Рішення № 83934983, 30.08.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 серпня 2019 р. Справа № 120/2395/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач). Відповідно до змісту позовних вимог позивач просить суд: визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 23.02.2018 - день фактичної виплати донарахованої частини пенсії; зобов`язати відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Латинського районного суду Вінницької області від 08.12.2017 по справі №137/1669/17, за період з 01.01.2016 по 23.02.2018 - день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання постанови Літинського районного суду Вінницької області від 08.12.2017 у справі №137/1669/17 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачеві відповідно до довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 8496 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, починаючи з 01.01.2016, та здійснив її виплату - 23.02.2018, що підтверджується випискою з карткового рахунку. Зазначає також, що на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати", "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, відповідач повинен був розрахувати, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, але цього не зробив. На звернення із заявою від 20.06.2019 щодо розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відмовив у проведенні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, при цьому відповідач підтвердив, що ним не була нарахована та виплачена позивачеві компенсація втрати частини доходу в зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. З такою відмовою позивач не погоджується, вважає, що оскільки тривале ненарахування йому пенсії за минулі періоди сталося через вину відповідача, зокрема призначення позивачеві заниженого розміру пенсії, внаслідок порушення закону, то він (позивач) має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих йому на підставі рішення суду.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У строк, встановлений судом ухвалою про відкриття провадження, відповідач надав на адресу суду відзив (вх. № 42196 від 15.08.2019), у якому заперечує проти позовних вимог, вважаючи позов таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування відзиву зазначив, що після отримання від Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області 26.03.2018 нової довідки про розмір грошового забезпечення № 8496, виданої на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103), позивачеві проведено перерахунок пенсії, наслідок якого основний розмір пенсії позивача склав - 4334,67 грн.; за період з 01.01.2016 по 31.02.2018 позивачеві нараховано 56767,36 грн. Вказав, що виплата пенсії ОСОБА_1 проводилась в попередньому розмірі, визначеному на виконання Постанови КМУ № 103 - 4334,67 грн. Отже, у ГУ ПФУ у Вінницькій області відсутня заборгованість за судовим рішенням у справі № 137/1669/17 перед позивачем. Відповідач вважає, що оскільки, пенсія в новому розмірі (з урахуванням судових рішень) за кожен місяць позивачеві до виконання судового рішення не була нарахована, а обрахована одноразово та виплачується у визначеному Урядом порядку, то ця сума не є недоотриманою пенсією та не підпадає під визначення Закону № 2050. За таких умов, зазначені кошти не можуть вважатися недоотриманою пенсією та не підлягають стягненню в порядку, встановленому статтею 55 Закону України № 2262. Переконаний, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що постановою Літинського районного суду Вінницької області від 08.12.2017 у справі №137/1669/17 визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 8496 про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії, починаючи з 01.01.2016.

Як видно із матеріалів справи (а. с. 21, 23), внаслідок проведеного відповідачем перерахунку, основний розмір пенсії позивача склав - 4334,67 грн. За період з 01.01.2016 по 31.02.2018 позивачеві нараховано 56767,36 грн., що підтверджуються розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №80 8496 від 05.02.2019 (а. с. 23).

Як видно із виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 (а. с. 24), 23.02.2018 позивачеві на рахунок надійшли кошти в сумі 56568,70 грн.

20.06.2019 позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Літинського районного суду Вінницької області від 08.12.2017 у справі № 137/1669/17, за період з 01.01.2016 по 23.02.2018 - по день виплати донарахованої частини пенсії. На вказану заяву листом від 02.07.2019 № 1707/Р-12 ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів. Відповідач відмову у виплаті компенсації обґрунтував тим, що ним проведено перерахунок пенсії позивачеві на виконання рішення суду відповідно до довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 8496 про розмір його грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Донарахована сума пенсії виплачена; суд не зобов`язував відповідача нарахувати та виплачувати таку компенсацію; доплата до пенсії, згідно рішення суду носила разовий характер та не відноситься до компенсації, на підставі ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" компенсація можлива у разі нарахування пенсії та її невиплати.

Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, позивач звернувся до суд з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходив з такого.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок №159).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За правилами статті 3 цього закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, положення зазначених статей Закону № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Відповідно до ст. 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Відтак, Закон №2050-ІІІ пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Пункти 1, 2 цього Порядку №159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з пунктом 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

При цьому варто зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Статтею 55 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) також визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ, ст.55 Закон № 2262-XII та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19.12.2011 (справа № 6-58цс11), від 11.07.2017 (справа №21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа № 336/4675/17), від 21.06.2018 (№ 523/1124/17), від 03.07.2018 (справа № 521/940/17).

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , що наявна у справі, на картковий рахунок позивача 23.02.2018 надішли кошти як безготівкове зарахування пенсії в сумі 56568,70 грн. Отже, виплата доплати перерахованої пенсії позивачеві за рішенням суду здійснена, а відтак наявна виплата основної суми доходу в розумінні Закону №2050-ІІІ, за наявності якої можлива виплата суми компенсації.

Щодо доводів відповідача про те, що зазначена виплата носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом № 2050, то суд зазначає таке.

Під доходами у Законі № 2050 необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. До доходів, які мають разовий характер можна віднести цільову разову допомогу, одноразову допомогу при виході на пенсію, допомогу на поховання, одноразову допомогу по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності, тощо. Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" надано визначення поняттю "пенсія". Так, відповідно до норм зазначеного закону, пенсія – це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або яку отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Отже, пенсія - це щомісячна грошова виплата, тобто вона виплачується кожного місяця протягом строку, на який вона призначена; пенсія є тривалою виплатою. Позивач отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Така пенсія є щомісячною грошовою виплатою та не має разового характеру. Сума нарахованої відповідачем пенсії у розмірі 56767,36 грн. - це також пенсія позивача, яка виникла через призначення та виплату позивачеві заниженого розміру пенсії внаслідок порушення закону. Відтак, оскільки тривале ненарахування пенсії за минулі періоди сталося через вину відповідача, зокрема, через призначення та виплата позивачеві заниженого розміру пенсії внаслідок порушення закону, позивач має право на компенсацію частини доходів у зв`язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих йому на підставі рішення суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполученого Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Зважаючи на вищевикладене, суд з урахуванням принципу правової визначеності у спірних відносинах та положень ст. 245 КАС України, дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 23.02.2018 та шляхом зобов`язання відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 73,-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 23.02.2018 (день фактичної виплати донарахованої частини пенсії).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Латинського районного суду Вінницької області від 08.12.2017 у справі №137/1669/17, за період з 01.01.2016 по 23.02.2018 (день фактичної виплати донарахованої частини пенсії).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович