Рішення № 83936260, 29.08.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1087/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4а, код ЄДРПОУ 41248812) про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення № 9984 від 26.09.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком та визнання бездіяльності відповідача, щодо не призначення пенсії – протиправною та зобов`язати призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 06.12.2017 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон PU НОМЕР_2 , виданий органом 2ISR, 13.09.2016 року. 20 травня 1996 року позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. 06.12.2017 року представник позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подала безпосередньо до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі особисту заяву позивача про призначення пенсії нотаріально посвідчену та апостильовану. Однак, представниками позивача отримано неправомірні відмови в призначенні пенсії позивачу. Зазначену відмову позивачем оскаржено до суду та відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року по справі № 815/2617/18 відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивача від 06.12.2017 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Однак, 10.10.2018 року позивачем отримано повторну відмову відповідача за № 16627/05 від 03.10.2018 року з відповідним рішенням про відмову у призначенні пенсії № 9984 від 26.09.2018 року про відмову у призначенні пенсії, у відповідь на вимогу про виконання судового рішення. Відповідач розглянув заяву позивача про призначення пенсії та знову відмовив, обґрунтувавши свою відмову як і попередні, не врахувавши жодного висновку суду, викладених у мотивувальній частині рішення, а саме з тих причин, що начебто позивачем не було надано до УПФУ паспорту громадянина України, що в свою чергу вже було спростовано діючим рішенням суду. Представник позивача вважає відмову відповідача незаконною, а його дії неправомірними і дискримінаційними, що суперечать чинному законодавству, чисельній судовій практиці, у зв`язку із чим звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 01.07.2019 р. відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

29.07.2019 р. (вх. № 27201/19) до суду від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач зазначає, що позовні вимоги вважає незаконними та необґрунтованими, у зв`язку з тим, що при звернені за призначенням пенсії позивачем не надано паспорт громадянина України або посвідку на постійне проживання в Україні. Тому вважає, що відсутні будь-які підстави для призначення пенсії за віком позивачу.

06.08.2019 року (вх. № ЕП/5774/19) та 09.08.2019 року (вх. № 28576/19) до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого, представник позивача вважає твердження відповідача, що ніби то документ, що посвідчую особу позивача не відповідає Порядку 22-1 є абсурдним, та таким, що суперечить нормам закону, судовій практиці та здоровому глузду, та не відповідає дійсності, так як при зверненні до відповідача з особистою заявою про поновлення пенсії, позивачем надано копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон, яка засвідчена нотаріусом в державі Ізраїль, підпис та повноваження якого у свою чергу підтверджена печаткою апостиль, відповідно до Гаагської конвенції, до якої України приєдналась 23.12.2003 року.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України та постійно проживає у Ізраїлі, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 , виданим 13.09.2016 року органом 2ISR та дійсним до 13.09.2026 року.

16.10.2017 року представник позивача звернувся до Пенсійного фонду України із заявою з відповідними додатками для передачі заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії уповноваженому управлінню Пенсійного Фонду для розгляду по суті. Листом №18908/3-11 від 21.11.2017 року Пенсійний Фонд України направив заяву про призначення пенсії позивачу з доданими документами, необхідними для призначення пенсії до ОУПФ (а.с. 170).

Листом відповідача №522/3-8 від 11.12.2017 року представника позивача повідомлено, що згідно з Порядком № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до УПФ за місцем проживання (реєстрації). У листі зазначено, що для призначення пенсії необхідно надати: паспорт громадянина України або посвідку про тимчасове проживання на території України, ідентифікаційний код, диплом про навчання (у разі наявності), військовий квиток (у разі проходження військової служби), оригінал трудової книжки.

06.12.2017 року представник позивача В ОСОБА_2 Меламед, діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 , подав безпосередньо до ОУПФ заяву позивача про призначення пенсії. До вказаної заяви були додані паспорт НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ; довіреність представника позивача №696/2017; копія трудової книжки; довідка про заробітну плату.

18.12.2017 року ОУПФ прийняло рішення №9984 про відмову у призначенні пенсії, в якому у якості підстави прийнятого рішення зазначено, що позивачем при зверненні за призначенням пенсії не було надано паспорт громадянина України або посвідку на постійне проживання в Україні. Для вирішення питання призначення пенсії необхідно надати документ, що підтверджує громадянство України та постійне місце проживання на території України.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 р. у справі № 815/2617/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №9984 від 18.12.2017 року «Про відмову в призначенні пенсії», яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, та зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повторно розглянути заяву №9984 від 06.12.2017 року про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2018р. по справі № 815/2617/18 апеляційну скаргу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити певні дії – повернуто апелянту.

На виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 р. у справі № 815/2617/18, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, розглянувши заяву ОСОБА_1 від 06.12.2017 р., прийнято рішення № 9984 від 26.09.2018 р. про відмову в призначенні пенсії за віком, зазначивши, що надані до Пенсійного фонду документи не відповідають Порядку 22-1.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. N 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Однак, зазначені положення пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009р. №25-рп/2009.

Тобто, громадяни України, які проживають за межами України мають такі самі конституційні права, у тому числі і на соціальний захист.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство» від 18.01.2001 р. № 2235-III документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

Як вбачається з паспорту громадянина України ОСОБА_1 для виїзду за кордон PU 097710 від 13.09.2016 року, постійне місце його проживання – Ізраїль.

Таким чином, те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, а місце його постійного проживання є Держава Ізраїль підтверджуються паспортом громадянина України для виїзду за кордон на постійне проживання.

Щодо посилання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Одесі у відзиві на адміністративний позов на те, що законодавством України не передбачено прийняття органами Пенсійного фонду України заяви про призначення пенсії представником, який діє на підставі посвідченої нотаріально довіреності за місцем проживання до виїзду за кордон, суд зазначає, що така підстава для відмови не була вказана в оскаржуваному рішенні, а також чинне законодавство не містить заборону особі, яка звертається до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, подати вказану заяву через представника.

Враховуючи викладене рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії № 9984 від 26.09.2018р. є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

У зв`язку з тим, що суд прийшов висновку про необґрунтованість прийняття рішення Центральним об`єднаним управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії № 9984 від 26.09.2018 р., суд вважає, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні пенсії також підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання призначити пенсію за віком, судом встановлено наступне.

Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 р. у справі № 815/2617/18 встановлено, що ОСОБА_1 , на час подання заяви про призначення пенсії від 06.12.2017р. досяг 70 року, власну трудову діяльність мав як на території України так і колишнього СРСР. Зазначене підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 .

При цьому, у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 р. по справі № 815/2617/18 суд встановив, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується нотаріально засвідченою ксерокопією паспорта громадянина України для виїзду за кордон PU 097710 та звернув увагу Пенсійного фонду на те, що у пенсійному законодавстві відсутня правова норма, яка забороняє особі, що звертається до органу Пенсійного фонду за призначенням чи поновленням виплати пенсії, подавати відповідну заяву через представника.

Жодних пояснень чи доказів того, що у ОСОБА_1 відсутнє право на отримання пенсії за віком до суду надано не було.

Статтею 129 - 1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Суд наголошує що при прийнятті рішення № 9984 від 26.09.2018р., Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі не врахувало встановлені в обов`язковому до виконання рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 р. обставини, а відмовив з тих самих підстав, які були зазначені у листі Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 18.12.2017 р. № 9984 та у подальшому визнаний судом першої інстанції необґрунтованим.

Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_1 неодноразово відмовлено у нарахуванні пенсії, підстави які визнані судом неправомірними та рішення суду є обов`язковими до виконання, що має бути враховано Пенсійним Фондом, як суб`єктом владних повноважень при повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії від 06.12.2017 р., з метою захисту інтересів прав позивача, суд вважає, за необхідне зобов`язати відповідача призначити пенсію ОСОБА_1 за віком з моменту звернення за пенсією, з 06.12.2017 р.

При цьому, суд враховує, що дискреційні повноваження є повноваженнями суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Разом із цим у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення кокретних дій та не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Частиною 3 ст. 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з квитанції № 0.0.1315465792.1 від 03.04.2019 р. позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову немайнового характеру у розмірі 1921,00 грн.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , сплачений судовий збір у сумі 1921,00 грн. підлягає частковому стягненню з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 у сумі 960,50 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4а, код ЄДРПОУ 41248812) про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Скасувати рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 26.09.2018р. № 9984 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Визнати неправомірними дії щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту звернення за пенсією, 06.12.2017 р.

Стягнути з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4а, код ЄДРПОУ 41248812) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 960,50 грн.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.М. Токмілова

.