Рішення № 83905184, 28.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2019 року № 826/12022/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа:Міністерства оборони України Київський міський військовий комісаріатпровизнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач-1/ МОУ), за участю третьої особи - Київський міський військовий комісаріат, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України у призначенні та виплаті громадянину України ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням ІІ групи інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення та виплатити громадянину України ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби в розмірі 528600,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2018 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачам строк для надання відзиву на позов.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем протиправно не розглянута заява позивача від 24.04.2018 щодо отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням ІІ групи інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби та, як наслідок, протиправно не виплачена така допомогу.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що на момент звільнення з військової служби позивача не існувало правової норми, яка б давало право на отримання одноразової грошової допомоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звільнений з військової служби наказом Головнокомандуючого Сухопутних військ №0482 від 14.06.1990.

04.09.2003 ОСОБА_1 отримав посвідчення категорії 1 НОМЕР_3 та вкладку до посвідчення № НОМЕР_1 як інваліду ІІІ групи з 22.07.2003.

07.02.2007 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, пов`язана з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків ЧАЕС, згідно довідки МСЕК серії КБ-1 №011074.

Згідно протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №2220 від 16.09.2013 визначено, що захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, у відповідь на яку листом від 26.01.2015 №251 Київський міський військовий комісаріат зазначив про відсутність правової норми, яка б давала право на отримання одноразової грошової допомоги.

Також, листом від 03.02.2017 №502/12/187 Міністерство оборони України повідомило позивача, що на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби (15.06.1990) та на даний час правової норми, яка б давала право на отримання одноразової грошової допомоги не має.

26.03.2018 за результатами повторного огляду позивача, останньому встановлено ІІ групу інвалідності та 27.03.2018 видано посвідчення серії НОМЕР_2 .

В подальшому, позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби.

Не отримавши запитуваної одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ст. 41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

Положеннями п. 1 ст. 16 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпунктом 4 п. 2 ст. 16 вказаного Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону № 2011-XII фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами (далі розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п. 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про військові формування на Україні» від 24 серпня 1991 року № 1431-ХІІ підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України. Уряд України приступив до створення Збройних Сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної Ради, Кабінету Міністрів України і Національного банку України.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.

З огляду на наведені норми, суд вважає, що прийняття рішення про виплату (призначення) чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є компетенцією комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі Міністерства оборони України.

Водночас, як зазначає сам відповідач у поданому відзиві, заява позивача з доданими документами Комісією з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум не розглядалась, пропозиції не формувались, протокол не складався.

Проте, матеріалами справи підтверджується, що супровідним листом від 27.04.2018 №ВСЗ/886 Київським міським військовим комісаріатом направлено висновок Департаменту фінансів Міністерства оборони України з пакетом документів щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

У Міністерстві оборони України рішення щодо призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, проте дій, спрямованих на прийняття відповідного рішення уповноваженим органом (комісією), цим Департаментом вжито не було, що в свою чергу, відповідачем не заперечується.

Крім того, слід зазначити, що прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства оборони України в особі його Міністра, а на Департамент фінансів Міністерства оборони України покладено обов`язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (Міністерства оборони) розпорядниками нижчої ланки.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 607/7632/16-а.

Відповідно до пункту 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Отже, враховуючи відсутність рішення відповідача, вважає, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги та зобов`язання Міністерства оборони України розглянути заяву позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у відповідності до вимог законодавства.

Таким чином, з`ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами.

3. Зобов`язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та прийняти відповідне рішення.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.К. Каракашьян