Ухвала суду № 83904435, 28.08.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004332

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

28 серпня 2019 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кухар Наталія Андріївна розглянувши матеріали позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання неправомірною відмови, зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», в якому позивач просить суд:

-визнати неправомірною відмову Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо надання Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» дозволу на відчуження квартири АДРЕСА_1 та належить на праві власності Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит», право користування якою має малолітня ОСОБА_1 2006 року народження;

-зобов`язати Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради надавати дозвіл Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» на відчуження квартири АДРЕСА_1 та належить на праві власності Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит».

Згідно ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч.ч.1, 2 ст.4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно правовий спір згідно з п.2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов`язкову участь у цих відносинах суб`єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб`єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов`язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб`єктів (учасників спірного правовідношення). Обов`язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов`язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.

Обов`язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов`язки в публічних правовідносинах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суд зазначає, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

У разі якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно матеріалів позовної заяви, 28.03.2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є ПАТ ««Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Паламар Р.В. за реєстровим № 347-348.

Пунктом 1 іпотечного договору передбачено, що іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .

У зв`язку із невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, у відповідності до умов договору іпотеки та приписів ст.ст.35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнив свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в позасудовому порядку.

09.10.2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав і їх обтяжень (щодо права власності) на об`єкт нерухомого майна, визначеного в іпотечному договорі.

21.10.2014 року державним реєстратором Сидорчук А.В. на підставі заяви Банку було прийнято рішення №16639518 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за AT «Банк «Фінанси та Кредит».

Однак, як зазначає позивач, під час розгляду цивільної справи №463/364/15-ц у Личаківському районному суді м.Львова про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном шляхом виселення, позивачу стало відомо, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_1 . Батьками ОСОБА_1 являються ОСОБА_3 , яка також зареєстрована за цією адресою та ОСОБА_2 , який зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_3 .

27.03.2019 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради із заявою про надання згоди Банку на реалізацію трикімнатної квартири (загальною площею 83, 6 кв.м. та комора у підвалі площею 8,0 кв.м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та яка перебуває у власності банківської установи.

Листом від 13.05.2019 року відповідач як орган опіки та піклування повідомив банк про те, що відмовляє позивачу у задоволенні його звернення та заперечує у реалізації квартири АДРЕСА_1 , де фактично проживає та має право користування малолітня ОСОБА_1 .

Із повідомлення вбачається, що при прийнятті зазначеної вище відмови, комісія з питань захисту прав дитини взяла до уваги звернення банку, письмові заперечення матері малолітньої ОСОБА_3 та подані нею документи, акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та враховуючи положення ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей, п. 67 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. прийшла до висновку, що при реалізації вказаної квартири будуть порушені майнові та немайнові права малолітньої ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що саме Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» являється власником трикімнатної квартири (загальною площею 83, 6 кв.м. та комора у підвалі площею 8,0 кв.м.), яка розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ., а відтак має намір реалізувати своє право на розпорядження нерухомим майном.

Згідно з ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд вважає, що оскаржувана відмова у наданні позивачу дозволу на відчуження квартири АДРЕСА_1 хоч і прийнята суб`єктом владних повноважень, однак спрямована на реалізацію приписів цивільного законодавства та впливає, насамперед, на особисті майнові права як позивача так і малолітньої ОСОБА_1 .

На думку суду, спірні правовідносини з урахуванням вищевикладених обставин пов`язані з правом користування та розпорядження майном (відчуження квартири АДРЕСА_1 ). Тобто, предметом спірних правовідносин є майнові права на вказаний об`єкт нерухомості, а відтак спір має приватноправовий характер.

Тобто в даному випадку виник спір про право цивільне, а спірні правовідносини цілком урегульовані нормами цивільного, сімейного та житлового законодавства.

Участь Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради у вчиненні правочину щодо цивільних прав та обов`язків не перетворює даний спір на публічно-правовий; перевірка дотримання прав, свобод та інтересів учасників правочину повинна відбуватись за правилами цивільного судочинства, оскільки адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) належність права власності на житло (квартиру) та вирішувати питання щодо правомочностей ОСОБА_1 розпоряджатись майном.

За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в даному випадку спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а існує спір про право, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 170, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання неправомірною відмови, зобов`язання до вчинення дій.

Повернути з державного бюджету Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» (юридична адреса: 04050, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 60, код ЄДРПОУ 09807856) судовий збір, сплачений відповідно до платіжного доручення від 07.08.2019 року №80535 у розмірі 3842,00 грн.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду судом загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Повторне звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня її складення через Львівський окружний адміністративний суд.

Суддя Кухар Н.А.