Ухвала суду № 83917767, 27.08.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 520/15815/19

Провадження № 2/521/4120/19

У х в а л а

про залишення позовної заяви без руху

"27" серпня 2019 р. м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Леонов О.С., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявоюОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ), за участю третьої особи Органу опіки і піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради (65114, м. одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 9, ЄДРПОУ 26303241) про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2019 року позивач звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 , за участю третьої особи Органу опіку і піклування Київської районної адміністрації ОМР, про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька.

На підставі ухвали судді Київського районного суду м. Одеси Васильків О.В., вказану позовну заяву передано за підсудністю до Малиновського районного суду м. Одеси.

Справа надійшла до Малиновського районного суду м. Одеси 22.08.2019 року.

Згідно з вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України визначення судді щодо розгляду цієї справи було здійснено 22.08.2019 року відповідно до автоматизованої системи документообігу суду. Справу передано судді 23.08.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовну заяву необхідно залишити без руху виходячи з наступного.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі Правила №57). Пунктом 3 Правил №57 встановлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Відповідно до пп. 1 п. 4 вказаних Правил, виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених один з батьків нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

З аналізу вищевказаних положень випливає, що даною нормою передбачена можливість ухвалення судом рішення про надання дозволу на одноразовий виїзд за кордон особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з зазначенням держави та конкретного часового проміжку перебування в ній.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 3 Конвенції Об`єднаних націй Про права дитини (ратифікованої Постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Так, при розгляді судами такої категорії справ, суд має визначити відповідний часовий проміжок перебування дитини у цій державі, визначити надання одноразового дозволу на виїзд неповнолітнього за кордон без згоди та супроводу одного із батьків з визначенням його початку і закінчення, дослідити докази необхідності виїзду дитини за кордон та обґрунтування терміну виїзду.

Дозвіл на виїзд дитини за межі України без згоди батька не позбавленого батьківських прав надається кожного разу окремо (тобто на кожен раз), при цьому в дозволі зазначається країна, місце перебування та строк, на який дитина буде знаходитися за кордоном.

Встановлено, що в своїх позовних вимогах позивач не обґрунтувала терміну виїзду, а просить надати дозвіл у будь-який час до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку.

Відповідно до ч.1 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Також, текст позовної заяви є нечитабельним, позовна заява виготовлені з низькою якістю, яка не дозволяє в повній мірі дослідити її зміст.

Згідно з частинами 2, 4, 5 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Всупереч вищезазначеним нормам чинного законодавства подані позивачами письмові докази належним чином не засвідчені.

Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

З огляду на вищенаведене, суддя приходить до висновку, що подана позовна заява не відповідає вимогам, встановленим законодавством.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяв и постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави не сплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Суд пропонує позивачу усунути вищезазначені недоліки позовної заяви з метою забезпечення повного захисту його прав та інтересів.

Керуючись ст. ст. 175-178, 185 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), за участю третьої особи відділу забезпечення діяльності органу опіки і піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради (65114, м. одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 9, ЄДРПОУ 26303241) про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк, виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч.3 ст.185 ЦПК України).

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити заявнику до виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.С. Леонов