Рішення № 83905033, 29.08.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2019 року м.Чернігів Справа № 620/1828/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено в призначені пенсії за віком з урахуванням загального стажу періоду роботи з 22.10.1982 по 31.12.1990 у пільговому обчисленні (за 1 рік праці - 1 рік 6 місяців стажу), оскільки вказане передбачене Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Ухвалою від 26.06.2019 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

09.08.2019 відповідач направив до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що пільгове обчислення страхового стажу здійснюється на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Позивачем надано документи підтверджуючі факт трудових роботи в районах Крайньої Півночі, проте в жодному документі наданому позивачем не зазначено щодо користуванням пільг, передбаченими п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до них». Також просить замінити первісного відповідача - Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

30.07.2019 позивачем надана відповідь на відзив, в якій вважає безпідставними посилання відповідача на те, що пільги, встановлені нормативними актами, начебто не розповсюджуються на позивача, оскільки в довідках наданих відповідачу на перерахунок пенсії є посилання на Указ Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

30.07.2019 від позивача надійшла заява про заміну первісного відповідача - Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в зв`язку з реорганізацією на його правонаступника.

Вирішуючи питання про заміну первісного відповідача, суд враховує таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком, зокрема, Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України приєднано до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.08.2019 запис про державну реєстрацію припинення Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України внесено 11.06.2019 за рішенням засновників.

Частиною третьою статті 48 передбачено, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

За таких обставин та враховуючи, що 11.06.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України за рішенням засновників та, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України", останнє реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви та заміну неналежного відповідача Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв`язку та сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач - перебував на обліку в Чернігівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач звернувся до Чернігівського об`єднаного управлінні Пенсійного фонду України із заявою про врахування до страхового стажу період роботи в районах Крайньої Півночі.

Листом від 16.05.2019 №13151/06 Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України відмовило у зарахуванні позивачу до страхового стажу періодів роботи з 22.10.1982 по 15.04.1991, з урахуванням пільгового обчислення страхового стажу, оскільки відсутній необхідний мінімальний страховий стаж роботи.

Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо зарахування стажу роботи, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг (далі Закон № 1058-IV)

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-I період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Підпунктом "д" п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Відповідно до статті 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 № 1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960, з п`яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.

Згідно з п. 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, після 01.03.1960 року зараховувати за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 № 1029 Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області прирівняний до районів Крайньої Півночі. Відтак, місцевість, де розташовувались підприємства, на яких працював позивач, знаходиться у районі, який прирівняний до районів Крайньої Півночі.

Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з абз. 3 п.5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Отже, законодавство визначає, що основним та достатнім документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, хоча наявність стажу може доводитись і іншими документами, якими є трудовий договір або довідки про роботу.

Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупності.

Суд встановив, що відповідно до відомостей трудової книжки, позивач працював в районах Крайньої Півночі у період 22.10.1982 по 15.04.1991.

Відомості про роботу позивача у період з 22.10.1982 по 15.04.1991 в районах Крайньої Півночі також підтверджуються архівними довідками від 12.07.2018 № К-2652, № С-454 від 02.03.2012 та № С-454/2 від 02.03.2012, виданих Муніципальним утворенням міського округу міста Сургут адміністрацією міста архівним відділом «Державний архів Мурманської області».

У зв`язку з викладеним, відмова відповідача щодо зарахування позивачу до пільгового стажу, що враховується при призначенні, виплаті та перерахунку пенсії періодів роботи в районах Крайньої Півночі у пільговому обчислені рік роботи як один рік і шість місяців період 22.10.1982 по 31.12.1990 з підстав не зазначення в довідках та трудовій книжці відомостей щодо користування відповідними пільгами, є протиправними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 590/871/17, від 07 червня 2018 року у справі № 173/637/17, від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 554/1723/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 263/13671/16-а, від 10 січня 2019 року у справі № 352/1612/15-а.

Відтак, на думку суду, відповідач протиправно відмовився зарахувати позивачу спірний період роботи до стажу, який дає право на пільгове обчислення пенсії, та не провів відповідний перерахунок. Протилежне відповідачем не доведено.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не спростував, а позивач підтвердив правомірність заявлених позовних вимог, тому адміністративний позов необхідно задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яку необхідно стягнути на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок його бюджетних асигнувань становить 768,40 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 07.01.2019, з зарахуванням в загального стаж періоду роботи з 22.10.1982 по 31.12.1990 у пільговому обчисленні (за 1 рік праці - 1 рік 6 місяців стажу).

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. Пятницька, 83а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).

Суддя І.І. Соломко