Ухвала суду № 83915793, 19.08.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 925/1032/14

Провадження № 6/711/194/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.08.2019 м. Черкаси

Придніпровський районний суд м.Черкаси у складі:

головуючого судді - Позарецької С.М.,

при секретарі - Семиволос І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , -

в с т а н о в и в :

Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович звернувся в Придніпровський районний суд м. Черкаси з поданням про примусове проникнення до житла боржника. Свої вимоги мотивує тим, що постановами приватного виконавця Плесюка О.С. від 11.02.2019 відкрито виконавчі провадження № 58350921 та № 58351082 щодо стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувачів ТОВ «ВКФ «Інтерсетан» і ОСОБА_3 заборгованості, які постановою приватного виконавця Плесюка О.С. від 12.02.2019 об?єднано у зведене виконавче провадження №58353945.

У вказаному виконавчому провадженні його (приватного виконавця) постановою від 12.02.2019 накладено арешт на все майно боржника. Копії відповідних постанов були надіслані боржнику за двома адресами: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 .

28.03.2019 приватним виконавцем викликано боржника на 15.04.2019 та зобов`язано його надати документи з питань фінансово-господарської діяльності. Однак на виклик боржник не з`явився, документів не надав.

Відповідно до листа Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради від 22.03.2019 № 6106-01-10 боржник проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно із даними відповіді Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказана квартира належить боржнику на праві приватної власності. Іншого майна боржник не має.

22.04.2019 та 20.05.2019 приватним виконавцем було здійснено виїзди за вказаною адресою з метою встановлення майнового стану боржника, проведення опису та арешту його майна, однак двері квартири ніхто не відчинив, хоча про дату приїзду приватного виконавця боржник був заздалегідь повідомлений в письмовій формі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.06.2019 у справі № 711/4795/19 оголошено розшук боржника.

Таким чином, просив суд, - надати дозвіл на вчинення виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження №58353945 на примусове проникнення приватного виконавця до квартири АДРЕСА_3 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .

В судове засідання приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. не з?явився, будучи повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання у встановленому законом порядку. 15.08.2019 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Сторони в судове засідання не викликались, відповідно до ч. 2 ст. 439 ЦПК України.

Враховуючи думку приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С., дослідивши подання про примусове проникнення до житла боржника та письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків:

відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд при розгляді подання державного виконавця з`ясовує, які виконавчі дії проводилися державним виконавцем з часу відкриття виконавчого провадження, і яким саме чином боржник чинить перешкоди у примусовому виконанні рішення суду.

В судовому засіданні встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. знаходиться зведене виконавче провадження № 583553945, в якому об`єднано два виконавчі провадження: ВП № 58350921 від 11.02.2019 з виконання ухвали Господарського суд Черкаської області № 925/1032/14 від 29.01.2019 про стягнення з учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Інтерсетан» ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Інтерсетан» завданої матеріальної шкоди в розмірі вартості відсутніх матеріальних та інших цінностей ТОВ «ВКФ «Інтерсетан» на загальну суму 12750500 грн.; ВП № 58351082 з виконання ухвали Господарського суд Черкаської області № 925/1032/14 від 29.01.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича 881 грн. судового збору.

Постанови приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. від 11.02.2019 про відкриття виконавчих проваджень № 58350921 та № 58351082, на виконання вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», 11.02.2019 направлялися на адресу боржника ОСОБА_2 , що вказана у виконавчому документі, а саме, - на адресу: АДРЕСА_1 , про що свідчать відповідні супровідні листи № 219, № 222 від 11.02.2019 та № 226 від 11.02.2019 (а.с. 7, 10,13). Однак вказана кореспонденція боржником отримана не була.

Крім того, постановою приватного виконавця Плесюка О.С. від 12.02.2019 у ВП 58350921 накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно ОСОБА_5 (за виключенням рухомого майна, яке не підлягає арешту до проведення його опису) (а.с. 14-15).

Як вбачається з акту приватного виконавця від 20.05.2019 останнім встановлено зі слів сусідів, що боржник ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_4 з 2016 року не проживає, тому відповідно, останній і не міг отримати направлену йому на вказану адресу поштову кореспонденцію (а.с. 40).

Згідно із даними відповіді Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради від 27.03.2019 № 6105-01-10 ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 24).

Крім того, за даними Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 175407879, отриманої приватним виконавцем 28.07.2019(а.с. 30-31) ОСОБА_4 на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 .

Як вбачається з матеріалів, якими обґрунтовується подання, в процесі виконання вказаного виконавчого провадження державним виконавцем 22.04.2019 та 20.05.2019 були здійснені виходи за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить боржнику – ОСОБА_7 , однак двері квартири ніхто не відкрив, про що складено відповідні акти. Про дати та час вчинення вказаних виконавчих дій приватний виконавець письмово повідомив сторони виконавчого провадження листами від 13.04.2019 та від 11.05.2019 вих. № 607 та № 719 відповідно.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

У частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов?язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналогічним за змістом є і п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Крім того, п. 12 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання, а відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння.

При цьому, необхідно враховувати, що недоторканість житла гарантується статтею 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Частинами 1, 2 статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому, питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу виконавця до цього житла чи іншого володіння.

Під час розгляду справи судом не встановлено жодних обставин, які б підтверджували той факт, що боржник ОСОБА_6 достовірно знає про наявність відкритих відносно нього виконавчих проваджень, але ухиляється від самостійного виконання виконавчих документів та чинив би приватному виконавцю перешкоди в доступі до житла – квартири АДРЕСА_3 для вчинення ним виконавчих дій.

Крім того, приватним виконавцем не доведено, що ним вжито достатніх заходів для виконання вищезгаданих виконавчих документів і проникнення до житла боржника – ОСОБА_2 є єдиним способом виконання рішень суду.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення подання про примусове проникнення до житла (квартира АДРЕСА_3 ), яке належить ОСОБА_8 ? ОСОБА_9 .

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 3, 76, 77, 258-261, 353-355, 439 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 18 Закону України «Про виконавче провадження» суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_10 ОСОБА_11 , - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий: С. М. Позарецька