пенсійним посвідченням №17471 від 07.12.2006 р. та витяг з пенсійної справи позивача №10029546. (а.с.18, 22)

Відповідно довідки про взяття на облік платника податків адвокат Стародубов С.М. взятий на облік з 18.04.2007 р. в ДПІ у Ленінському районі м.Харків. З повідомлення слідує, що з 11.04.2007 року позивач був взятий на облік як платник єдиного внеску у УПФУ Ленінського района м.Харків за номером 8806, основний вид економічної діяльності по КВЕД 74.11.1 – адвокатська діяльність. (а.с.19)

Як зазначає у позовній заяві позивач та підтверджується матеріалами справи, 15 травня 2019 року він отримав від Центрального управління ГУ ДФС України у Харківській області лист з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019 р. №Ф-3299-23 щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 22088,81 грн. (а.с.12, 13)

Позивач вважає, що оскільки він не має чистого доходу від здійснення незалежної адвокатської діяльності, з якої повинен нараховувати і сплачувати ЄСВ, а його доходом є тільки державна пенсія, яка не підлягає оподаткуванню, позивач вважає, що не є суб`єктом сплати ЄСВ. Отже, вважаючи вимогу податкового органу незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно ст.13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно положень пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

За змістом частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI в редакції, що діє з 1 січня 2017 року, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року №2148-VIII, перше речення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI викладено в такій редакції: особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Отже, з 01.01.2017 р. від сплати за себе єдиного внеску звільняються фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а з врахуванням змін, внесених Законом №2148-VIII, також члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, та за наявності двох обов`язкових умов: 1 - є пенсіонерами за віком або інвалідами, після законодавчих змін - отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", 2 - отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі №1640/2837/18.

Суд зазначає, що позивач не відповідає критеріям, встановленим частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI, зокрема, він не є фізичною особою-підприємцем, а також членом фермерського господарства.

З матеріалів справи слідує, що позивач здійснює незалежну професійну діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Враховуючи положення пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, позивач, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, а саме адвокатську діяльність, є платником єдиного внеску, для якого цим Законом встановлений певний порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

За положеннями норм Законів, які регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення (Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058, Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII), до видів державних пенсій віднесено пенсії за віком, пенсії по інвалідності, пенсії в разі втрати годувальника, пенсії за вислугу років.

Позивач не є пенсіонером за віком/або інвалідом, а отримує пенсію за вислугу років згідно Закону №2262-XII, на час виникнення спірних правовідносин не досяг віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а відтак на нього не розповсюджується пільга щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску, встановлена частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №805/2195/18, оскільки предметом розгляду зазначеної справи є правовідносини між фізичною особою-підприємцем та органом Державної фіскальної служби щодо наявності у підприємця обов`язку зі сплати єдиного внеску за умови виходу останнього на пенсію за віком до настання пенсійного віку (на пільгових умовах на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»), в той час як позивач провадить незалежну професійну діяльність та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262. Тобто, обставини справ не є тотожними.

Перевіривши обґрунтованість прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки), суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову. Розподіл судових витрат здійснюється відповідно ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 30 серпня 2019 року.

Суддя Мінаєва К.В.