Рішення № 83915439, 20.08.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/8489/18

Провадження № 2/635/134/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Савченка Д.М.,

секретар судового засідання - Письменна В.М.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

третя особа - Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Третя особа: Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення з житлового будинку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Третя особа: Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, в якій просить усунути їй перешкоди в користуванні житловим будинком з надвірними будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з зазначеного будинку, без надання іншого житлового приміщення, а також стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що вона є спадкоємцем майна, а саме житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в цілому за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 14.02.2018 року. Відповідачів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстровано та вселено до спірного житлового будинку 08.04.2010 року колишнім власником будинку, ОСОБА_7 , яка мешкала у м. Бєлгород Російської Федерації, де в подальшому остання померла. До житлового будинку самовільно було вселено чоловіка ОСОБА_8 та народженого в цьому шлюбі ОСОБА_3 . У житловому будинку АДРЕСА_1 на постійній основі мешкають ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_3 . У зв`язку з викладеними обставинами, позивачу створюються перешкоди у користуванні власністю.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 листопада 2018 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. У вказаний в ухвалі строк позивач усунув зазначені в ухвалі недоліки.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04.02.2019 провадження у справі відкрито. Суд вирішив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 травня 2019 року клопотання відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження задоволено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 29.07.2019 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

17.04.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надали до суду пояснення, в яких зазначили, що на час вселення житловий будинок знаходився в занедбаному стані, не було опалення, води, світла, були вибиті вікна, розвалилась причепна галерея, розвалився флігель, вибиті двері, підлога місцями згнила і провалилась, земельна ділянка заросла бур`янами, на будинок не було жодних документів. Відповідачами по даній справі разом з головою сім`ї ОСОБА_10 за свій рахунок та власними силами було відновлено будинок. ОСОБА_1 за станом здоров`я не могла оформлювати документи на будинок та доручила це своєму сину ОСОБА_10 , який оформив свідоцтво про право власності та іншу технічну документацію на ОСОБА_7 Оформити договір дарування, як то мала намір зробити власник будинку ОСОБА_7 - ОСОБА_10 не встиг, оскільки загинув 05.11.2015.

Позивач в судове засідання не з`явилась, повідомлялась своєчасно і належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги підтримала.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно і належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Інших заяв та клопотань від сторін не надійшло.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 , мати позивача. Після смерті житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який належав ОСОБА_7 , та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , успадкувала дочка померлої - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом на спадщину за законом від 14.02.2018 року. На підставі зазначеного свідоцтва право власності на зазначений будинок зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.02.2018 під №1485048963251, номер запису про праву власності 24825210.

Право власності позивача на спірний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами також підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №50916251, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № НОМЕР_1 .

У спірному житловому будинку проживають ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується актом комісії Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 20.08.2018, а також адресною карткою особи.

Представником позивача направлялись претензії щодо зняття з реєстраційного обліку та виселення відповідачів з спірного житлового будинку.

ОСОБА_4 зверталась до Харківського ВП ГУНП в Харківській області з заявою від 06.05.2019 щодо порушення законодавства при видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне домоволодіння. Результати розгляду заяви в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до висновку Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 23.07.2019, втрата права користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідає інтересам малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом з наданих сторонами доказів, ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , правомірно на підставі ст.1261 ЦК України.

Відповідачі, які не є членами сім`ї позивача, залишаються проживати у зазначеному вище будинку, не зважаючи на пред`явлення до них вимоги щодо зняття з реєстраційного обліку та виселення. Зазначені обставини не спростовані відповідачами по справі.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і подібне).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення.

У сукупності ці правомочності вичерпують усі надані власнику можливості.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності, якщо він не порушує норм закону, моральних засад суспільства, екологічної ситуації та інтересів інших осіб.

Аналогічні положення містяться в п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", відповідно до якого власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Статтею 41 Конституцією України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Тобто, за змістом ст. 319 ЦК України, власник сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення порушеного її права власності від будь-яких осіб, будь-яким передбаченим законом способом. Визначальним для захисту такого права на підставі цієї норми, є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. При цьому не має значення ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Аналогічного правового висновку 16 листопада 2016 року дійшов Верховний Суд України у справі № 6-709цс16 та Верховний суд у справі 523/11084/16-ц від 06 червня 2018 року.

Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які хоча і правомірно вселилися у спірну квартиру власника, але на час розгляду справи не є членом його сім`ї.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 05 листопада 2014 року під час розгляду справи № 6-158цс14, право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Згідно з ч.ч. 4, 5, 6 ст.19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області не спростовує висновків суду про необхідність відновлення гарантованого конституційного права позивача на безперешкодне користування своїм майном, у зв`язку з чим судом до уваги не береться.

Враховуючи, що позивач є єдиним власником спірного житлового будинку, однак відповідачі проживають у спірному будинку, суд приходить до висновку про наявність підстав для виселення зі спірного житла відповідачів, які не є членами сім`ї позивача, а тому не мають права користування спірним житловим будинком. Поновлення права позивача можливо шляхом виселення відповідачів зі спірного житлового приміщення.

Відповідачами не надано будь-яких беззаперечних, належних та допустимих доказів, які б спростовували зазначені обставини. Звернення відповідача ОСОБА_4 до правоохоронних органів з приводу порушення законодавства при видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу не скасовує реєстрацію права власності на спірний будинок за ОСОБА_1 Відповідачами також не надано жодних доказів щодо відсутності у них на будь-якому праві іншого житла.

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Враховуючи ту обставину, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до вимог ст. 144 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Третя особа: Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення з житлового будинку - задовольнити повністю.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 житловим будинком з надвірними будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 з житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 234 (двісті тридцять чотири) гривні 93 копійки з кожного.

Відповідачами протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, місце реєстрації: м.Харків, проспект Гагаріна 157-а.

Повний текст рішення складено 28.08.2019 року.

Суддя Д.М. Савченко