Рішення № 83905217, 27.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2019 року 10:44 № 640/9680/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судових засідань Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»до Міністерства економічного розвитку і торгівлі Українипро визнання протиправним та скасування наказу

за участі представників сторін:

від позивача - Єршова С.В.

від відповідача - Харабара Т.І.

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31 січня 2019 року №135 «Про нарахування пені публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що на виконання частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» позивачем спрямовано частину чистого прибутку на виплату дивідендів відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №384 та від 26 липня 2018 року №535, якими прийнято рішення про відрахування 30% чистого прибутку на виплату дивідендів до 01 липня, тобто згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. При цьому представник позивача зазнаає, що строк визначений частиною 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» щодо виплати дивідендів стосується виключно нарахованих до 01 липня дивідендів, а не тих, що будуть нараховані після 01 липня. У разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів до бюджету підлягає сплаті частина чистого прибутку у розмірі визначеному за базовими нормативами, а не дивіденди, оскільки за відсутності рішення про виплату дивідендів не виникає обов`язок щодо їх сплати. Нараховані до 01 липня 2018 року дивіденди сплачені позивачем вчасно, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

У відзиві на позов представник відповідача вказує, що єдиним порядком спрямування частини чистого прибутку на виплату дивідендів, що затверджений Кабінетом Міністрів України і поширюється на всі господарські товариства, є Порядок формування та реалізації державної дивідендної політики держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №702. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №384 та від 26 липня 2018 року №535, якими прийнято рішення про відрахування 30% чистого прибутку на виплату дивідендів до 01 липня фактично є рішенням загальних зборів товариства та мають статус протоколів загальних зборів акціонерів. Законом України «Про управління об`єктами державної власності» не передбачено повноваження Кабінету Міністрів України щодо затвердження окремих порядків спрямування частини чистого прибутку на виплату дивідендів для різних господарських товариств. Оскільки позивачем порушений термін виплати дивідендів, відповідачем прийнято оскаржуваний наказ від 31 січня 2019 року №135 «Про нарахування пені публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 27 червня 2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 27 серпня 2019 року представник позивач наполягав на задоволенні позову, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 31 січня 2019 року №135 відповідно до абзацу 7 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», пункту 2 Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №702, та пункту 7 Порядку нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100%, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 02 липня 2013 року №725, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2013 року за №1830/24362, Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» нараховано пеню за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету, а саме: 30 червня 2018 року сплачено 500 000 000,00 грн., 28 вересня 2018 року сплачено 500 000 000,00 грн., 26 листопада 2018 року сплачено 2 000 000 000,00 грн., 27 листопада 2018 року сплачено 2 000 000 000,00 грн., 28 листопада 2018 року сплачено 3 000 000 000, 00 грн., 29 листопада 2018 року сплачено 317 746 408,59 грн., 17 грудня 2018 року сплачено 3 000 000 000,00 грн., 18 грудня 2018 року сплачено 1 000 000 000, 00 грн, 19 грудня 2018 року сплачено 1 000 000 000,00 грн., 21 грудня 2018 року сплачено 201 829 383,12 грн., 22 грудня 2018 року сплачено 2 779 000 000,00 грн., у зв`язку з чим нараховано пеню на загальну суму 2 448 328 175,42 грн.

Незгода позивача із вказаним наказом зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

За змістом статті 3 названого Закону об`єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).

Відповідно до змісту статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління). Виходячи зі змісту пункту 15 Статуту Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року №1044 (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), засновником та єдиним акціонером компанії є держава.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінекономрозвитку є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності.

Таким чином, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є органом, на який пунктом 7 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» покладено обов`язок щодо нарахування пені за прострочення платежу «дивіденди на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків».

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.

Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.

На суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів органами доходів і зборів нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.

Отже, одночасно з обов`язком акціонерного товариства прийняти рішення про відрахування частини чистого прибутку на виплату дивідендів державі, Законом встановлені також гарантії отримання державою своєї частки чистого прибутку на випадок, якщо акціонерне товариство не прийме такого рішення - в цьому разі акціонерне товариство все одно повинне сплатити на користь держави частину чистого прибутку, розмір якого має визначатись з урахуванням відповідного базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів.

В разі коли акціонерне товариство з державною часткою в статутному капіталі не приймає рішення про відрахування частини чистого прибутку на виплату дивідендів державі, у тому числі не встановлює, яка частка чистого прибутку буде спрямована на виплату дивідендів, то це все одно не звільняє акціонерне товариство від виплати частини чистого прибутку на користь держави. В цьому випадку обов`язок з виплати частини чистого прибутку виникає на підставі безпосередньо Закону (а не рішення загальних зборів акціонерів), при цьому замість загальних зборів Закон також визначає, із якої частки чистого прибутку має вираховуватись належна державі сума дивідендів.

У разі порушення строків сплати дивідендів або частини чистого прибутку нараховуються пеня. Граничний строк сплати вказаних коштів саме до Державного бюджету України не може бути змінений, в тому числі й рішенням загальних зборів акціонерів.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №384-р «Питання річних загальних зборів публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» затверджено розподіл чистого прибутку за 2017 рік, що спрямовується: 30% чистого прибутку в розмірі 11 799 045,6 тис. грн. - на виплату дивідендів до державного бюджету; 5% чистого прибутку в розмір 1 966 507,6 тис. грн. - до резервного капіталу; 20% чистого прибутку в розмірі 7 866 030,4 тис. грн. - на розвиток; 45% чистого прибутку в розмірі 17 698 568,4 тис. грн. залишити нерозподіленим до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України до 14 серпня 2018 року.

Судом встановлено, що у період до 01 липня 2017 року позивач перерахував до Державного бюджету України дивіденди у сумі 30% чистого прибутку в розмірі 11 799 045,6 тис. грн. (платіжні доручення від 11 червня 2018 року №6005188, від 18 червня 2018 року №6005434, від 20 червня 2018 року №6005527, від 25 червня 2018 року №6005694).

Як вбачається з розрахунку, доданого до оскаржуваного наказу від 31 січня 2019 року №135, відповідач здійснив нарахування пені за період з 30 липня 2018 року по 22 грудня 2018 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 липня 2018 року №535 визначено спрямувати 45 відсотків чистого прибутку публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в розмірі 17698568,4 тис. грн.., визначеного пунктом 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 384 «Питання річних загальних зборів публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», на виплату дивідендів до державного бюджету за таким графіком: не пізніше 31 липня 2018 р. - 500000 тис. гривень; не пізніше 31 серпня 2018 р. - 500000 тис. гривень; не пізніше 30 вересня 2018 р. - 500000 тис. гривень; не пізніше 30 листопада 2018 р. - 8099284,2 тис. гривень; не пізніше 25 грудня 2018 р. - 8099284,2 тис. гривень.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивачем були виплачені дивіденди відповідно до графіку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 липня 2018 року №535-р

Проте, суд зауважує, що і розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №384-р, і розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 липня 2018 року №535-р мають статус рішення загальних зборів Акціонерного товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Порядок формування та реалізації державної дивідендної політики держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №702 (далі - Порядок), який поширюється на всі господарські організації з державною часткою у статутному капіталі, а також на господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належить господарським товариствам, державна частка у статутному капіталі яких становить 100 відсотків, у тому числі на дочірні підприємства.

Згідно з пунктом 9 Порядку суб`єкти управління корпоративним правами держави забезпечують відповідно до затверджених базових нормативів частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році, реалізацію дивідендної політики держави шляхом здійснення заходів щодо прийняття в межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарськими організаціями згідно з їх установчими документами та законодавством.

Одночасно постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №139 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2017 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» затверджено базовий норматив на виплату дивідендів за результатом фінансово-господарської діяльності у 2017 році у тому числі для Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у розмірі 75%.

При цьому, названі вище норми Закону України «Про управління об`єктами державної власності» встановлюють обов`язок сплатити дивіденди на державну частку не пізніше 01 липня року, наступного за звітним та відповідальність за несвоєчасну сплату таких дивідендів.

А відтак позивач відповідно до названих вище норм мав спрямувати 75% частини чистого прибутку на виплату дивідендів не пізніше 01 липня 2018 року.

Враховуючи, що позивачем дивіденди нараховані на державну частку, сплачено з порушенням строку, тобто після 01 липня 2018 року, відповідачем правомірно нараховану пеню на несвоєчасно виплачені дивіденди.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення виготовлений 29 серпня 2019 року.