Рішення № 83917623, 23.08.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/21557/18

Провадження № 2/520/592/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2019 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Нефедової Г.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства « Страхова компанія «Країна», третя особа ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача і третій особи

ОСОБА_2 просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства « Страхова компанія « Країна» ( далі ПАТ СК «Країна» ) страхове відшкодування на суму 47 916, 58 грн., судові витрати у вигляді оплати за проведення авто товарознавчого дослідження на суму 2525,00 грн., оплату за нотаріально посвідчену довіреність для представника на суму 450 грн., оплату за проведення оцінки на суму 753 грн., витрати на евакуацію пошкодженого транспортного засобу з місця пригоди на суму 1800,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу на суму 2000 грн., а також сплачений судовий збір на суму 750 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після дорожньо-транспортної пригоди яка сталась 14.08.2018 року з вини водія ОСОБА_3 , в якої зазнав пошкодження належний йому автомобіль ПАТ СК «Країна» як страховою компанією, в якою була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 перед третіми особами, було сплачена сума страхового відшкодування у розмірі 23871 грн., однак після проведення у подальшому за зверненням позивача товарознавчого дослідження була з`ясована значно більша сума матеріальної шкоди - у розмірі 71788 грн., яка не виходить за межи ліміту страхової відповідальності , визначеної у договорі між винною у ДТП особою та страховою компанією у 100000 грн., а тому відповідно до вимог ст. 22.1 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , саме страхова компанія повинна відшкодувати всю шкоду заподіяну в наслідок ДТП в межах страхового ліміту, тобто стягненню підлягає сума 47916,58 грн., як різниця між встановленим експертним дослідженням розміром відновлюваного ремонту та вже виплаченої сумою.

Перед початком судового засідання 23.08.2019 року від представника позивача надана письмова заява про розгляд справи, на підставі наданих сторонами письмових пояснень і доказів, без участі позивача та його представника.

Від ПАТ СК « Країна» подані письмові відзиви на позов і заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до яких відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі вважаючи їх не обґрунтованим та звертає увагу, що виплата страхового відшкодування у розмірі 23871,42 грн. була здійснена на підставі заяви-погодження позивача а тому вважається такою, що сплачена у відповідності до вимог ст. 35,36 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і не підлягає збільшенню.

Від представника відповідача ПАТ СК «Країна» 11.03.2019 року надійшло клопотання про розгляд справи без присутності представників страхової компанії – відповідача ( а/с 102).

Третя особа ОСОБА_3 просила розглядати справи без її участі, згідно поданого письмового відзиву вона вважає, що матеріальна шкода заподіяна з її вини внаслідок ДТП повинна бути відшкодована страховою компанією в межах страхового ліміту.

2. Процесуальні дії у справі

Позовна заява ОСОБА_2 до ПАТ СК « Країна» і ОСОБА_3 подана до суду 29.12.2018 року (а/с 3) зі сплатою судового збору у розмірі 750 грн. ( а/с 1). Ухвалою суду від 14.01.2019 року відкрито провадження по справі та справа призначена для розгляду у спрощеному провадженню із викликом сторін ( а/с 30). Від відповідача ОСОБА_3 10.02.2019 року подано відзив (а/с 36). Від ПАТ СК «Країна» 12.02.2019 року подано відзив ( а/с 47). Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 07.03.2019 року ( а/с 63 ) позивач відмовився від позовних вимог до ОСОБА_3 , визначив розмір позовних вимог до ПАТ СК» Країна» та в якості додатків надав висновок експерта Федотова Ф.В. про визначення розміру відновлюваного ремонту транспортного засобу ( а/с 68). Ухвалою суду від 14.03.2019 року судом закрито провадження у справі в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди до ОСОБА_3 та продовжено розгляд справи в частині позову до ПАТ СК «Країна» про стягнення страхового відшкодування (а/с 109), а також ухвалою суду від 14.03.2019 року ОСОБА_3 залучена у справі як третя особа( а/с 111). 25.03.2019 року до суду надійшов відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог від ПАТ СК «Країна» ( а/с 113). 23.05.2019 року до суду надійшов відповідь на відзив від представника позивача ( а/с 136). У судовому засідання 03.06.2019 року судом задоволено клопотання представника позивача про виклик до судового засідання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( а/с 152) які були допитані у судовому засіданні 13.08.2019 року ( а/с 164).

3. Фактичні обставини, встановлені судом.

Як встановлено у судовому засіданні 14.08.2018 року о 11.00 годин в м. Одесі на перехресті вулиць Авдєєва-Чорноморського і Шклярука сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Hyundai Matrix» , реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 і «Honda Civic», р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 Зіткнення транспортних засобів стались з вини ОСОБА_3 , що підтверджується постановою Київського районного суду м. Одеси від 14.09.2018 року по справі №520/11374/18 (а/с 7), а також не заперечується самою ОСОБА_3 і ПАТ СК « Країна».

В результаті даного ДТП автомобіль «Honda Civic», р/н НОМЕР_2 , який, відповідно до свідоцтва про реєстрацію ( а/с 8 ) на праві власності належить позивачу ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження, які зафіксовані складеним ТОВ « Фортуна груп ЛТД» ( сервісного центру «Хонда» у м. Одесі ) рахунком № АСТ0001901 від 18.12.2018 року ( а/с 16) а також ремонтною калькуляцією від 02.03.2019 року ( а/с 75) на підставі якої експертом ОСОБА_6 визначався розмір матеріальної шкоди та вартість відновлюваного ремонту.

Судом не приймається як допустимий доказ протокол огляду транспортного засобу від 22.08.2018 року ( а/с 117) наданий ПАТ СК « Країна» , так як у судовому засіданні під час допиту свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та огляду копії протоколу про огляд транспортного засобу від 22.08.2018 року яка міститься у позивача з`ясовано, що фактично огляд було проведено 22.08.2018 року оцінювачем ОСОБА_4 , який не підписав протокол, так як замовник огляду – ПАТ СК « Країна» не уклав з ним договору , а тому визначена у протоколі інша особа – оцінювач не здійснював безпосередньо огляд транспортного засобу, а фактичний огляд здійснено не вповноваженою особою.

Розмір відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу, який належить ОСОБА_2 згідно висновку експертного дослідження №6418 від 02.03.2019 року складає 71 787,94 грн. ( а/с 68). Експертом ОСОБА_6 . під час експертного дослідження транспортного засобу було визначена його ринкова вартість до ДТП у розмірі 88 323 грн., а після пошкодження 16 535 грн.

На момент зазначеної ДТП транспортний засіб винної особи було застраховано страховою компанією ПАТ СК « Країна», що підтверджується страховим полісом ОСЦПВВНТЗ № АК/7664175, термін дії якого з 09.12.2017 року до 08.12.2018 року ( а/с 9), з визначенням франшизи у нуль гривень і лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 100 000 грн.

Відповідачем ПАТ СК « Країна» визнається що 16.08.2018 року страхова компанія отримала від ОСОБА_2 повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до заяви щодо погодження розміру страхового відшкодування від 26.09.2018 року ОСОБА_2 погодився з розміром страхового відшкодування в сумі 23871,42 грн. та не наполягав на проведенні експертизи ( а/с 15).

Сторони визнають що ПАТ СК « Країна» здійснила виплату ОСОБА_2 23871,42 грн. в якості страхового відшкодування за ДТП, яка сталась 14.08.2018 року.

Таким чином між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якою застрахована.

4. Норми права , якими врегульовані правовідносини

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини щодо відшкодування матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якою застрахована врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК) та Законом України від 01.07.2004 року № 1961-IV « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( далі Закон 1961-IV).

Частинами першою та другою статті 16 ЦК визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.1-3 ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) ; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала ( ч.1 ст. 1166 ЦК ).

Статтею 1187 ЦК у частинах першої та другою врегульовано, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частинами першою та третьою статті 1192 ЦК визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі; розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч.1 ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду постановою від 04.07.2018 року (справа №755/18006/15-ц, провадження №14-176 цс 18) відступивши від висновку ВСУ, викладеного у постанові №6-2587цс/15 від 23.12.2015 року, зазначила , що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до вимог ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки ( ст. 29 Закону ).

Пунктами 30.1 та 30.2 статті 30 Закону визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди; якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п. 33.1.4 Закону У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до п. 33.3 Закону водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Пунктами 34.1, 34.2, 34.3 Закону регламентовано, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Страховик керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку ( п. 36.1 Закону ).

Як зазначено у п. 36.2 Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

5. Оцінка аргументів сторін

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що аргументація ПАТ СК « Країна» щодо наявної виплати страхового відшкодування проведеної у результаті погодження суми відшкодування з потерпілої стороною, як підстава для відмови у задоволенні позову, не знайшла свого підтвердження у судовому засідання.

Так можливість проведення виплати без проведення експертного дослідження встановлена законодавцем лише при наявності певних обставин: якщо за результатами проведеного представником страховика огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. В даному випадку огляд пошкодженого транспортного засобу не було проведено офіційним представником страховика. Огляд було проведено особою, з якою не було офіційно укладеного договору, інших представників страховика під час огляду не було, а особа яка від імені страховика підписала протокол огляду не була безпосередньо присутня під час огляду. Дані обставини свідчать про недотримання з боку Страховика ( відповідача по справі ) вимог Закону , що унеможливлює застосування до даних правовідносин вимог пункту 36.2 Закону про узгодження розміру страхового відшкодування та проведення відшкодування без проведення експертного дослідження пошкодженого транспортного засобу.

Що стосується незгоди відповідача із розміром відновленого ремонту визначеному експертом, судом даний аргумент як заперечення проти розміру шкоди не приймається, так як дана незгода із висновком експерта може бути прийнята при наявності клопотання про проведення повторної або додаткової експертизи, у випадку неясності чи неповноти висновку або визнання його необґрунтованим або таким що суперечить матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, або ж з урахуванням наявності іншого висновку експерта, що з боку представників відповідача не заявлялось, та щодо наявності іншого висновку не повідомлялось.

Судом також не приймається в якості аргументації незгоди із позовними вимогами пояснення представників відповідача щодо розміру витрат пов`язаних із оплатою послуг за евакуацію пошкодженого автомобіля з міста пригоди, як необґрунтовану та таку що посилається лише на припущення невідповідності даного розміру, при наявності в якості доказу рахунку-фактури №26 від 14.08.2018 року від ФОП ОСОБА_7 про перевезення автомобілю «Honda Civic» та сплатою ОСОБА_2 даних послуг у розмірі 1800 грн.

З іншого боку аргументація сторони позивача про відсутність належного узгодження вартості матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП , та можливість застосування для оцінки вартості відновлюваного ремонту висновку експерту знайшло своє підтвердження по обставинам викладеним вище.

Судом не приймається як належна аргументація наявності додаткових витрат у розмірі 753,30 грн.,акту виконаних робіт на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу ( а/с 20) як таке що не відноситься до поняття майнової (матеріальної ) шкоди а також залучення спеціаліста або експерта.

6. Обґрунтування мотивів рішення суду

Судом вважається доведеним, що під час дорожньо-транспортної пригоди 14.08.2018 року було пошкоджено транспортний засіб «Honda Civic», р/н НОМЕР_2 , належний на праві приватної власності позивачу, у зв`язку із чим останній отримав право на відшкодування заподіяної шкоди у повному обсязі. Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність особи, яка є винної у заподіяної шкоді, під час ДТП була застрахована у ПАТ СК « Країна» саме на страхову компанію законодавцем покладено обов`язок щодо відшкодування шкоди в межах страхового ліміту. Як зазначено у постанові Великої палати Верховного Суду ( висновки якої повинні враховуватись судом під час вибору і застосуванні норм права до спірних правовідносин ) відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування саме Страховиком відповідає меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Згідно висновку експертного дослідження було визначено, що вартість відновлюваного ремонту менш ніж вартість автомобілю до дорожньо-транспортної пригоди, а тому його відновлення є економічно обґрунтованим.

Таким чином розмір матеріальної шкоди заподіяної потерпілої особі , яка визначена під час проведення експертного дослідження у розмірі 71788, яка не виходить за межі страхового ліміту, визначеному у договорі між Страховиком та застрахованою особою у 100 000 грн., підлягає стягненню у повному обсязі. Враховуючи, що частково дана сума була відшкодована Страховиком у сумі 23871,42 грн., суд приходить до висновку про доведеність у судовому засіданні позовних вимог про стягнення із відповідача 47916,58 грн., як різницю між повним розміром шкоди та виплаченої сумі.

Також судом задовольняються позовні вимоги щодо стягнення в якості матеріальної шкоди 1800 грн., в якості витрат на евакуацію транспортного засобу з місця аварії, у зв`язку із доведеності понесення даних витрат та передбачення відшкодування таких витрат законодавцем у ст. 29 Закону.

Одночасно із цим, судом вважається недоведеним та необґрунтованим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на діагностику автомобіля у сервісному центрі « Хонда» у розмірі 753,30 грн.

7.Розподіл судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У статті 137 ЦПК визначені витрати на професійну правничу допомогу: 1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК ).

В даному випадку суд вважає доведеним понесені судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у розмірі 750,00 грн., та витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 2525,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Судові витрати пов`язані із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 2000 грн., та 450 грн. в якості витрат на посвідчення довіреності, не може прийматись судом без надання детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Тому суд залишає розгляд питання про стягнення даних витрат, щодо яких заявлено до початку судових дебатів, після отримання у визначений законом строк відповідних доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місця проживання: АДРЕСА_2 ) до Публічного акціонерного товариства « Страхова компанія «Країна» ( код ЄДРОПУ 20842474, місце реєстрації: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А ), третя особа ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення страхового відшкодування.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 47 916, 58 грн., та витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 1800 грн., а всього на загальну суму 49 716 ( сорок дев`ять тисяч сімсот шістнадцять) гривень 58 копійок.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства « Страхова компанія «Країна» витрат на діагностику автомобіля у сервісному центрі « Хонда» у розмірі 753,30 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3 275 ( три тисячі двісті сімдесят п`ять ) гривень , які складаються із судового збору у розмірі 750 грн., та витрат на проведення експертизи у розмірі 2525 грн.

Питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги розглянути окремо у відповідності до вимог ч.8 ст. 141 ЦПК, надавши строк для надання доказів у п`ять днів після отримання копії рішення.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Луняченко В. О.