Рішення № 83905055, 25.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2019 року № 640/3479/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., за участю секретаря судового засідання Артеменко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участі представників учасників справи:

від позивача: Халілова Н.К.,

від відповідача: Івах Г.В.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 червня 2019 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі - позивач, ТОВ «Комплекс Агромарс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2019 №0000861401.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2019 відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Панпія» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Посилався на матеріали кримінального провадження, які, на думку відповідача, свідчать про відсутність реального характеру спірних господарських операцій, а також відсутність підтвердження руху товару по ланцюгу постачання.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказу від 17.07.2018 №11266, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Комплекс Агромарс» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.04.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2018.

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт від 17.10.2018 №632/26-15-14-01-05/30160757, згідно висновків якого позивачем порушено пункт 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.2 статті 200, пункти 201.1, 201.2, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальному розмірі 6 926 721,00 грн.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, які, відповідно до пояснень позивача, залишені відповідачем поза увагою.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2018 №0014401401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість 3 499 256,00 грн.

Позивачем оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 21.01.2019 №2545/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги скарга позивача задоволена частково, податкове повідомлення-рішення від 12.11.2018 №0014401401 скасовано в частині завищення від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 1 115 983,00 грн. та залишено в силі в частині завищення від`ємного значення податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Панпія» у сумі 2 383 273,00 грн.

На підставі даного рішення Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2019 №0000861401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість 2 383 273,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачем оскаржено його до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позиція відповідача про завищення позивачем суми від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 2 383 273,00 грн. ґрунтується на висновках про відсутність реального характеру господарських операцій ТОВ «Комплекс Агромарс» із ТОВ «Панпія».

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Панпія» (Постачальник) укладено договір поставки соєвих бобів №32/2018/КАМ/О від 19.02.2018, відповідно до умов вказаного договору Постачальник бере на себе зобов`язання здійснити поставку товару (соєві боби), який не обтяження правами третіх осіб, та передати його у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити поставлений товар належної якості та в обумовлені сторонами строки. Поставка здійснюється на умовах DAP, що означає, що Постачальник здійснює поставку Покупцю товару з розвантаженням з прибулого транспортного засобу в названому місці призначення та несе всі витрати і ризики, пов`язані з доставкою товару до складу Покупця.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано до матеріалів справи копії первинних документів, а саме: накладних, товарно-транспортних накладних.

Зі змісту акта перевірки слідує, що відповідачем також досліджено картки аналізу зерна з відповідними лабораторними даними, що оформлені ТОВ «Панпія», видаткові накладні, податкові накладні.

У товарно-транспортних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, замовником та відправником є ТОВ «Панпія», вантажоодержувачем - ТОВ «Комплекс Агромарс» (філія «Кагарлицький елеватор»), автомобільним перевізником - ТОВ «Агро Логістик», ТОВ «Логістик», ТОВ «Транс Авто», ТОВ «Автотранс», ФОП ОСОБА_1 .

Представником відповідача в судових засіданнях зазначалось про відсутність товарно-транспортних накладних щодо перевезення придбаного у ТОВ «Панпія» позивачем товару, однак наведені доводи спростовуються матеріалами справи та змістом акта перевірки.

Відповідачем також зазначено, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) встановлено, що податкові накладні на перевезення вантажів ТОВ «Агро Логістик», ТОВ «Логістик», ТОВ «Транс Авто», ТОВ «Автотранс», ФОП ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Панпія» відсутні, у зв`язку із чим відповідач дійшов висновку про сумнівність факту перевезення даними контрагентами товару.

Крім того, відповідачем зазначено про те, що в ЄРПН на адресу ТОВ «Панпія» за весь період діяльності відсутні зареєстровані від підприємств-постачальників податкові накладні з номенклатурою: соя 2017 року. У зв`язку із цим відповідач вважає, що неможливо ідентифікувати фактичний рух активу по ланцюгу постачання товару та, відповідно, його походження.

Відповідач посилався на узагальнену податкову інформацію ГУ ДФС в Одеській області від 13.08.2018 №139/15-32-12-12 щодо ТОВ «Панпія» за звітний період декларування березень 2018 року, згідно якої встановлено нереальність оформлення (проведення з порушенням законодавства) господарських операцій, неправомірність визначення податкових зобов`язань по ряду покупців, серед яких ТОВ «Комплекс Агромарс».

В свою чергу, позивач наполягав на реальності господарських правовідносин із ТОВ «Панпія» та посилався на те, що не реєстрація перевізниками податкових накладних в ЄРПН не може свідчити про нездійснення перевезення товарів. Також позивачем вказано на те, що порушення податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання не може бути підставою для притягнення до відповідальності покупця.

В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що контролюючі органи не здійснювали перевірку ТОВ «Панпія» по спірним господарським операціям та не здійснювалась перевірка контрагентів даного товариства з питання реєстрації податкових накладних щодо перевезення вантажів на адресу ТОВ «Комплекс Агромарс».

Представником позивача зазначено, що до початку взаємовідносин із ТОВ «Панпія» позивачем було здійснено перевірку репутації даного товариства шляхом ознайомлення з установчими документами, зібрана інформація з інтернет ресурсів, зокрема, спеціалізованих веб-сайтів, де розміщується інформація щодо сумнівних суб`єктів господарювання. Після того, як було встановлено відсутність негативної інформації щодо ТОВ «Панпія» з ним було укладено договір поставки.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Визначальною умовою правомірності формування податкового кредиту є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку послуг (робіт) мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали кримінального провадження №42016100000001129 від 16.11.2016, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 212, частини 2 статті 364 Кримінального кодексу України, в ході якого встановлено, що протягом січня-лютого 2018 року особами здійснено реєстрацію та придбання ряду суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності, серед ТОВ «Панпія». Встановлено, що у даного суб`єкта господарювання були відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутні основні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутні основні фонди та кваліфікований персонал, а також номенклатура придбаних товарів (робіт/послуг) не відповідає реалізованим.

Стосовно посилання відповідача на кримінальне провадження, ТОВ «Комплекс Агромарс» вказало на відсутність обвинувального вироку щодо ТОВ «Панпія».

Суд зазначає, що обставини, на які посилається відповідач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом відсутності реального характеру господарських взаємовідносин між ТОВ «Комплекс Агромарс» та ТОВ «Панпія» оскільки доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду, який на час вирішення даної справи відсутній. Зворотного відповідачем не доведено.

Щодо посилання відповідача на відсутність у ЄДПН зареєстрованих податкових накладних на адресу ТОВ «Панпія» стосовно придбання та транспортування товару, реалізованого позивачу, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства контрагентами, а також суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання.

Інших доводів, на підтвердження відсутності у позивача права на відображення результатів господарських операцій із ТОВ «Панпія» відповідач не навів та відповідних доказів не надав.

Щодо доводів відповідача з приводу відсутності відносин контрагентів із перевізниками, то відповідачем не проводилися перевірки контрагентів по ланцюгу постачання, твердження відповідача ґрунтується на аналізі інформаційних баз. Однак суд зазначає, що інформація з таких баз не може бути беззаперечним доказом відсутності реальності спірних господарських операцій, оскільки, як було зазначено вище, контрагенти по ланцюгу постачання могли допустити порушення вимог законодавства щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та декларування податкових зобов`язань, чого контролюючими органами перевірено не було.

За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина 3 стаття 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.01.2018 року у справі №826/1244/13-а.

З огляду на встановлені у суді обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2019 №0000861401.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 23.01.2019 №0000861401.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» сплачений судовий збір у розмірі 35 749,10 грн. (тридцять п`ять тисяч сімсот сорок дев`ять гривень 10 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (ЄДРПОУ 30160757, адреса: 02094, м. Київ, вул. Пожарського, 3).

Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Повний текст рішення виготовлено 22.08.2019.

Суддя Н.М. Клименчук