Рішення № 83909208, 19.08.2019, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 140/1770/18

Провадження № 2/140/56/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.08.2019 року Немирівський районний суд

Вінницької області

у складі: головуючого судді Науменка С.М.

за участю: секретаря судового засідання Затишняка А.О.

учасників справи - позивача ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

адвокатів Хейніс О.Г. Федик Ю.Ю. Примакової В.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Немирів, цивільну справу № 140/1770/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Муховецької сільської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права на 1/2 частину житлового будинку, про зміну черговості права на спадкування, та визнання права на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , Муховецької сільської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права на 1/2 частину житлового будинку, про зміну черговості права на спадкування та визнання права на спадкове майно, в якому просить, встановити факт її ОСОБА_1 проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з січня 1989 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на час відкриття спадщини, Змінити, їй черговість одержання права на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , перевівши її із четвертої черги спадкоємців за законом до числа спадкоємців першої черги за законом, визнати за нею право на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 65,2 кв.м, житловою площею 41,2 кв.м, та відповідну частку, 1/2 частину, господарчих будівель і споруд, а саме: веранду «а», сарай «Б», сарай «В», погріб «Б/під», огорожу 1-3, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за нею право на Ѕ частину земельної ділянки розміром 0,2500 га кадастровий номер 0523085801:04:003:0100 призначеної для обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , визнати за нею право на Ѕ частину земельної ділянки розміром 0,2143 га кадастровий номер 0523085800:01:001:0353 призначеної для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Муховецької сільської ради Немирівського району Вінницької області. Мотивуючи позов тим, що вона з січня 1989 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року проживала однією сім`єю, як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 , були пов`язані спільним побутом та бюджетом, вели спільне господарство, виховували її двох доньок від попереднього шлюбу, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вона протягом тривалого часу опікувалася про ОСОБА_4 , оскільки він часто хворів та через похилий вік і хвороби потребував сторонньої допомоги. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, нею проводилися похорони ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно Їй відомо, що спадкоємцем за заповітом на майно після смерті ОСОБА_4 є його малолітній онук, ОСОБА_7 .

У зв`язку з тим, що шлюб нею та померлим ОСОБА_4 не зареєстрований, тому вона позбавлена можливості оформити спадщину за законом після смерті померлого, так як проживала однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу в період з січня 1989 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Позивачка вказує на те, житловий будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 є майном колгоспного двору.

Згідно з виписок з по господарських книг Муховецької сільської ради (долучені в додаток до позову) постійними членами колгоспного двору є ОСОБА_4 - голова двору, та позивачка, дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , однак офіційно шлюб між ними зареєстрований не був.

Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору , включаючи неповнолітніх і непрацездатних .

Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору .

Відповідно до ст..18 ЦК в свідоцтві на право власності , яке видано колгоспному двору , вказується , що будинок належить колгоспному двору і зазначається голова двору .

Виділити частки в житловому будинку, який є власністю колгоспного двору неможливо так як член колгоспного двору, голова двору ОСОБА_4 помер.

Позивачка вказує на те, що вона є членом колгоспного двору з січня 1989 року і має право на 1/2 частину житлового будинку з господарчими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 . Крім того, із померлим ми проживали однією сім`єю як чоловік та дружина 29 років. Протягом всього часу вони дбали один про одного, у зв`язку з похилим віком та хворобами чоловік потребував стороннього догляду, тому вона постійно опікувалася про нього , а тому вважає, що має право на зміну черговості під час отримання права на спадщину та має право на обов`язкову частку у спадкуванні за законом після смерті ОСОБА_4 .

Як стверджує позивачка, оскільки вона має право на Ѕ частину житлового будинку, який розмішений по АДРЕСА_1 , як члену колгоспного двору, тому відповідно має право на 1/2 частину земельної ділянки розміром 0,2500 га. призначеної для обслуговування житлового будинку та відповідно 1/2 частина земельної ділянки розміром 0,2143 га призначеної для ведення особистого селянського господарства, які згідно державних актів Серій ЯГ490541 і ЯГ491468 належать покійному ОСОБА_4 .

В зв`язку із вище викладеним вона змушена звернутись до суду з даним позовом, щоб мати можливість оформити своє право на частину будинку який відноситься до майна колгоспного двору та відповідні частини вище вказаних земельних ділянок, крім того мати можливість оформити обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_4 .

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач позовні вимоги визнає частково, ОСОБА_7 визнає, що позивач ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_4 з січня 1989 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

Інші позовні вимоги відповідач не визнає та вважає їх безпідставними, відповідач в відзиві вказує на те, що твердження про те, що ОСОБА_4 потребував сторонньої допомоги через похилий вік і хвороби не відповідає дійсності. ОСОБА_4 хворів на цироз печінки, але майже до останнього дня вів активний спосіб життя, утримував домашнє господарство і самостійно виконував роботи по догляду за ним, їздив на велосипеді. Погано почувати себе став тільки за три дні до дня смерті, але міг обходити себе сам.

Позивачка не надала жодного доказу того, що ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані і не надала жодних доказів того, що вона матеріально забезпечувала ОСОБА_4 , надавала йому іншу допомогу. Крім того, в позові позивач взагалі не зазначала, що ОСОБА_4 був у безпорадному стані. Останні роки життя ОСОБА_4 був пенсіонером, отримував пенсію, тобто мав самостійний дохід.

Відповідач також не визнає вимогу позивачки щодо визнання за нею право власності на Ѕ житлового будинку із господарськими будівлями та земельних ділянок, оскільки будинок за адресою АДРЕСА_1 ніколи не був колгоспним двором, У свідоцтві на право особистої власності НОМЕР_5 від 29.09.1986 р., яке було видане ОСОБА_4 не вказано, що будинок належить колгоспному двору.

Крім того, відповідно до свідоцтва про право особистої власності від 29.09.1986 р. , ОСОБА_4 набув право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , відповідно до рішення виконкому Немирівської районної ради народних депутатів від 17 квітня 1986 р. № 138. Тобто право власності на будинок ОСОБА_4 набув у 1986 р., а спільно проживати ОСОБА_4 та ОСОБА_1 почали тільки з січня 1989 року, тобто через більше ніж через два роки. Також відповідач вказує, що на момент набуття права власності ОСОБА_4 перебував у шлюбі із ОСОБА_9 , шлюб із якою було розірвано тільки 04.10.1988 року (через два роки після набуття право власності на будинок).

Крім того, відповідачу відомо, що спірний будинок будувався батьками ОСОБА_10 , мати ОСОБА_4 залишала заповіт на нього і будинок успадкований ним після смерті матері.

Отже, так як спірний будинок не був колгоспним двором , право власності на нього ОСОБА_4 набув до початку спільного проживання із позивачем, позовні вимоги про визнання права власності на Ѕ будинку є цілком безпідставними.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримала з мотивів наведених в позовній заяві.

Відповідач та його представники позов визнали частково, в частині встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з січня 1989 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на час відкриття спадщини.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , надав суду покази, що був сусідом померлого та позивачки, возив покійного кілька разів на рік в лікарню. Щоб син допомагав батькові він не бачив. В 2018 році покійному ОСОБА_4 зробили операцію, поставили катетер, останні 2-3 місяці не міг ходити. Покійний ОСОБА_4 рази з позивачкою, провели до хати газ, замінили підлогу та дах. Прожили тридцять років разом.

Свідок ОСОБА_12 , дочка позивачки, надала суду покази, що її мати та покійний ОСОБА_4 , разом провели газ до хати, змінили підлогу у будинку та побудували хлів. Останній місяць покійний був лежачий.

Свідок ОСОБА_13 , сестра покійного ОСОБА_4 .. надала суду покази, що її покійний брат з 1989 року проживав разом з позивачкою.

Свідок ОСОБА_9 , колишня дружина покійного ОСОБА_4 , надала суду покази, що одружилася з покійним ОСОБА_4 в 1976 році розлучилися 1986 році, покійний будинок успадкував після смерті матері.

Свідок ОСОБА_14 , товариш покійного ОСОБА_4 , надав суду покази, що покійний за дві неділі до смерті ще ходив.

Свідок ОСОБА_15 , працює продавцем у магазині, надала суду покази, що покійний ОСОБА_4 , за дві неділі до смерті заходив в магазин.

Свідок ОСОБА_16 , лікар, лікував ОСОБА_4 , надав суду покази, що ОСОБА_4 хворів на цироз печінки, сторонньої допомоги потребував близько двох місяців до смерті.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Що стосується позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю, судом встановлено, не оспорюється сторонами та підтверджується, показами свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , довідкою № 715 від 09 липня 2018 року Виконавчого комітету Муховецької сільської ради Немирівського району Вінницької області, що ОСОБА_4 , спільно та постійно проживав разом з ОСОБА_1 з 1989 року по день смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю по АДРЕСА_1 та вели спільне господарство.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

У п. 21 вищевказаної Постанови зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також: інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Розглядаючи вимоги про встановлення фактів проживання без реєстрації шлюбу і прийняття спадщини, суд враховує, що пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України визначено, що цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01.01.2004р.

Таким чином, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01.01.2004р. Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживала разом без реєстрації шлюбу.

Позовна вимога позивачки про зміну черговості одержання прав на спадщину, задоволенню не підлягає виходячи з наступного, в силу ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Статтею 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно п.21 постанови №7 від 30 травня 2008 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємця за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Цивільний кодекс України передбачає два способи зміни черговості одержання права на спадкування: за домовленістю спадкоємців (договірний) та судовий.

Договірний порядок, передбачає нотаріально посвідчений договір заінтересованих спадкоємців, укладений після відкриття спадщини.

Судовий порядок, передбачений ч.2 ст.1259 ЦК, коли фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Застосування зазначеного порядку з урахуванням вимог Цивільного процесуального кодексу України вимагає доведення позивачем наступних юридичних фактів, які необхідно встановити у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом

Для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Як зазначається в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Наведений перелік підстав для зміни черговості одержання права на спадкування в судовому порядку є виключним та не підлягає розширеному тлумаченню. Відсутність хоча б однієї з них матиме наслідком застосування загального порядку черговості спадкування. Причому сам по собі факт проживання із спадкодавцем протягом тривалого часу без реєстрації шлюбу і взаємна турбота осіб, які проживають разом, не може змінити черговість одержання права на спадкування в судовому порядку.

Так, позивачкою не надано суду доказів, що спадкодавець перебував у безпорадному стані у зв`язку з наявним у нього захворюваннями та потребував сторонньої допомоги, такі докази не надані також позивачкою на підтвердження інших обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, вказані твердження позивачки спростовуються також показами свідків, які надали суду покази, що покійний за два тижні до смерті, самостійно пересувався та ходив в магазин.

За вказаних обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивачки про зміну черговості одержання права на спадкування не доведені в судовому засіданні.

Враховуючи, що позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування є похідними від вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування, в задоволенні позову слід відмовити частково.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 1259 ЦК України, , ст. ст.12, 13, 76-81, 141, 258- 259, 265, 268, 293, 315, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовну заяву задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_3 , номер і серія паспорта НОМЕР_4 , жительки АДРЕСА_1 , однією сімєю із ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст.351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складення повного судового рішення - 23.08.2019 року.

Суддя:(підпис)

Копія вірна С.М. Науменко

Суддя: