Рішення № 83936599, 30.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

30.08.2019 р. справа №520/7445/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -встановив:

Матеріали позову одержані судом 30.07.2019 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 31.07.2019 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 16.08.2019 р.

Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про зобов`язання ГУПФУ в Харківській області провести перерахунок пенсії з урахуванням надбавки за таємність у розмірі 10 (десять) процентів до посадового окладу, яку ОСОБА_1 отримував до звільнення з військової служби та з урахуванням якої ОСОБА_1 була призначена пенсія з 14.04.2005 р.

Підставами позову є доводи про те, що відповідач при перерахунку пенсії діяв не у відповідності до вимог законодавства, а саме не включив до складу грошового забезпечення для перерахунку пенсії надбавку за таємність.

Відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що перерахунок і виплата пенсії проведені відповідно до закону і діючих п.п. 1, 2 Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 р.

Дослідивши приєднані до справи докази, суд установив такі обставини спору.

Заявник проходив публічну військову службу, 14.04.2005р. звільнений у запас, одержує пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яку виплачує ГУ ПФУ у Харківській області, пенсія призначена .

З посиланням на п. 1 постанови КМУ №103 від 21.02.2018 р. ГУ ПФУ у Харківській області здійснило перерахунок пенсії заявника з 01.01.2018 р. на підставі довідки Ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Харківській області від 30.03.2018 р., де у якості складових грошового забезпечення станом на 01.03.2018 р. указані оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років у розмірі 50 %.

Суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Правовідносини з приводу соціального захисту у формі пенсійного забезпечення колишніх військовослужбовців внутрішніх військ унормовані приписами Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та деталізовані приписами Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45; далі за текстом - Порядок №45) і Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою правління ПФУ від 31.01.2007р. №3-1; далі за текстом - Порядок №3-1), а також приписами постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 (положення якої у силу ч.2 ст.265 КАС України діяли у період з 28.02.2018р. по 05.03.2019р.).

Суд відзначає, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 згаданого закону у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 згаданого закону у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.

Так, ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагороди за працю), одержані особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення самого працівника (службовця) - власна винагорода особи за працю).

Натомість, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено порядок обчислення розміру вже призначеної пенсії шляхом її перерахунку у залежності від тих виплат (як винагороди за працю), котрі одержані третьою сторонньою особою - іншим працівником, який обіймає цю ж саму чи прирівняну посаду (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення іншого працівника - діючого службовця за аналогічною (прирівняною) посадою - винагорода третьої сторонньої особи за працю).

Правильність такого тлумачення змісту ст.ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 15.02.2018 р. по зразковій справі №820/6514/17 (Пз/9901/8/18).

Відтак, посилання заявника на положення ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слід визнати юридично неспроможними, адже ця норма не має стосунку до правовідносин з приводу перерахунку розміру раніше призначеної пенсії за подією збільшення рівня оплати праці діючого військовослужбовця.

Розв`язуючи спір, суд бере до уваги, що положеннями ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» законодавець делегував КМУ повноваження по визначенню умов та порядку (тобто механізму) перерахунку пенсій.

Початково такий механізм було передбачено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, якою і було затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом – Порядок №45).

Зміни до цього механізму були внесені постановою КМУ від 21.02.2018 р. №103.

Пункти 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 визначали у якості бази перерахунку пенсії колишнього військовослужбовця виключно оклад за посадою, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 р. по справі №826/3858/18 (залишеним у силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019р.) були визнані нечинними п.п. 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103.

Таким чином, п.п. 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103 як частини нормативно-правового акту відповідно до ст. 255 та ч.2 ст.265 КАС України утратили чинність з 05.03.2019р.

До указаної дати ці норми права правомірно застосовувались владними суб`єктами - учасниками спірних правовідносин.

Довідка Ліквідаційної комісії ГУМВСУ у Харківській області від 30.03.2018 р. була складена у період часу, коли постанова КМУ від 21.02.2018 р. №103 була чинною.

Зміст згаданої довідки положенням постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103 не суперечить.

Окрім того, суд зважає, що у процедурі перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії за ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» юридичне значення має розмір та складові структури винагороди за працю, реально одержаної (а не потенційно можливої до нарахування) діючим публічним службовцем за аналогічною штатною посадою (прирівняною штатною посадою).

Розмір та складові структури власної винагороди за працю пенсіонера згідно з ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підлягають використанню виключно у процедурі призначення пенсії вперше і подальшому збереженню не підлягають.

Саме такий правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 15.02.2018 р. по зразковій справі №820/6514/17 (Пз/9901/8/18).

З огляду на викладене, у заявника відсутній інтерес до збереження структури грошового забезпечення на момент призначення пенсії, позаяк цей фактор має юридичне значення виключно для випадку призначення пенсії вперше.

У випадку проведення перерахунку розміру вже призначеної пенсії юридичне значення мають включно складові елементи структури грошового забезпечення діючого публічного службовця.

Тому, ті виплати з винагороди за працю, котрі не існують (відсутні, припинені, скасовані тощо) на момент вирішення питання про перерахунок пенсії, не підлягають включенню до розрахункової бази обчислення розміру пенсії.

Постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 така виплата як надбавка за таємність не передбачена, а наявності приводів для застосування нових видів грошового забезпечення, які були вперше запроваджені цією постановою і не існували до того, відносно заявника судом не виявлено.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі справи соціального забезпечення не знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для відмови в задоволені заявлених вимог.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Сліденко А.В.