Вирок № 83931739, 30.08.2019, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 140/2463/18

Провадження № 1-кп/140/106/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2019 року Немирівський районний суду

Вінницької області

у складі: головуючого судді - Науменка С.М.

за участю: секретаря судового засідання - Затишняка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020240000066 від 02.02.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Чирчик Ташкентської області, Узбекистан, жительки АДРЕСА_1, громадянки України, неодруженої, інваліда ІІІ групи, має на утриманні неповнолітнього сина - інваліда дитинства І групи, згідно ст.89 КК України раніше не судимої, в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.190 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Мацютевича Б.М.

обвинуваченої - ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ).

захисника: Шеремет Г.А.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, не називаючи свої анкетні дані, представившись ОСОБА_4 , 01.08.2018 року домовилася із громадянином Польщі, ОСОБА_2 , що 02.08.2018 року вони мають зустрітися в с.Ковалівка Немирівського району Вінницької області для участі в якості посередника при реалізації останньому яблук фермерським господарством «ОСОБА_7 ».

У подальшому, ОСОБА_4 приїхала в с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області, де біля складських приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_7 , зустрілася з ОСОБА_2 . Після чого, ОСОБА_4 , видаючи себе за співвласницю даних складських приміщень та не перебуваючи при цьому в офіційних трудових відносинах з ФГ « ОСОБА_7 », реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавши ОСОБА_2 у правомірності своїх дій, завідомо не маючи наміру проводити реалізацію останньому яблук, домовилася з ОСОБА_2 про відвантаження йому з вказаного складу яблук на суму 280000 грн.. Під час розмови, ОСОБА_4 маючи на меті присвоїти грошові кошти з корисливих мотивів, умисно, зловживаючи довірою потерпілого, запропонувала останньому передати їй 220000 грн. під приводом оформлення певних документів для подальшого передання вказаних грошових коштів ОСОБА_8 .. В свою чергу, ОСОБА_2 , на вказану пропозицію погодився, після чого добровільно передав ОСОБА_4 вказану суму.

У подальшому, ОСОБА_4 , отримавши від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 220000 грн., частину з них в сумі 20000 грн. в якості передоплати передала представнику ФК « ОСОБА_7» ОСОБА_8 , при цьому не повідомивши останньому, що ОСОБА_2 надав їй 220000 грн. для остаточного розрахунку. Після чого, ОСОБА_4 решту грошових коштів у сумі 200000 грн. привласнила собі та з місця події зникла, чим завдала потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 200000 грн..

Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою(шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому.

Під час підготовчого засідання між сторонами кримінального провадження - потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_1 було досягнуто та підписано угоду від 29 серпня 2019 року про примирення, за змістом якої вони погодились, що ОСОБА_1 зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. З метою відшкодування шкоди, заподіяної злочином, ОСОБА_1 повністю відшкодувала потерпілому ОСОБА_2 кошти в сумі 200000 грн., що підтверджується квитанцією Приватбанку №7811956332 від 13.08.2019 року в сумі 5980 доларів США. Сума перерахування склала 149900,5 грн. згідно курсу банку. Решту суми в розмірі 50995,5 грн., ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 , що підтверджується його розпискою. Шкода завдана кримінальним правопорушенням нею повністю відшкодована потерпілому. Також зобов`язується відшкодувати потерпілому ОСОБА_2 до 14.09.2019 року суму в розмірі 14000 грн. яку він витратив на проїзд в судове засідання.

Сторони угоди визначили узгоджене ними покарання, яке обвинувачена ОСОБА_1 повинна понести за вчинене нею кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.190 КК України у вигляді позбавлення волі строком на один рік. Сторони угоди згодні застосувати положення ст.75 КК України та погоджуються на звільнення ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком один рік, поклавши при цьому на ОСОБА_1 обов`язки передбачені ч.1 п.п.1,2 ст.76 КК України, а саме, що ОСОБА_1 має періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти вказаний орган про зміну свого постійного місця проживання та роботи.

Потерпілий ОСОБА_2 та підозрювана ОСОБА_1 повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого ОСОБА_1 визнає себе винуватою, цілком розуміють права обвинуваченої передбачені ст.475 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження вказаної угоди про примирення передбачені ч.1 ст.473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 визнала повністю себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.190 КК України, щиро розкаялася в скоєному. Також підтвердила суду, що угоду про примирення вона уклала добровільно і наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для неї є зрозумілими. Просила затвердити зазначену угоду.

Потерпілий ОСОБА_2 зі свого боку також підтвердив суду, що претензій будь-якого характеру до обвинуваченої не має, зазначену угоду укладали добровільно, наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для нього є зрозумілими. Просив суд затвердити зазначену угоду про примирення.

Прокурор Мацютевич Б.М. в судовому засіданні просив затвердити угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченою, оскільки вона не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства України.

Крім того, обвинуваченій ОСОБА_1 судом було роз`яснено, що наслідком укладення та затвердження угоди є її відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини 4 ст. 474 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо злочину, у вчиненні якого його обвинувачують; також обвинуваченим усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме: збереження можливості оскарження вироку лише з наступних підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 статті 474 цього Кодексу, в тому числі - не роз`яснення йому наслідків укладення угоди.

Наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, обвинуваченій ОСОБА_1 зрозумілі.

Після таких роз`яснень обвинувачена не заперечує проти затвердження угоди.

Потерпілому ОСОБА_2 в судовому засіданні роз`яснено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме: збереження можливості оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами 6-7 статті 474 цього Кодексу.

Також потерпілому роз`яснено, що наслідком укладення та затвердження угоди є позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, потерпілому зрозумілі. Після таких роз`яснень потерпілий не заперечував проти затвердження угоди.

Судом встановлено, що дана угода про примирення за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470, 471 відповідає Закону України «Про кримінальну відповідальність», в тому числі - щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією цієї статті.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб і є наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченої.

Міра покарання, яка узгоджена сторонами, є достатньою для виправлення обвинуваченого і відповідає загальним засадам призначення покарання. А саме ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.

Суд зазначає, що зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України та положенням закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зобов`язання взяті за угодою обвинуваченим можуть бути виконані повністю, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України судом не встановлені.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим і призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, і його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою(шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому.

До обставин, які, відповідно до норми ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_1 , суд відносить добровільне відшкодування завданої шкоди, щире каяття, та те, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває син інвалід дитинства І групи.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом встановлено не було.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирати.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про примирення між сторонами кримінального провадження та призначення ОСОБА_1 узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України і ухвалення обвинувального вироку.

Цивільний позов не заявлено, судових витрат немає.

Керуючись ст.ст. 314, 368, 370, 474, 475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення між ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 (ОСОБА_2 ).

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначити їй покарання у вигляді одного року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком один рік.

На підставі ч.1 п.п.1,2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого постійного місця проживання та роботи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14000(чотирнадцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування витрат на проїзд в судове засідання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили не обирати.

У разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Суддя: