Рішення № 83933847, 14.08.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1629/19

Провадження № 2/204/884/19

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Невеселій К.А.,

за участю представника позивача адвоката Дейчман Т.М.,

за участю представника відповідача адвоката Опара Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Третя Дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення юридичних фактів та визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину домоволодіння, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив:

-встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 була рідною дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-встановити факт прийняття спадщини на підставі ст. 549 ч.2 ЦК УРСР в редакції 1963 року ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-встановити факт на підставі ст.1268 ч.3 ЦК України постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

-визнати за позивачем - ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 5/16 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку А-2 житловою площею 87,5 кв.м, загальною площею 208,5 кв.м., літньої кухні Б, вбиральні Г, погребу Д, вбиральні Є, сараїв Ж, К, літнього душу З, гаражу-сараю Л-2, гаражу-сараю М-2, навісів Н, О, П, №1-7 споруд, мостіння І, після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 і після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилався на те, що спадкове домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку А-2 житловою площею 87,5 кв.м, загальною площею 208,5 кв.м., літньої кухні Б, вбиральні Г, погребу Д, вбиральні Є, сараїв Ж, К, літнього душу З, гаражу-сараю Л-2, гаражу-сараю М-2, навісів Н, О, П, № 1-7 споруд, мостіння І. Вказане домоволодіння належало ОСОБА_6 і ОСОБА_4 в рівних частках. Ринкова вартість об`єкта оцінки - домоволодіння АДРЕСА_1 складає станом на 25 лютого 2019 року - 1411149 грн. 12 жовтня 1953 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 . ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 в с. Кам`яні Потоки Кременчуцького району, Полтавської області, матір`ю якої була ОСОБА_4 , батьком - ОСОБА_9 . Актового запису про народження на ОСОБА_8 за 1927-1928 р.р. не виявлено, так як книги актів цивільного стану про народження за вказані роки не збереглися; тому позивач вимушений звертатися до суду із вимогою про встановлення родинних відносин між ОСОБА_8 і її матір`ю - ОСОБА_4 . Також, зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_9 народився ОСОБА_5 . Батьками зазначені: ОСОБА_6 і ОСОБА_3 . Отже, ОСОБА_5 був сином ОСОБА_6 і ОСОБА_3 , а також онуком ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_10 народився позивач - ОСОБА_1 . Його батьками зазначені: ОСОБА_5 і ОСОБА_10 . А отже, позивач є сином ОСОБА_5 , онуком ОСОБА_6 , а також онуком ОСОБА_3 і правнуком ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_11 померла ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 єдиним спадкоємцем за законом 1 черги була її дочка - ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину після смерті своєї матері шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном - 1/2 частини домоволодінням за вказаною адресою. ІНФОРМАЦІЯ_12 померла ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями за законом 1 черги були: її чоловік - ОСОБА_6 і син - ОСОБА_5 в рівних частках. ОСОБА_5 до нотаріальної контори на протязі 6 місяців з дня смерті матері - ОСОБА_3 заяви про прийняття спадщини не подавав, але фактично вступив в управління і володіння спадковим майном, а тому, вважається спадкоємцем, який прийняв спадщину належним чином на 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті своєї матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . 22 грудня 2018 року позивач звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого батька - ОСОБА_5 , який був спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_12 його матері ОСОБА_3 . Постановою державного нотаріуса Третьої Дніпровської нотаріальної контори Хилько Л.А. від 22.12.2018 року було відмовлено у видачі вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини не подавав. Крім того, згідно довідки відділу проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 28.11.1998 № 14\5-11596 спільне проживання та реєстрація ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не підтверджується. Тому, позивач вимушений звертатися до суду із вимогою і про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті його матері - ОСОБА_3 . Також, зазначив, ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_5 . У зв`язку з тим, що позивач являється спадкоємцем за законом 1 черги після смерті його батька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_15 року позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Постановою державного нотаріуса Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А. відмовлено у видачі свідоцтва на частину домоволодіння за вказаною адресою. Підставою відмови є той факт, що згідно довідок відділу проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 14.12.2018 р. № 14\5 - 12365 спільне проживання та реєстрація спадкоємця зі спадкодавцем не підтверджується. Заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 позивач не подавав, але останній вважає себе спадкоємцем, який прийняв спадщину, так як постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 і на протязі 6-ти місячного строку не заявив про відмову від неї. З 2003 по 2015 рік позивач був неодруженою людиною, тому не мав самостійної сім`ї і мешкав однією сім`єю разом з батьком - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 на 2-му поверсі житлового будинку. На 1 поверсі цього будинку мешкав його дід - ОСОБА_6 і його дружина - відповідачка ОСОБА_2 . Позивач з батьком харчувалися разом, їх спільний сімейний бюджет складався із зарплатні сина, а батько ОСОБА_11 займався приватними перевозками на належному йому автомобілі. Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач займався його похованням. На протязі 2010-2011 років позивач разом з батьком робили ремонтні роботи в спадковому домоволодінні: на 2 поверсі обладнали туалет і ванну кімнату (провели водопровід і каналізацію, купили і встановили бойлер, унітаз, ванну, умивальник, оздобили кахлем і пластиком ванну кімнату). Отже, після смерті всіх спадкодавців ОСОБА_1 позивач вважає, що має право на спадкування 5/16 частин всього домоволодіння, а саме: 1/8 частини після смерті батька - ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 і 3/16 частин після смерті діда - ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_13 (1/8 + 3/16 = 5/16). У зв`язку з тим, що постановами про відмову у вчиненні нотаріальних дій державний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину домоволодіння АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 батька ОСОБА_5 і після смерті ОСОБА_3 , позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав на домоволодіння за вказаною адресою.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що на день смерті спадкодавця - ОСОБА_5 сам ОСОБА_5 не мешкав за адресою, зазначеною позивачем; за вказаною адресою постійно проживали квартиранти, і ОСОБА_5 разом з ОСОБА_2 потребували сторонньої допомоги, а тому уклали договори з територіальним центром соціального обслуговування як одинокі пенсіонери, які проживають без родичів.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надавши через канцелярію суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, у зв`язку з виробничою навантаженістю.

Вислухавши представника позивача, заперечення представника відповідача, свідків, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

В судовому засіданні встановлено, що спірне домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку А-2 житловою площею 87,5 кв. м, загальною площею 208,5 кв. м., літньої кухні Б, вбиральні Г, погребу Д, вбиральні Є, сараїв Ж, К, літнього душу З, гаражу-сараю Л-2, гаражу-сараю М-2, навісів Н, О, П, №1-7 споруд, мостіння І, що підтверджується висновком з технічної інвентаризації від 11.01.2019 року, складеним інженером з інвентаризації нерухомого майна Ковалевською Т.І. (арк.с.36, том 1) та технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 за реєстровим № 494-21, інвентаризаційна справа № 13196 (арк.с.30-35, том 1).

Згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого 22 березня 1988 року виконкомом Красногвардійської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська на підставі рішення №25/18 від 11.1.1988 року, вказане домоволодіння належало ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (арк.с.12, том 1).

Відповідно до звіту про оцінку №19-02-12, складеного ТОВ «С-Тиматика» ринкова вартість об`єкта оцінки - домоволодіння АДРЕСА_1 складає, станом на 25 лютого 2019 року, 1411149 грн. (арк.с.38-39, том 1).

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб, виданого Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 зареєстрували шлюб 12 жовтня 1953 року (арк.с.13, том 1).

Вимога позивача про встановлення факту родинних відносин про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 була рідною дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , задоволенню не підлягає у зв`язку з наступним.

Так, рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2018 року, встановлено факт того, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , є рідною дочкою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 (арк.с.80-82, том 1). Зазначене рішення набрало законної сили 28.08.2018 року.

Отже, відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У зв`язку з чим, зазначена вимога позивача задоволенню не підлягає.

Також, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_11 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтво про смерть, виданого Красногвардійським відділом РАЦС м. Дніпропетровськ, актовий запис №820 (арк.с.16, том 1).

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦПК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулюються актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його діє в повному обсязі.

З огляду на вищезазначені вимоги у зазначеній справі до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі ст.525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст.527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця.

Згідно до ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Встановлено, що після смерті ОСОБА_4 єдиним спадкоємцем за законом 1 черги була її дочка - ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину після смерті своєї матері, виконавши вимоги ч.1 ст.529 ЦК УРСР, шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном - 1/2 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт прийняття спадщини підтверджується будинковою книгою, із якої вбачається, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 проживали і були зареєстровані у спадковому домоволодінні з 26.04.1988 року до дня своєї смерті (арк.с.44-48, том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_12 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 18 серпня 1995 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Красногвардійської районної Ради народних депутатів міста Дніпропетровська, актовий запис №1330 (арк.с.17, том 1).

Відповідно до ст.529 ЦК УРСР після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями за законом 1 черги були: її чоловік - ОСОБА_6 та її син - ОСОБА_14 в рівних частках.

Згідно до ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути визначені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22 грудня 2018 року, виданої державним нотаріусом Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А., 22 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на частину житлового будинку з адресою: АДРЕСА_1 після померлого батька ОСОБА_5 , який був спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_12 його матері ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Красногвардійської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 22.03.1988 року, зареєстрованого в Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації 22.03.1988 року, записаного у реєстрову книгу № 494 за реєстровим № 21, житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 належить в рівних частинах ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_11 , спадкоємицею якої була її донька ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Спадкоємцями ОСОБА_3 були її чоловік ОСОБА_6 та син ОСОБА_5 . Згідно довідки відділу обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 28 листопада року № 14/5-11596 (арк.с.83,том 1) спільне проживання та реєстрація ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не підтверджується, у зв`язку чим нотаріус Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А. постановила відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку з адресою: АДРЕСА_1 після померлого батька ОСОБА_5 , який був спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_12 його матері ОСОБА_3 (арк.с.27).

Згідно п.16 абз.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень ст.ст.526,549 ЦК України, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном.

Зазначені обставини підтвердили свідки, допитані в судовому засіданні.

Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 зазначила, що вона працює головою квартального комітету; сім`ю ОСОБА_1 вона знає досить давно, оскільки сама проживає недалеко від їх домівки. ОСОБА_15 зазначила, що ОСОБА_5 проживав зі своїми батьками до свого одруження, з дружиною жив за іншою адресою, згодом він розлучився і повернувся знову проживати до свої батьків за адресою: АДРЕСА_1 . Через певний час померла мати ОСОБА_16 і у домівці залишились жити ОСОБА_5 та його батько ОСОБА_6 . ОСОБА_11 та ОСОБА_17 проживали на різних поверхах домівки, проте, ремонт у будинку робили разом.

Досліджені у судовому засіданні довідки, які містять інформацію про спільне проживання за певний період часу спадкодавця та спадкоємців за законом (арк.с.22, 65, 66, 132 том 1; арк.с.163 том 2), складені ОСОБА_15 , яка виконує обов`язки Голови квартального комітету, суд не приймає до уваги у якості належного та допустимого доказу по справі, оскільки останні мають розбіжності у зазначеній інформації та датах.

Факт спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 , який зазначив, що він мешкав за адресою: АДРЕСА_3 , що знаходиться поряд з домівкою сім`ї ОСОБА_1. ОСОБА_3 приходиться свідкові двоюрідною сестрою. У 1995 ОСОБА_19 померла, а батько ОСОБА_17 та син ОСОБА_11 залишилися жити разом у спірному будинку. Навесні 1995 року ОСОБА_11 завіз у будинок будівельні матеріали та почав будівництво разом з батьком, ОСОБА_18 деякий час допомагав їм у цьому.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками ОСОБА_15 , ОСОБА_18 Даних про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються зібраними у справі доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 її син - ОСОБА_5 постійно мешкав і приймав участь у благоустрої спадкового домоволодіння, що свідчить про те, що він своїми фактичним діями прийняв спадщину після смерті матері шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном, на протязі шестимісячного строку після смерті спадкодавця, чим виконав вимоги ст.549 ЦК УРСР, у зв`язку з чим, зазначена вимога позивача підлягає задоволенню.

Також, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 55 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 21 лютого 2012 року Відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №1290 (арк.с.18, том1) та лікарським свідоцтвом про смерть №40, виданого 09 лютого 2012 року КЗ «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №1» (арк.с.25, том 1).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №40, виданого 09 лютого 2012 року КЗ «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №1» місцем проживання померлого ОСОБА_5 зазначено: АДРЕСА_1 , смерть настала вдома (арк.с.25, том1).

Згідно ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За нормою ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах незаборонених законом.

Так, факт спільного проживання спадкодавця - ОСОБА_5 та спадкоємця за законом його сина - ОСОБА_1 підтвердили допитані у судовому засіданні свідки: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 зазначила суду, що з 1976 року проживала поблизу родини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , її чоловік є далеким родичем ОСОБА_23 . На день смерті ОСОБА_24 у будинку проживав ОСОБА_11 , до смерті він взяв на свої плечі добудувати будинок: допомагали йому штукатурити та робити стяжки чоловік ОСОБА_20 та ОСОБА_18 , сама ОСОБА_20 допомагала тим, що готувала для всіх їсти. Після смерті ОСОБА_25 проживав у будинку його син ОСОБА_26 та дід ОСОБА_17 .

Свідок ОСОБА_21 , допитана у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_6 є її хрещеним батьком, з 1974 року вона проживає поблизу родини ОСОБА_1. ОСОБА_17 та ОСОБА_3 будували новий дім на два поверхи. Після смерті ОСОБА_28 у будинку жили ОСОБА_27 , ОСОБА_17 та ОСОБА_11 . Після смерті ОСОБА_29 , ОСОБА_11 проживав у цьому будинку з батьком та співмешканкою. На другому поверсі завжди проживав ОСОБА_30 з`явилась через рік після смерті ОСОБА_29 . ОСОБА_31 , свідку невідомо, проте ховали його з дома з другого поверху будинку.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 зазначив, що був близьким другом ОСОБА_32 . Знає, що останній отримав квартиру у 1980 році з дружиною. Цього ж року вони розлучились та ОСОБА_11 залишив отриману квартиру жінці і переїхав до своїх батьків за адресою: АДРЕСА_4 . Жив він там на другому поверсі, згодом почав його ремонтувати з сусідами і приводити до ладу. Після смерті ОСОБА_25 , якого ховали з дому, проживав у цьому будинку його син.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених зазначеними свідками. Даних про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються зібраними у справі доказами.

Свідок ОСОБА_33 в судовому засіданні зазначила, що є дочкою ОСОБА_34 . З 1997 року її мати почала проживати з ОСОБА_6. У домі проживав також син ОСОБА_36 , внук ОСОБА_26 проживав з середини 2013 року за цією адресою.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_37 зазначила, що вона є онучкою ОСОБА_2 Остання проживала з ОСОБА_38 разом. Вони прохали купляти їм продукти харчування, просили доглядати за садом та городом. З 2002 року проживав за цією адресою ОСОБА_11 , він там часто ремонтував авто. На другому поверсі проживали квартиранти.

Свідок ОСОБА_39 в судовому засіданні зазначила, що вона хрестила разом з ОСОБА_40 . Будь-яких інших обставин щодо проживання чи не проживання позивача у справі, остання не змогла повідомити.

Що стосується допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_33 , ОСОБА_37 , то суд, критично відноситься до таких свідчень, оскільки вказані свідки мають свою заінтересованість в результаті розгляду справи, їх свідчення ставлять під сумнів достовірність і правдивість фактів, які були ними повідомлені в судовому засіданні.

Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть №40 від ІНФОРМАЦІЯ_12 року, виданого КЗ «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №1», зазначено місце смерті ОСОБА_5 : район Кіровський , населений пункт м. Дніпропетровськ , смерть настала: вдома - АДРЕСА_7 (арк.с.25, том 1). Проте, із зазначеного свідоцтва не вбачається факт постійного проживання останнього за зазначеною адресою, а лише свідчить про місце смерті. Тому, суд не приймає до уваги місце смерті ОСОБА_5 , яке зазначене у лікарському свідоцтві про смерть у якості належного та допустимого доказу по справі на спростування того факту, що ОСОБА_5 постійно проживав за спірною адресою.

Крім того, згідно довіреності від 29 листопада 2011 року, посвідченої державним нотаріусом Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А., ОСОБА_6 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , уповноважив ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на вчинення певних дій від його імені (арк.с.99, том 1), а тому, досліджуючи зазначену довіреність з точки зору доказу, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 проживали разом за спірною адресою.

Отже, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Таким чином, суд вважає доведеним факт постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також, в судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №1732 (арк.с.19, том 1).

Як вбачається із заповіту від 07 грудня 2016 року ОСОБА_6 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: «все моє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов`язки, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть мені на день смерті, взагалі все те, що мені буде належати на день смерті і на що я за законом матиму право, заповідаю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 .» (арк.с.73, том 1).

Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 05 жовтня 2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2 уклали шлюб (арк.с.27, том 2).

12 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті її чоловіка - ОСОБА_6 (арк.с.17, том.2).

Отже, з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що спірний житловий будинок належав ОСОБА_6 та ОСОБА_4 по 1/2 частині кожному. Після смерті ОСОБА_4 її дочка успадкувала 1/2 частину вказаного домоволодіння. Тобто чоловікові та дружині ( ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ) належало по 1/2 частині кожному. Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями за законом є її чоловік - ОСОБА_6 та її син - ОСОБА_5 . Тому, після смерті ОСОБА_3 вказане домоволодіння спадкують: ОСОБА_5 - 1/4 частина та ОСОБА_6 - 1/4 частини. Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями за законом є: його батько ОСОБА_6 - 1/8 частина та його син ОСОБА_1 - 1/8 частина.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

В силу статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

За таких обставин, суд вважає за можливе визнати за позивачем ОСОБА_41 право власності на 1/8 частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_5 .

Отже, позивач, відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, довів за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.76-80 ЦПК України, зазначені ним обставини щодо встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ; щодо встановлення факту постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_12 року , та визнання за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на 1/8 частину спірного домоволодіння АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 і після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Посилання представника відповідача про те, що ОСОБА_5 постійно не проживав у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , а лише відвідував батька періодично, мешкав за іншими адресами, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому, зазначені посилання є безпідставними, спростовуються наведеними обставинами, а докази, на які посилається остання, не ґрунтуються на законі.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5,12,76-82 ЦПК України, ст.ст.524,525,527,529,549 ЦК УРСР, ст. ст. 15,16,328,392,526,549,1216,1268,1270 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Третя Дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення юридичних фактів та визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину домоволодіння - задовольнити частково.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/8 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку А-2 житловою площею 87,5 кв. м, загальною площею 208,5 кв. м, літньої кухні Б, вбиральні Г, погребу Д, вбиральні Є, сараїв Ж, К, літнього душу З, гаражу-сараю Л-2, гаражу-сараю М-2, навісів Н, О, П, №1-7 споруд, мостіння І, після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 і після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Токар