Рішення № 83932270, 23.08.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/8366/19

Провадження № 2/127/1190/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2019 Вінницький міський суду Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В.В.

за участі: секретаря Гончарука І.О.

представника відповідача ОСОБА_1 . ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» про порушення прав по встановленню газового лічильника для приготування їжі в квартирі по місцю проживання ,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» про порушення прав по встановленню газового лічильника для приготування їжі в квартирі по місцю проживання.

Позовна заява мотивована тим, що в будинку АДРЕСА_1 , без згоди мешканців встановлено побутовий лічильник природнього газу. Позивач неодноразово звертався з тим, щоб йому встановили індивідуальний лічильник побутового газу. Однак йому було відмовлено в зв`язку з відсутністю фінансування. В зв`язку з викладеним, позивач придбав за свої кошти газовий лічильник польського виробника «Метрик», який хотів собі встановити у власній квартирі в зв`язку із чим звернувся до відповідача .

Позивач ОСОБА_3 зазначає, що він телефонував до ПАТ «Вінницягаз» за номером 27-80-92 і йому обіцяли допомогти, однак 18.03.2019 року зателефонували та повідомили, що його газовий лічильник встановлювати вже не будуть, оскільки в будинку стоїть загальний лічильник.

Згідно відповіді ПАТ «Вінницягаз» за вих. №21001.1-ЛВ-2104-0319 від 11.03.2019 року будинок АДРЕСА_1 включено до переліку будинків, у яких відповідно до Плану розвитку газорозподільної системи Товариства на 2016 рік, затвердженого для товариства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, передбачено встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу.

За таких обставин, позивач вимушений звернутися до суду з позовом про зобов`язання відповідача встановити індивідуальний газовий лічильник.

Крім того, позивач зазначає, що він та його дружина особи пристарілого віку та не ходячі, він діабетик та переніс три інсульти і один інфаркт, його дружина також перенесла інфаркт. Внаслідок дій відповідача у позивача погіршився стан здоров`я, безсоння, чим заподіяно йому моральну шкоду, які він оцінює в 50 000 гривень та просить стягнути із відповідача на його користь. Також, позивач просить стягнути із відповідача на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, за обставин викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, суд доходить до наступного.

Позивач ОСОБА_3 є споживачем послуг з газопостачання за адресою АДРЕСА_2 .

Спір між сторонами виник з приводу невідповідності дій відповідача положенням ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», яка виражається у відмові встановлення індивідуального лічильника газу у квартирі АДРЕСА_3 , де мешкає позивач.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом ст. 21 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до п.п. 3, 4, 7 ч.1ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Відповідно до гл.1 розд.1 Кодексу ГРС, Оператор ГРМ суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно -технологічного управління. Отже, Публічне акціонерне товариство «Вінницягаз»» є Оператором ГРМ.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. Саме на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним.

Згідно з положеннями ст. 6 вказаного Закону та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.04.2012 № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року (відповідно до абз. 4 пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21.12.2017 «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», - тільки для приготування їжі - до 01.01.2021).

Як встановлено судом, позивач є споживачем природного газу, а відповідач - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Оскільки позивач сплачував за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, тому, на думку суду, відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі.

Отже, за змістом статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.

Відмова відповідача встановити індивідуальний лічильник позивачу суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача. З урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» волевиявлення позивача на встановлення індивідуального лічильника газу не може бути порушеним.

Таким чином, суд доходить до висновку, що задоволення вимог позивача буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивача з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачу індивідуального лічильника забезпечить оплату саме того об`єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.

Так, відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» відповідач зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року.

Згідно абз. 1 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року за №4 ( з подальшими змінами та доповненнями) передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Моральна шкода, відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.

В позовній заяві позивач зазначає, що ПАТ «Вінницягаз» своєю протиправною поведінкою завдав йому моральних страждань, які ним було оцінено у розмірі 50 000 тис. грн.

При цьому, варто зазначити, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту вчинення щодо нього протиправної поведінки із сторони товариства.

На підставі аналізу наведених вище правових норм, та враховуючи викладене суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення грошових коштів у якості компенсації за моральну шкоду не підлягають задоволенню, оскільки жодних доказів, які б підтверджували ті обставин, які зазначені в позові щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивач суду не надав.

Також не надано доказів щодо наявності безпосереднього причинного зв`язку між будь-якими діями відповідача та завданою йому моральної шкоди, та наявності вини відповідача у цьому.

Окрім цього, позивач просить стягнути із відповідача на його користь витрати, понесені ним при отриманні правничої допомоги в розмірі 5000 гривень, однак жодних належних та допустимих доказів про заявлені витрати до суду не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та необхідність зобов`язання відповідача встановити в квартирі позивача індивідуального газового лічильника для приготування їжі.

Позивач, відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», звільнений від сплати судового збору при зверненні з даним позовом, однак, при поданні позову позивач мав сплатити 768,40 грн. судового збору.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» про порушення прав по встановленню газового лічильника для приготування їжі в квартирі по місцю проживання – задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» встановити ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_4 індивідуальний газовий лічильник.

В частині інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» на користь держави 768,40 ( сімсот шістдесят вісім ) гривень судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 30.08.2019 року.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз», місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Кості Широцького,24, ЄДРПОУ 03338649.

Суддя: