Ухвала суду № 83913520, 29.08.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 29.08.2019

Справа № 937/7057/19

Провадження 1-кс/937/4802/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29» серпня 2019 року слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Фомін В.А., за участі секретаря – Захарової І.В., прокурора – Костенко О.М., підозрюваного – ОСОБА_1 , захисника – адвоката Ігнатова Є.Є., розглянувши в кримінальному провадженні № 12019080140002180 клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Вороніна В.О., погоджене з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Костенко О.М. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Мелітополь Запорізької області, громадянина України, неодруженого, не працюючого, з середньою спеціальною освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1. 04.10.2005 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст.186 ч.2 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. 10.04.2006 на підставі ухвали апеляційного суду Запорізької області строк покарання знижений до 4 років позбавлення волі;

2. 29.01.2007 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст.186 ч.2, 70 КК України до покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі. 06.10.2008 звільнений по відбуття строку покарання;

3. 21.09.2012 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст.185 ч.2 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців. 06.06.2014 на підставі постанови Мелітопольського міськрайонного суду від 08.04.2014 знятий з обліку у зв`язку із закінченням іспитового строку;

4. 17.09.2018 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ст.186 ч.2 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки. На даний час вирок суду не набрав законної сили, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції Вороніна В.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140002180 від 07 серпня 2019 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що 05.08.2019, приблизно о 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись біля станції технічного обслуговування вантажних автомобілів ФОП ОСОБА_2 , яка розташована за адресою: Запорізька обл., м.Мелітополь, вул. Ломоносова, № 338, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з робочого майданчику станції технічного обслуговування таємно викрав належне ОСОБА_2 майно, а саме, гідравлічний домкрат марки «Matrix», вантажопідйомністю 20 тон, вартістю 900 гривень 00 копійок, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Вказане кримінальне правопорушення (злочин) зареєстровано у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12019080140002180 від 07.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Окрім цього, 27.08.2019, приблизно о 13 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись біля магазину «Харчі», який розташований за адресою: Запорізька обл., АДРЕСА_1 , бульвар 30 років АДРЕСА_2 буд. АДРЕСА_3 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав належне ОСОБА_3 майно, а саме, велосипед марки «Winora» в корпусі синього кольору, вартістю 7 000 гривень 00 копійок, який знаходився біля сходин у магазин «Харчі», чим заподіяв потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Вказане кримінальне правопорушення (злочин) зареєстровано у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12019080140002402 від 27.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

27.08.2019 о 14 годині 13 хвилин ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

28.08.2019 кримінальні провадження № 12019080140002180 від 07.08.2019 за ч. 2 ст. 185 КК України та №12019080140002402 від 27.08.2019 за ч. 2 ст. 185 КК України об`єднані в одне провадження за № 12019080140002180.

За наявністю достатніх доказів у кримінальному провадженні 28.08.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), підтверджуються: протоколом огляду місця події від 27.08.2019; протоколом пред`явлення особи для впізнання від 27.08.2019; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_3 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 ; постановою про визнання речовим доказом від 27.08.2019; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.08.2019; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 ; постановою про визнання речовим доказом від 14.08.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 ; протоколом огляду місця події від 07.08.2019; протоколами огляду предмета від 07.08.2019 та додаткового огляду предмета від 14.08.2019.

ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних корисливих злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років. Будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних тяжких злочинів проти власності, судимість за які не знята та не погашена в установленому законом порядку, на шлях виправлення не став, вищевказані злочини вчинив перебуваючи під домашнім арештом, тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 , знаходячись на волі, продовжить вчиняти нові корисливі кримінальні правопорушення (злочини).

Підозрюваний ОСОБА_1 ніде не працює та не має постійного джерела доходу, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, тому без перешкод може залишити своє теперішнє місце проживання, він усвідомлює протиправний характер своїх дій та невідворотність покарання за вчинені злочини, тому є достатні підстави вважати, що перебуваючи на свободі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.

Таким чином, слідчий вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.

Слідчий вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, з наступних підстав: при обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи наведені вище обставини, є ризик того, що ОСОБА_1 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду; особи, які заслуговують на довіру та могли би поручитися за ОСОБА_1 , відсутні, внаслідок чого обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки згідно ст. 180 КПК України – неможливо. відсутність осіб, які заслуговують на довіру, а також те, що сам ОСОБА_1 не працює та не має джерела доходу, унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави.

У зв`язку з вищевикладеним, слідчий вважає, що запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України неможливо, при застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав зазначене клопотання у повному обсязі.

Підозрюваний ОСОБА_1 та захисник – адвокат Ігнатов Є.Є. у судовому засіданні заперечували проти обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст. 183, 331 КПК України, суд приходить до наступного висновку.

На стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_1 переховуватися від слідства та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років.

Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України.

Як слідує з наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно.

Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, є особою без стійких соціальних зв`язків, скоїв злочин будучи особою неодноразово судимою за вчинення умисних тяжких злочинів проти власності, судимість за які не знята та не погашена в установленому законом порядку, на шлях виправлення не став, вищевказані злочини вчинив перебуваючи під домашнім арештом, тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду, продовжити вчинювати інші кримінальні правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти вказаним ризикам неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Згідно п. 60 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 р. у справі “Смирнов проти Росії” (заяви № 46133/99 і 48183/99) одна тільки тяжкість ризику ухилення обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням ряду інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначній мірі, яка не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті може враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він відчуває судове переслідування.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, слідчий суддя дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що він офіційно не працює, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Вороніна В.О., погоджене з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Костенко О.М. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 27 серпня 2019 року з 14 години 13 хвилин.

Строк дії ухвали до 26 жовтня 2019 року до 14 години 13 хвилин включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області: № рахунку 37319085001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, Код ЄДРПОУ 26316700, Код МФО 820172, призначення платежу обов`язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, номер справи, ПІБ підозрюваного.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: В.А. Фомін