Рішення № 83933008, 29.08.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4554/19

2/212/2193/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Власенко М.Д.., за участі секретаря судового засідання Борух Ю.К., розглянувши у відсутності сторін в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2019 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 160 000 грн. В обґрунтування вказали, що з 1980 по 2088 рік перебувала у трудових відносинах із відповідачем та працювалав РУ ім.. Леніна ВО «Кривбасруда» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») підземним сигналістом-рукоятником.20.04.1985 року з позивачем стався нещасний випадок, висновком МСЕК від 22.03.1995 року вперше було встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв`язку нещасним випадком, безстроково. 22.03.1988 року була звільнена з підприємства за власним бажанням згідно ст.. 38 КЗпП України.У зв`язку із ушкодженням здоров`я через нещасний випадок їй заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданнях яких вона зазнає впродовж багатьох років, оскільки наслідки травми призвели до виникнення постравматичного остеохондрозу грудного відділу хребта, біль в якому не дає спокійно відпочивати (спати), постійно приходять думки, що отримане ушкодження здоров, яке неможливо вилікувати, стан здоров,я не поліпшується, що викликає страждання і переживання. Вона змушена постійно звертатись у лікарню та вживати ліки. Порушено звичний для неї спосіб життя, наслідки нещасного випадку вимагають додаткових зусиль для організації свого життя, порушено нормальні життєві зв`язки внаслідок неможливості вести активне життя.

Ухвалою суду від 04.06.2019 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 29 липня 2019 року клопотання представника відповідача задоволено, розгляд справи відкладено, продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву на 15 днів з дня отримання ухвали.

Відповідач скористався правом надання відзиву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що нещасний випадок стався з позивачем 21.04.1985 року,однак, Закон України “Про охорону праці” був введений в дію лише 24.11.1992 року, тобто після настання нещасного випадку з ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі. Таким чином, ЗУ «Про охорону праці» не має зворотної сили і не поширює свою дію на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності.Згідно ст. 440-1 ЦК УРСР в редакції, що була чинною у 1995 р. розмір відшкодування моральної шкоди обмежувався п`ятьма мінімальнимирозмірамизаробітної плати. Розмір моральної шкоди, про стягнення якого просить позивач не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.Також зазначили, що позивачем не доведено наявність моральної шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діянні заподіювача та вини відповідача в її заподіянні. В акті №11 про нещасний випадок на виробництві від 21.04.1985 року не вказаноконкретних посадових осіб ПАТ “Кривбасзалізрудком” (ВО “Кривбасруда”). які винні у настанні нещасного випадку з позивачем. Також, зазначили, що наявність у позивача моральних страждань не підтверджені належними доказами, зокрема висновком фахівця.

Суд, відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 з 1980 року по 22.03.1988 року, перебувала у трудових відносинах із відповідачем та працювала підземним сигналістом-рукоятником в Рудоуправлінні ім. Леніна ВО «Кривбасруда» правонаступником є Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 7-8).

Згідно акту №11 про нещасний випадок на виробництві, що стався 20.04.1985 року, складеного на підприємстві в Рудоуправлінні ім. Леніна ВО «Кривбасруда», проведено розслідування нещасного випадку що стався на виробництві з ОСОБА_1 . У вказаному акті зазначено, що 20 квітня 1985 року близько о 22 годині 40 хвилин ОСОБА_1 після здачі зміни пасажирським поїздом їхала з посадочної площадки №2 до стволу шахти ім.. Леніна. Не доїжджаючи до посадочної площадки №1 поїзд зупинився та ОСОБА_1 вийшла з вагону на негабаритну сторону. В цей час,склад тронувся та по ходу руху складу ОСОБА_2 розвернуло між вагоном та стіною вироблення. Також, вказано, що причиною нещасного випадку, є початок руху пасажирського складу без попереджувального сигналу; передчасний вихід потерпілої з пасажирського вагону на негабаритну сторону вироблення. В наслідок нещасного випадку, ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодженніу вигляді: «Забою грудної клітини». (а.с.9-10).

Відповідно до висновку МСЕК від 22.03.1995 року вперше позивачу було встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв`язку нещасним випадком, безстроково та група інвалідності не визначена (а.с.11).

Згідно з копії амбулаторної карти, позивачка неодноразово знаходилась на амбулаторному лікуванні у зв`язку з отриманим тілесним ушкодженням у вигляді забою грудної клітини (а.с.12-18).

Судом встановлено, що з 1980 року по 22.03.1988 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із відповідачем, отримала травму у зв`язку з нещасним випадком що стався на виробництві. Висновком МСЕК від 22.03.1995 року вперше позивачу було встановлено 25% втрати професійної працездатності, безстроково.

Відповідно до п.38 Правил відшкодування власником підприємств, установ і організацій або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових відносин, затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 №492 (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі Правил) право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Вирішуючи питання щодо правовідносин, які склались між сторонами у справі та законодавчих норм, що підлягають застосуванню суд керується положеннями ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, оскільки судом встановлено, що право на відшкодування шкоди виникло у позивача з моменту нещасного випадку, що стався з ним на робочому місці 22.12.1997 року внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних та нешкідливих умов праці, що й стало причиною смерті працівника.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Оцінюючи позицію відповідача, викладену у відзиві щодо відсутності у позивача законного права на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку, суд зазначає, що ст.440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини і не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України«Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав має бути відшкодована особою, яка її заподіяла, на підставі ст. 440-1ЦК Української РСР 1963 року чинної на час виникнення спірних правовідносин.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці гарантовано ч.4 ст. 43 Конституції України.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до п. 11 Правил, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі домовленості сторін (власника, профспілкового органу й потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії в трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

За п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров`я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов`язків, заподіює йому моральні й фізичні страждання, які обмежують можливість останнього вести звичний спосіб життя, тягнуть за собою не відновлення здоров`я, відчуття болю.

Зазначені обставини наступили у ОСОБА_1 у зв`язку з отриманою травмою на виробництві, що призвело до встановлення стійкої втрати професійної працездатності безстроково, що було встановлено судом, тому суд приходить до висновку про те, що позивачеві заподіяна моральна шкода.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує наступне.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності й господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону в поєднанні з ст.ст. 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2014 р. №6-207цс14,яка в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України повинна враховуватися судами привиборі із застосуваннінорми права до спірних правовідносин.

Так, згідно положень ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить 4173 грн.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує ступінь втрати працездатності позивача в розмірі 25 %, який встановлено безстроково, а також час роботи на підприємстві відповідача, час, що пройшов з моменту настання нещасного випадку в 1985 році та з моменту встановлення стійкої втрати працездатності в 1995 році, крім того, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, яка відчуває біль у відділі хребта та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ПАТ «Кривбасзалізрудком», у вигляді одноразового відшкодування в сумі 25 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

На підставі ст. 141 ЦПК України з ПАТ «Кривбасзалізрудком», підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн.

На підставіст. 440-1 ЦК УРСР, керуючись ст. ст.ст. 4,12, 23, 76-83, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273,353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я- задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", адреса: 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1А, ЄДРПОУ 00191307.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 29.08.2019 року.

Суддя М.Д. Власенко