Ухвала суду № 83909998, 16.08.2019, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/5410/19

2/264/1620/2019

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2019 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області за головуванням судді Іванченко А.М., за участю секретаря судового засідання Солонської Т.В., ознайомившись із заявою представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області перебуває вказана цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовбетон» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з посади директора ТОВ «Азовбетон» за період з 19.01.2018 року по день увхалення рішення суду.

16.08.2019 року від представника позивача адвоката Коваленко К.О. надійшло клопотання про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на все нерухоме та рухоме майно, яке зареєстровано за ТОВ «Азовбетон».

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначив, що розмір компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні з ТОВ «Азовбетон» станом на 01.07.2019 року становить 404270,79 грн. В позасудовому порядку вирішити спір щодо стягнення компенсації не можливо. Накладення арешту на майно відповідача надасть можливість у подальшому виконати рішення суду. До того ж, для запобігання закриття товариства, що також унеможливить виконання судового рішення, вважає за необхідне заборонити внесення реєстраційних змін про юридичну особу до єдиного державного реєстру.

Ознайомившись із вказаною заявою, вважаю, що в її задоволені слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з статтею 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За наведених положень ЦПК обов`язковою умовою для забезпечення позову є та обставина, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести в подальшому до ускладнення або неможливості виконання рішення суду.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Також для забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії щодо майна, яке не є предметом спору, а лише в майбутньому, в разі відсутності грошових коштів, може бути майновим забезпеченням виконання рішення суду, заявник має довести належними доказами наявність обґрунтованого ризику знищення або навмисного пошкодження майна відповідачем.

Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 22.12.2006р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

У випадку із вимогами про заборону вільно використовувати власне майно фізичною собою - підприємцем, суд має переконатися, що такий захід є співмірним із позовними вимогами та відповідає предмету спору, а його застосування не призведе до зупинення господарської діяльності та невідворотних наслідків у ній.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Проте, позивач в своїй заяві просить накласти арешт на все нерухоме та рухоме майно, що обмежить відповідача в діях до такого обсягу, що фактично унеможливить нормальну та звичайну підприємницьку діяльність та призведе до непомірного втручання в права власності на майно, яке не є предметом спору. Обмеження вільно використовувати майно у підприємницькій діяльності, яке не є предметом спору і належить відповідачу, не відповідає принципу розумності та пропорційності в цивільному судочинстві, і є неадекватним способом захисту, який може призвести до значного порушення прав відповідача.

Також, відповідно до п. 4 ст. 3 ЦК України свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, є засадою цивільного судочинства.

Тому, загальним правилом втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідач планує закрити товариство та припинити свою діяльність.

Відомостей щодо дійсної і реальної загрози невиконання майбутнього рішення матеріали справи не містять.

Враховуючи вказані обставини справи та наведені положення закону, суд вважає необґрунтованою та недоведеною подану представником позивача – адвокатом Коваленко К.О. заяву про забезпечення позову, у зв`язку із чим відмовляє в її задоволені.

Одночасно з цим, суд роз`яснює, що позивач не позбавлений права повторно на будь-якій стадії розгляду справи звернутися до суду із заявою про забезпечення позову при наявності для цього обґрунтованих підстав.

Керуючись статтями 149, 153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви представника позивача – адвоката Коваленко К.О. про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Суддя: А. М. Іванченко