Рішення № 83921632, 24.07.2019, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/1411/19

Номер провадження 2/676/1058/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

24 липня 2019 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої судді - Швець О. Д.

з участю секретаря - Чекашкіній О.Л.

розглянувши в спрощеному провадженні в м. Кам`янець-Подільському цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» в особі Кам`янець-Подільського району електричних мереж до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,-

ВСТАНОВИВ:

АТ «Хмельницькобленерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15 грудня 2018 року біля 7 год. на 300 км. автомобільної дороги Житомир-Чернівці в с. Жванець, Кам`янець-Подільського району ОСОБА_1 , керуючи автомобілем DAF 95 XF 430, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом WIELTON реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , не враховуючи дорожньої обстановки, не вибравши безпечної швидкості руху, не справившись з керуванням транспортним засобом, пошкодив дві з/б опори № 8, 9 ПЛ-0,4 кВ КТП № 526. Постановою Маневецького районного суду № 164/2188/18 від 08 січня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 КУпАП. Внаслідок вчиненої відповідачем дорожньо-транспортної пригоди «Хмельницькобленерго» Камянець-Подільському РЕМ заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 20 836,92 грн. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Хмельницькобленерго» в особі Кам`янець-Подільського району електричних мереж збитки, завдані внаслідок скоєної дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 20 836,92 грн.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 28 березня 2019 року розгляд справи призначений в порядку спрощеного провадження.

Представник позивача в судове засідання не зявилась, подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує, просить задовольнити.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про час і місце розгляд справи повідомлений своєчасно належним чином у відповідності до ст. 128 ЦПК України, відзив та/або заперечення на позов не надав.

За відсутності відзиву на позовну заяву та відсутності заперечень проти розгляду позову в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами у відповідності до ст. 279 ЦПК України.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи в повному обсязі суд встановив наступне.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу вимог ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).

Судом встановлено, що 15 грудня 2018 року біля 7 год. на 300 км. автомобільної дороги Житомир-Чернівці в с. Жванець, Кам`янець-Подільського району ОСОБА_1 , керуючи автомобілем DAF 95 XF 430, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом WIELTON реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , не враховував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не справився з керуванням транспортним засобом, внаслідок чого допустив зіткнення з двома електроопорами № 8, № 9 ПЛ-0,4 кВ КТП № 526 та приміщеннями перукарні і кафе «Варенична», чим порушив п.2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху.

Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 8 січня 2019 року ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченому ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у виді 340 грн. штрафу.

Внаслідок вчиненої дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено дві з/б опори № 8,9 ПЛ-0,4 кВ Л-2 КТП № 526, які належить АТ «Хмельницькобленерго» Кам`янець-Подільському РЕМ, чим заподіяно підприємству матеріальну шкоду.

Вартість робіт по відновлюванню електроопори №№ 8,9 ПЛ-0,4 кВ Л-2 КТП № 526, в с. Жванець, Кам`янець-Подільського району становить 20 836,92 грн., що підтверджується розрахунком для визначення вартості збитку та кошторисом долученого до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно до п. 1 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частина 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання деліктної відповідальності відповідно до ст. 1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки необхідні для всіх випадків відшкодування шкоди. Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода - у зменшенні майнової сфери потерпілого, що, своєю чергою, тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника.

За приписами ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є транспортні засоби. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно повідомлення територіального сервісного центру № 6843 в Хмельницькій області № 31/22/3-336 від 05.06.2019 р. автомобіль DAF 95 XF 430, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом WIELTON реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за приватним підприємством «Софтгруп» Волинська область м. Луцьк вул. АДРЕСА_1 , 17 АДРЕСА_2 . 17.

ПП «Софтгруп» в листі № 1207/1 від 12.07.2019 р. повідомило, що ОСОБА_1 станом на 15.12.2018 р. перебував у трудових відносинах з ПП «Софтгруп». Належних та допустимих доказів, що підтверджують використання транспортного засобу DAF 95 XF 430, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом WIELTON 15.12.2018 р. ОСОБА_1 ні ОСОБА_1 , ні ПП «Софтгруп» не надано.

Згідно роз`яснень, викладених у п. п. 4, 5 Постанови ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1993 року за № 6, з подальшими змінами та доповненнями, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки з зв`язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися. Під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдана шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Такий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1376ц16.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Такий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13.

З огляду на вищевикладене, виходячи із засад диспозитивності, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення майнової шкоди, спричиненої з вини ОСОБА_1 , саме з відповідача задоволенню не підлягають.

У відповідності до 141 ЦПК України суд судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.1166,1187,1188,1192 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Акціонерному товариству «Хмельницькобленерго» в особі Кам`янець-Подільського району електричних мереж у задоволенні позову до ОСОБА_1 про відшкодування збитків - відмовити.

Позивач: АТ «Хмельницькобленерго» в особі Кам`янець-Подільського району електричних мереж ЄДРПОУ 22764666, юридична адреса: пров. Будівельників, 3, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданною протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Швець О.Д.