Рішення № 83915261, 20.08.2019, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/249/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого: судді Каліберди В.А.,

при секретарі В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 23 жовтня 2017 року (було укладено два договори позики), 18.12.2017 року та 12.01.2018 року між ОСОБА_3 , який діяв від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 були укладені чотири договори позики.

Відповідно до договорів позики ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв грошову позику на загальну суму 102 900 грн.

Строк повернення у договорі позики від 23.10.2017 року встановлено до - 30.10.2017року, у другому договорі позики від 23.10.2017 року - 30.10.2017 року, у договорі позики від 18.12.2017 року - 18.03.2018 року, у договорі позики від 12.01.2018 року - 12.02.2018 року.

Згідно п. 9.3 договорів позики ОСОБА_2 зобов`язався сплатити штраф на користь позивача у розмірі 100 процентів від суми позики, у разі порушення будь-якого зобов`язання. Таким чином, сума штрафу за чотирма договорами позики складає 102900,00 грн.

Окрім цього, відповідно до пункту 11 договорів позики у разі прострочення виконання будь - грошового зобов`язання ОСОБА_2 зобов`язався сплатити на користь позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 365 відсотків річних від простроченої суми, а тому позивач прохала стягнути з відповідача інфляційні втратив розмірі 14808,13 грн. та відсотки річних в загальному розмірі 459 560,00 грн. Також прохала стягнути понесені судові витрати.

В судове засідання представник позивача не зявився, однак надав суду заяву про підтримання заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, прохав їх задовольнити та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи у свою відсутність не надав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів, встановив наступні обставини:

23 жовтня 2017 року між ОСОБА_3 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 був укладений договір позики.

Згідно п.1 вказаного договору позики ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв грошову позику врозмірі 60400,00 грн., на підтвердження чого надав розписку в отриманні суми позики позичальником від 23 жовтня 2017 року на суму 60 400 грн.

Відповідно до п.4 договору позики та розписки в отриманні суми позики позичальником від 23 жовтня 2017 року відповідач зобов`язався повернути позичені гроші до 30.10.2017 року.

Позика була надана для особистих потреб позичальника.

Того ж дня, 23 жовтня 2017 року між ОСОБА_3 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 був укладений договір позики.

Згідно п.1 вказаного договору позики ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв грошову позику врозмірі 13 500,00 грн., на підтвердження чого надав розписку в отриманні суми позики позичальником від 23 жовтня 2017 року на суму 13 500 грн.

Відповідно до п.4 договору та розписки в отриманні суми позики позичальником від 23 жовтня 2017 року відповідач зобов`язався повернути позичені гроші до 30.10.2017 року.

Позика була надана для особистих потреб позичальника.

18 грудня 2017 року між ОСОБА_3 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 був укладений третій договір позики.

Згідно п.1 вказаного договору позики ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв грошову позику в розмірі 11500,00 грн., на підтвердження чого надав розписку в отриманні суми позики позичальником від 18 грудня 2017 року на суму 11 500 грн.

Відповідно до п.4 договору позики та розписки в отриманні суми позики позичальником від 18 грудня 2017 року відповідач зобов`язався повернути позичені гроші до 18.03.2018 року.

Позика була надана для особистих потреб позичальника.

Окрім цього, 12 січня 2018 року між ОСОБА_3 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 був укладений четвертий договір позики.

Згідно п.1 вказаного договору позики ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв грошову позику в розмірі 17500,00 грн., на підтвердження чого надав розписку в отриманні суми позики позичальником від 12 січня 2018 року на суму 17 500 грн.

Відповідно до п.4 договору позики та розписки в отриманні суми позики позичальником від 12 січня 2018 року відповідач зобов`язався повернути позичені гроші до 12.02.2018 року.

Позика була надана для особистих потреб позичальника.

Тобто тексти боргових розписок містять безумовне та однозначне зобов`язання стосовно певної грошової суми на користь позивача від імені відповідача. Аналіз змісту розписок дає підстави стверджувати, що відповідач визнав наявність боргу в певному розмірі станом на визначену дату, що свідчить про природу правових відносин між сторонами спору.

Відповідно до вимог статті 545 ЦК України кредитор, прийнявши виконання зобов`язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Оригінали боргових розписок, приєднаних представником позивача до матеріалів справи, надані суду саме цією стороною, долучені до матеріалів справи. Текст оригіналів розписок не містять надпису позивачки щодо повернення суми боргу, а так само у суду немає підстав для висновку про новацію, припинення зобов`язання, а так само про зміну правовідносин між сторонами.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 11 договорів позики у разі прострочення виконання будь - грошового зобов`язання ОСОБА_2 зобов`язався сплатити на користь позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 365 відсотків річних від простроченої суми.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12.

Згідно з листом ВСУ від 03.04.97 р. № 62-97р і постановою ВГСУ від 01.02.2012 р. № 52/30 індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Сума інфляційних визначається шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як вбачається з даних Державної служби статистики України індекс інфляції у :

-листопаді 2017 року - 100,9 %;

-грудні 2017 року - 101,0 %;

-січні 2018 року - 101,5 %;

-лютому 2018 року - 100,9%,

-березні 2018 року - 101,1 %;

-квітні 2018 року - 100,8%;

-травні 2018 року - 100,0%;

-червні 2018 року - 100,0%;

-липні 2018 року - 99,0%;

-серпні 2018 року - 100,0%;

-вересні 2018 року - 101,9%;

-жовтні 2018 року - 101,9%;

-листопаді 2018 року - 101,4%;

-грудні 2018 року - 100,8%;

-січні 2019 року - 101,0%.

Враховуючи вище встановлені індекси інфляції збитки від інфляції на:

-суму заборгованості в розмірі 60 400 грн. становлять 7846,85 грн.;

-суму заборгованості в розмірі 13 500 грн. становлять 1753,80 грн.;

-суму заборгованості в розмірі 11 500 грн. становлять 814,67 грн.;

-суму заборгованості в розмірі 17 500 грн. становлять 1616,36 грн.

Тобто сума інфляційних збитків по всім договорам позики становить 12 031 грн.65 коп., а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенні, а саме в частині стягнення з відповідача суми інфляційних збитків в сумі 12 031 грн.65 коп.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача 365 відсотків річних від простроченої суми, то вони підлягають задоволенню та з відповідача слід стягнути 365 відсотків за користування грошовими коштами в сумі 459 560 грн., а саме:

-сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 31.10.2017 року по 22.02.2019 року на суму боргу 60 400 грн. становить 289 920 грн. (60400 грн. х 365/100/365х480 = 289 920 грн.);

-сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 31.10.2017 року по 22.02.2019 року на суму боргу 13 500 грн. становить 64 800 грн. (13 500 грн. х 365/100/365х480 = 64 800 грн.);

-сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 19.03.2018 року по 22.02.2019 року на суму боргу 11 500 грн. становить 39 215 грн. (11500 грн. х 365/100/365х341 = 39215 грн.);

-сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 13.02.2018 року по 22.02.2019 року на суму боргу 17 500 грн. становить 65 625 грн. (17500 грн. х 365/100/365х375 = 65 625 грн.).

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу за невиконання зобов`язань, то вони підлягають задоволенню на підставі слідуючого.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно п. 9.3 вищевказаних чотирьох договорів позики ОСОБА_2 зобов`язався сплатити штраф на користь позивача у розмірі 100 процентів від суми, визначеної в пункті 1 Договору у разі порушення будь-якого зобов`язання.

Таким чином, сума штрафу за чотирма договорами позики складає 102900,00 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29; справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що позивач надав суду достатньо доказів, які підтверджують позов, а тому виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення боргу за договорами позики, підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача суми боргу за договорами позики в загальному розмірі 102 900, 00 грн., штрафу за невиконання зобов`язань в загальному розмірі 102 900, 00 грн., інфляційних втрат в загальному розмірі 12 031,65 грн., 365 відсотків річних в загальному розмірі 459 560,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 7149, 89 грн.

Керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265,280-283 ЦПК України, ст.ст.549,625,1046-1050 ЦК України, суд ,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 суму боргу за договорами позики від 23.10.2017 року (два договори), 18.12.2017 року та 12.01.2018 року в загальному розмірі 102 900 (сто дві тисячі дев`ятсот ) грн.00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 штраф за невиконання зобов`язань в загальному розмірі 102 900 (сто дві тисячі дев`ятсот ) грн.00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 інфляційні втрати в загальному розмірі 12 031 (дванадцять тисяч тридцять одна) грн.65 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 відсотки річних в загальному розмірі 459 560 (чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят ) грн.00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 судовий збір в розмірі 7149 (сім тисяч сто сорок дев`ять ) грн. 89 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ).

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

Суддя Каліберда В. А.