Ухвала суду № 83927892, 30.08.2019, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"30" серпня 2019 р. м. Ужгород Справа № 907/507/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали заяви

за позовом Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ужгородська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №5 з поглибленим вивченням іноземних мов Ужгородської міської ради Закарпатської області, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фахівців», м. Ужгород

про зобов`язання повернути майно

В С Т А Н О В И В:

Позовна заява №01-100/96-19(5147) вих 19 від 24.06.2019 підлягає залишенню без руху відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки така подана без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 ГПК України.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Таким чином, положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч.3 ст. 53 ГПК України відсилають до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є ГПК України та Закон України "Про прокуратуру".

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 статті.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд України висловив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Оскільки між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини на підставі договору купівлі-продажу №43 від 05.09.2018 року та договору тимчасового зберігання №43/09/1 від 19.09.2018 року, вказані обставини не свідчать про порушення інтересів держави. Прокурор стверджує, що на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №237 від 04.04.2018 «Деякі питання надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти «Нова українська школа»» закладам освіти надано субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам для закупівлі, зокрема, дидактичних матеріалів, музичних інструментів, сучасних меблів, комп`ютерного обладнання, відповідного мультимедійного контенту для початкових класів згідно з переліком, затвердженим Міністерством освіти і науки України, однак доказів такого твердження суду не надано. Отже, не знаходять свого обґрунтування та підтвердження належними доказами обставини, які б зачіпали державні інтереси в розумінні рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, оскільки відносини, що склалися між позивачем та відповідачем не спрямовані безпосередньо чи опосередковано на здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Сам лише той факт, що стороною договору є Ужгородська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №5 з поглибленим вивченням іноземних мов Ужгородської міської ради Закарпатської області, не свідчить про автоматичну наявність інтересів держави щодо виконання цього договору. Стверджуючи про таке, прокурор безпідставно застосовує надмірно широке трактування поняття “інтереси держави”. Отже, судом встановлено, що прокурором при поданні позову не обґрунтовано належним чином захист інтересів держави у відносинах між позивачем та відповідачем.

Крім того, суд звертає увагу на те, що при поданні позову керівником Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ужгородська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №5 з поглибленим вивченням іноземних мов Ужгородської міської ради Закарпатської області не обґрунтовано належним чином причин неможливості самостійно здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, чи факту неналежного здійснення ним такого захисту. Належних та допустимих доказів таких дій суду не надано.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Менчинська проти Росії", пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мартіні проти Франції").

Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді господарського спору.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Окрім того, аналогічні висновки щодо застосування норм права були викладені в постановах Верховного Суду від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 12.03.2018 у справі №927/880/17, від 02.10.2018 у справі №4/166“Б”, а також від 03.04.2019 у справі №909/63/18.

Приписами ст. 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених ст. ст. 162, 164, 172 ГПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовну заяву Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ужгородська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №5 з поглибленим вивченням іноземних мов Ужгородської міської ради Закарпатської області №01-100/96-19(5147) вих 19 від 24.06.2019 - залишити без руху.

2. Повідомити прокурора про необхідність усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Господарського суду Закарпатської області зазначених в мотивувальній частині даної ухвали доказів у строк не пізніше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити заявнику, що в разі усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Повідомити заявника, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В. Андрейчук