Рішення № 83912271, 19.08.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/2275/17

провадження №2/619/744/19

РІШЕННЯ

іменем України

19 серпня 2019 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняМихайлової А.С.

справа №619/2275/17

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Стислий виклад позиції позивача.

17 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому після уточнення просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою розташованою за адресою: АДРЕСА_1 ) площею 0,12 га шляхом зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати незаконно встановлений від стіни будинку позивача до домоволодіння АДРЕСА_2 паркан та незаконно встановлені від будинку позивача до домоволодіння АДРЕСА_1 металеві АДРЕСА_1 , площею 0,12 га, що знаходиться в спільному користуванні; визначити порядок користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно варіанту І висновку судової земельно-технічної експертизи №22668 від 16.04.2018, виділивши у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0642 га, а ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0643 га.

13 серпня 2018 року відповідач ОСОБА_2 подала відзив, у якому заперечувала проти позову, оскільки при придбанні у 2012 році Ѕ частки домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , продавці запевнили, що з 2009 року встановлений наявний порядок користування земельною ділянкою. Вказане також підтверджується матеріалами цивільної справи, яка розглядалася судом у 2006-2009 роках.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

04 серпня 2017 року ухвалою судді Калмикової Л.К. було відкрито провадження у справі.

19 червня 2019 року ухвалою суду під головуванням судді Калиновської Л.К. задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про відвід судді Калмикової Л.К. у даній цивільній справі.

20 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі №619/2275/17 провадження №2/619/744/19 визначено суддю Болибока Є.А.

24 червня 2019 року суддею Болибоком Є.А. постановлено ухвалу про прийняття до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження. У справі призначено підготовче засідання на 09 год 00 хв 11 липня 2019 року.

11 липня 2019 року закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год 00 хв 19 серпня 2019 року в залі судових засідань №2 приміщення Дергачівського районного суду Харківської області. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 29 липня 2019 року. Запропоновано відповідачеві подати до суду в строк до 09 серпня 2019 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просила позов задовольнити та відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України справу розглядати у її відсутність.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову з підстав, які зазначені у відзиві. Також подала заяву про застосування позовної давності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.01.2001 (спадкова справа №568/2000, зареєстровано в реєстрі за №1-137) ОСОБА_1 є власником Ѕ частки домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 30.07.2009 визнано мирову угоду від 30 липня 2009 року, згідно якої ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згодні отримати, а ОСОБА_1 згодна сплатити компенсацію в сумі за еквівалентом 2400 доларів США та розділити жилий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , наступним чином: виділити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 : жилий будинок літ. «Б-1», веранду літ. «б», ґанок літ. «б1», сарай літ. «В», огорожу n2; виділити ОСОБА_1 : жилий будинок літ. «А-1», веранду літ. «а», ґанок літ. «а1», тамбур літ. «а2», погріб літ. «Г», сарай літ. «З», сарай літ. «И», сарай літ. «Л», туалет літ. «К», літній душ літ. «М», огорожу n1.

Згідно договору купівлі-продажу від 28.04.2012, посвідченого приватним нотаріусом Димовою С.С. реєстровий номер 258, ОСОБА_2 є власником Ѕ частки домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статей 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 цього Кодексу щодо можливості поділити річ без втрати її цільового призначення.

Аналогічне положення закріплено в частині третій статті 88 ЗК України. Частиною першою цієї статті передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед за їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.

За правилами частини другої статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частина четверта статті 120 ЗК України передбачає, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю та споруди, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Отже, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України необхідно виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватися до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою). Відтак право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 19 постанови від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. При пред`явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо. Наведене стосується також випадків, коли належні особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

Судом установлено, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у користуванні у двох власників нерухомого майна, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які набули право власності на нерухоме майно в рівних частках, тобто кожна по Ѕ частки.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на час придбання ОСОБА_2 Ѕ частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , були встановлені певні умови та порядок користування спірною земельною ділянкою між ОСОБА_1 та попередніми власниками Ѕ частки вказаного домоволодіння.

Пленум Верховного Суду України у п.21 постанови від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснив судам, що якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Отже, з урахуванням викладеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають право на користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рівних частинах.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №22668 від 16.04.2018, фактичне користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідає порядку користування відповідно розмірам часток (ідеальних часток) в спільній власності на домоволодіння, визначеного свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24.01.2001. Відповідно до фактичного користування, що склалося на час обстеження земельної ділянки: ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 0,0460 га, що складає 9/25 частки земельної ділянки домоволодіння; ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 0,0825 га, що складає 16/25 частки земельної ділянки домоволодіння. Фактичний розмір земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , згідно матеріалів топографо-геодезична зйомка складає 0,1285 га. Надано два варіанти порядку користування земельною ділянкою домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до часток сторін у праві власності на домоволодіння, між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з урахуванням фактичного користування сторонами житловими будинками та надвірними будівлями.

Висновком судової земельно-технічної експертизи №22668 від 16.04.2018, встановлено, що фактичне користування спірною земельною ділянкою не відповідає порядку користування відповідно розмірам часток (ідеальних часток) в спільній власності на домоволодіння та надано два варіанти порядку користування земельною ділянкою відповідно до часток сторін у праві власності на домоволодіння, з урахуванням фактичного користування сторонами житловими будинками та надвірними будівлями.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем зустрічний позов не заявлявся, відтак суд вправі розглядати лише позовні вимоги ОСОБА_1 в межах, які заявлені в уточненій позовній заяві.

За вказаних обставин, наявності технічної можливості надання у користування відповідних частин земельної ділянки співвласникам відповідно до часток у праві власності нерухоме майно, є підстави для визначення порядку користування спірною земельною ділянкою та відповідного виділення у користування.

При перевірці й оцінці експертного висновку, судом з`ясовано достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Таким чином, суд оцінює вищевказаний висновок експерта як належний та допустимий доказ у вказаній справі.

Отже, запропонований позивачем порядок користування спірною земельною ділянкою за І варіантом висновку судової земельно-технічної експертизи №22668 від 16.04.2018 відповідає часткам сторін та не порушує законні права та інтереси відповідача.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також основоположними елементами права на справедливий суд. Виходячи з конструкції ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, можна зробити висновок, що у ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до пункту 6 ст.3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

Тому доводи відповідача на фактично встановлений порядок користування земельною ділянкою, відповідно до якого ОСОБА_1 користується земельною ділянкою 0,0460 га, що становить 9/25 частки земельної ділянки домоволодіння, є неприйнятними для суду, оскільки таким порядком користування порушуються права позивача.

Заперечення ОСОБА_2 проти обставин, які ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують правильності висновків суду.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що в судовому засіданні було достовірно встановлено, що права позивача було порушено, відповідач відмовляється добровільно реально встановити порядок користування відповідно до часток у праві власності, то суд приходить до висновку, що його право на визначення порядку користування земельною ділянкою та виділення у користування відповідних часток земельної ділянки підлягає захисту в судовому порядку.

Таким чином, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позов у цій частині підлягає задоволенню повністю.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати незаконно встановлений від стіни будинку позивача до домоволодіння АДРЕСА_2 паркан та незаконно встановлені від будинку позивача до домоволодіння АДРЕСА_1 металеві ворота суд вважає їх передчасними, оскільки між сторонами не був встановлений порядок користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилання ОСОБА_2 про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав є безпідставні з огляду на таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

За змістом статті 391 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов`язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У зв`язку із цим тривалість порушення права не перешкоджає задоволенню такої вимоги судом (пункт 36 постанови пленуму ВССУ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Тобто такий позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання порушення.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року (справа №570/4865/16-ц провадження №61-35232св18).

Також Велика Палата Верховного Суду у пункті 96 своєї постанови від 04 липня 2018 року (справа №653/1096/16-ц, провадження №14-181цс18) вказала, що допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абз.1 ч.6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Згідно п.15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 351, 352, 354, пунктами 8, 9, 15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визначити порядок користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно варіанту І висновку судової земельно-технічної експертизи №22668 від 16.04.2018, виділивши у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0642 га, а ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0643 га.

Межі земельних ділянок, що виділені у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позначені червоним кольором на схемі варіанту І висновку судової земельно-технічної експертизи №22668 від 16.04.2018 та проходять таким чином:

-т. А поділяє межу земельної ділянки по червоній лінії (пров. Квітучий) на відрізки розмірами 18,14 м та 2,72 м;

-відрізок АБ проходить на відстані 1 м від зовнішньої стіни житлового будинку літ. «А-1» по прямій лінії розміром 23,75 м;

-відрізок БВ проходить по прямій лінії розміром 15,4 м;

-т. В знаходиться на відстані 3,21 м, 3,27 м від кута житлового будинку літ. «Б-1» та 6,68 м від кута огорожі;

-відрізок ВГ проходить на відстані 1 м від зовнішньої стіни житлового будинку літ. «Б-1» до т. Г;

-т. Г знаходиться на відстані 1 м від кута житлового будинку літ. «Б-1»;

-відрізок ГД проходить по прямій розміром 7,02 м;

-т. Д знаходиться на відстані 13 м від кута земельної ділянки домоволодіння та 16,74 м від кута спільної огорожі.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 29 серпня 2019 року.

Суддя Є. А. Болибок