Рішення № 83904581, 27.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2019 року № 640/8894/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22.02.2019 №UA100010/2019/000047/2.

Позов обґрунтований тим, що відповідач безпідставно відмовив у прийнятті поданої декларантом митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, незважаючи на подання усіх необхідних документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість придбаного ним автомобіля та обраний метод її визначення (основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів безпідставно визначив митну вартість автомобіля, який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, за другорядним методом (резервним), що призвело до збільшення відповідачем митної вартості автомобіля, як наслідок, безпідставно сплачені митні платежі більш ніж у два рази є безпідставними та призвели до порушення прав позивача.

Ухвалою суду від 27.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, відповідно до якої вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

У поданому відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив, що не погоджується із позовними вимогами та вважає, що підстав для задоволення позову немає. Зокрема, відповідач зазначив, що під час перевірки наданих до митного оформлення документів встановлено що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларантом не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, що підтверджується відомостями із графи 44 митної декларації, не подані страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, не подані транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Всі документи декларантом подано без перекладу, як того вимагає стаття 254 Митного кодексу України.

Представник відповідача зазначив, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до вимог законодавства з урахування усіх обставин, просив відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи предмет і підстави позову, а також положення статей 12, 257, 262 КАС України, суд розглядає адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2019 ОСОБА_1 уклала з компанією UAB «Justis» договір купівлі - продажу, предметом якого є придбання легкового автомобіля, бувшого у використанні та призначеного для перевезення пасажирів по дорогах загального користування марки Ford модель Focus, календарний рік випуску 2006, модельний рік випуску 2006, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 з визначеною вартістю товару в сумі 1 100,00 євро.

З метою митного оформлення зазначеного автомобіля, 21.02.2019 позивач, скориставшись послугами ФОП ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 , митний Брокер або Декларант) на підставі договору доручення №19/02/2019 від 19.02.2019 про надання послуг з декларування товарів та транспортних засобів, до Київської міської митниці ДФС подано електронну митну декларацію № UA100010/2019/319885 від 21.02.2019 та сплачено до державного бюджету митні платежі в сумі 41 505,00 грн.

Митна вартість товару визначалась митним Брокером за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складалась з ціни придбання легкового автомобіля, а саме 1 100,00 євро.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: договір купівлі-продажу від 08.01.2019; технічний паспорт транспортного засобу № НОМЕР_2 від 12.10.2018; довідку ТОВ «Харківський незалежний центр сертифікації» №182/1249 від 19.02.2019; довідку про зняття з обліку №16352861 від 11.01.2019; договір доручення № 19/02/2019 від 19.02.2019 про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів; паспорт громадянина України позивача з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні.

У зв`язку з ненаданням повного переліку документів, відповідачем у відповідності до статті 53 Митного кодексу України запропоновано надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

На підтвердження митної вартості товару, митним Брокером надіслано відповідачу Звіт про незалежну оцінку колісного транспортного засобу від 21.02.2019 №29, виготовлений на замовлення позивача ТОВ «Експертно-правовим підприємством «АСЕССОР-ЕМ», що діє на підставі Сертифіката суб`єкта оціночної діяльності, виданого 13.05.2016 №381/16.

За результатами розгляду поданих для митного оформлення документів транспортного засобу відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 22.02.2019 №UA100010/2019/000047/2, відповідно до якого за резервним методом скориговано митну вартість автомобіля на суму 3001,00 євро.

Прийняте рішення про коригування митної вартості обґрунтоване відповідачем тим, що декларантом не виконано вимоги щодо надання всіх додаткових документів. Причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є неподання всіх запитуваних документів та відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за отриманий товар.

Незважаючи на незгоду із вказаним рішенням, але у зв`язку із необхідністю швидкого випуску товару, позивачем подано нову електронну митну декларацію № UA100010/2019/320815 від 22.02.2019 з митною вартістю, скорегованою митним органом, в сумі 3001,00 євро.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Згідно зі статтями 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною другою якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини першої).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частиною другою статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга).

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом).

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Судом встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення від 20.02.2019, причиною для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування слугувала невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як уже встановлено судом, декларант в інтересах позивача надав митному органу для підтвердження заявленої митної вартості автомобіля при здійсненні його митного оформлення:

договір купівлі-продажу від 08.01.2019;

технічний паспорт транспортного засобу № НОМЕР_2 від 12.10.2018;

довідку ТОВ «Харківський незалежний центр сертифікації» №182/1249 від 19.02.2019;

довідку про зняття з обліку №16352861 від 11.01.2019;

договір доручення № 19/02/2019 від 19.02.2019 про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів;

паспорт громадянина України позивача з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні.

Відповідно до наданих позивачем документів вбачається, що деякі з них складені на іноземній мові, що не дає можливості оцінити їх зміст. За таких обставин, митним органом було зроблено висновок про необхідність витребування додаткових документів для підтвердження обґрунтування визначеної ціни.

Відповідно до статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу автомобіля оформлений на іноземній мові, при цьому його переклад відсутній, що унеможливлює встановлення дійсних обставин справи з поданих документів, зокрема дослідити зміст договору купівлі-продажу автомобіля на предмет з`ясування факту оплати позивачем вартості автомобіля.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 травня 2018 року у справі №809/1275/17, в якій зазначив про необхідність дослідження змісту договору купівлі-продажу автомобіля з метою з`ясування факту оплати вартості автомобіля.

Дослідивши матеріали справи, встановлено, що позивачем не надано перекладу договору купівлі-продажу, а також інших документів, які викладені також на іноземній мові ні до суду, ні до контролюючого органу.

Позивачем не надано жодних доказів в підтвердження оплати придбаного товару, зокрема рахунку-фактури чи будь-якого іншого платіжного документу, що підтверджував би оплату товару. Як і не надано та не підтверджено, що товар оплачувався готівкою без банківських платежів.

Разом з тим, на пропозицію надати додаткові документи, декларантом позивача надано Звіт про незалежну оцінку колісного транспортного засобу від 21.02.2019 №29, виготовлений на замовлення позивача ТОВ «Експертно-правовим підприємством «АСЕССОР-ЕМ», проте суд зазначає, що вказаний документ може підтверджувати лише вартість автомобіля на момент проведення оцінки, а не фактичну суму, сплачену за придбання автомобіля.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що відповідач мав обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення позивачем митної вартості транспортного засобу, а з урахуванням ненадання позивачем документів на підтвердження правильності визначення митної вартості, у тому числі за відсутності документів про сплату вартості автомобіля, у тому числі банківських платіжних документів, є цілком обґрунтованим прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та відмови у митному оформленні товару.

Стосовно документів, визначених пунктами 4-6 та 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України (банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні документи про його оплату, транспортні документи, документи, що підтверджують страхування), необхідність подання яких при процедурі консультації із декларантом вимагав відповідач, суд вважає їх витребування обґрунтованим, оскільки за відсутності доказів оплати автомобіля, у відповідача були відсутні підстави вважати, що надані позивачем документи підтверджують числові значення митної вартості.

Позивач не зазначив яким саме чином автомобіль прибув на митну територію України, та не надав у разі наявності страхових документів, транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару.

Слід також зазначити, що позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив та не спростував твердження відповідача, викладені в ньому, щодо непідтвердження декларантом всіх складових митної вартості товару та сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року № 21-498а15, обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість, митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи не є достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару, натомість відповідачем доведено конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви щодо відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.

Водночас, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену у рішенні від 09.12.1994 у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А), відповідно до якого суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, беручи до уваги те, що позивачем не підтверджено документально складові митної вартості товару, як і не доведено належними доказами в ході розгляду справи, у суду відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко