Рішення № 83904121, 22.08.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 серпня 2019 року Справа № 280/3141/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Більмацькому та Розівському районах Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (вул. Центральна, буд. 56, смт Більмак, Запорізька область, 71001, код ЄДРПОУ 42564909)

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Більмацькому та Розівському районах Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати відмову відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Більмацькому та Розівському районах Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 23 квітня 2019 року протиправною.

- зобов`язати відповідача внести зміни до актового запису про шлюб № 11 від 27 квітня 1985 року, складеного виконавчим комітетом Розівської селищної ради Куйбишевського району Запорізької обл. відносно громадянина ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: виправлення національності нареченої з "українка" на "німка".

Ухвалою суду від 08 липня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін), а перше судове засідання призначено на 30 липня 2019 року.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відмова у внесенні змін та доповнень до актового запису цивільного стану є протиправною та такою що не ґрунтується на нормах чинного законодавства та порушує права позивача.

В позовній заяві просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Більмацькому та Розівському районах Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№306 від 24 липня 2019 року), відповідно до якого зазначено, що на підставі зібраних документів відповідачем встановлено, що в актовому записі про шлюб заявниці її національність вказана відповідно до паспорту який вона отримала при досягненні повноліття. Зазначає, що на момент отримання свого першого паспорту (на підставі свідоцтва про народження НОМЕР_2 виданого 16 лютого 1963 року виконавчим комітетом Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області), позивачкою був зроблений вибір національності на користь національності батька. Виходячи з цього, на підставі паспорта заявниці, виконавчим комітетом Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області складено актовий запис про шлюб №11 від 27 квітня 1985 року відносно громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 де національність нареченої вказана відповідно паспорта - «українка». Станом на сьогоднішній день, та виходячи з вищевказаного, внести зміни в актовий запис про шлюб позивачці на підставі того, що в минулому нею був зроблений вибір національності на користь національності батька, а не на користь національності матері відділ не має законних підстав, адже по досягненню громадянином СРСР віку 16 років йому видавався паспорт, куди «національність» вносилась однозначно і остаточно. Таким чином, вказує, що відповідачем відмовлено у внесенні змін та доповнень до актового запису цивільного стану є правомірною.

У відзиві просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 243 КАС судове рішення, постановлене у письмовому проваджені, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

За правилами частини 1 статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до відповідача з заявою про внесення змін до актового запису про шлюб № 11 від 27 квітня 1985 року, складеного виконавчим комітетом Розівської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області відносно громадянина ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: виправлення національності нареченої з «українка» на «німка».

Заява обґрунтована тим, що мати позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, за національністю була німкенею, про що зазначено в свідоцтві про шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , актовий запис № 1 від 16 лютого 1963 року. Після укладення шлюбу прізвище ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_7 .

Також, у свідоцтві про народження позивачки за актовим записом № 3 від 16 лютого 1963 року зазначено за національністю її матері - німка.

Окрім цього, було надано свідоцтво про шлюб ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які є дідом та бабою позивачки, за національністю були німцями, актовий запис № 98 від 31 жовтня 1924 року.

За результатами розгляду заяви відповідачем складено висновок про відмову в задоволенні прохання заявниці стосовно внесення зміни до актового запису про шлюб №11 від 27 квітня 1985 року, складений виконавчим комітетом Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області відносно громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: виправити національність нареченої «українка» на «німка», через відсутність законних підстав для внесення змін до актового запису, так як національність нареченої «українка» не є помилкою, а її свідомим вибором при отриманні паспорта.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Конституції України, держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні», громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян в будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Відповідно до статті 300 Цивільного Кодексу України, фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Відтак, Україна на конституційному рівні надала громадянам право вільно обирати та відновлювати національність. В свою чергу, доводи суб`єкта владних повноважень, що позивач вже скористався таким правом, обравши національність «українець» при отриманні паспорту в 1990 році, суд розцінює як протиправне намагання обмежити таке право. Державні органи не повноважні свавільно на свій розсуд встановлювати скільки разів за життя особа має право вільно обирати та відновлювати свою національність, а тим більше давати оцінку мотивів, за яких особа бажає змінити свою національність, тим більше якщо національність, яку особа бажає обрати підтверджена прямою родинною лінією кількома поколіннями.

Відповідно до статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись в здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Право на зміну національності також захищено цією статтею оскільки національна самоідентифікація особи стосуються її приватного і сімейного життя.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що мета статті 8 Конвенції головним чином стосується захисту особи від свавільного втручання державних органів. Однак вона не лише зобов`язує державу утриматись від такого втручання, але й покладає на неї позитивні зобов`язання щодо забезпечення ефективної дієвої поваги до приватного і сімейного життя (XY проти Нідерландів 26.03.1985 пункт 23, Щерна проти Фінляндії 25.11.1994 пункт 38, Стоіческу проти Румунії 26.07.2011 пункт 48, Гарнага проти України від 16.05.2013 пункт 37).

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Тобто, якщо держава гарантує своїм громадянам право вільно обирати та відновлювати національність, відповідні державні органи зобов`язані активно сприяти в реалізації громадянами України гарантованого права.

В цій же справі, навпаки, ставлячи штучні перешкоди в реалізації ОСОБА_1 права на відновлення своєї національності, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Більмацькому та Розівському районах Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області грубо порушує статтю 8 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 3, 11 Конституції України, статтю 11 Закону України «Про національні меншини в Україні», статтю 300 Цивільного Кодексу України.

Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року за №96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі - Правила).

У відповідності до пункту 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 2.11 Правил встановлено, що факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів.

Згідно із п.2.12 Правил, на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Підстави для внесення змін в актові записи цивільного стану визначені п.2.13 Правил.

В той же час, перелік таких підстав не є вичерпним.

Так, підпунктом 2.13.12 п.2.13 Правил встановлено, що внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Таким чином, законодавством не обмежені підстави для внесення змін в актові записи та надано можливість внесення таких змін за наявності відповідних підстав.

Доводи відповідача, що відновлення національності не відноситься до компетенції Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Більмацькому та Розівському районах Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області не відповідає дійсності.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до державного реєстру актів цивільного стану громадян та єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного, Сімейного Кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», органами державної реєстрації актів цивільного стану є: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; 2) відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); 3) виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. В разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки і піклування під час здійснення повноважень з опіки і піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.

За правилами частини 4 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Відтак саме Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Більмацькому та Розівському районах Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області має забезпечити реалізацію права ОСОБА_1 на зміну національності, а тому суд приходить до висновку про протиправність відмови відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Більмацькому та Розівському районах Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 23 квітня 2019 року та необхідності зобов`язати відповідача внести зміни до актового запису про шлюб № 11 від 27 квітня 1985 року, складеного виконавчим комітетом Розівської селищної ради Куйбишевського району Запорізької обл. відносно громадянина ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: виправлення національності нареченої з "українка" на "німка".

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваної відмови, у зв`язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 143, 241, 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Більмацькому та Розівському районах Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (вул. Центральна, буд. 56, смт Більмак, Запорізька область, 71001, код ЄДРПОУ 42564909) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати відмову відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Більмацькому та Розівському районах Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 23 квітня 2019 року протиправною.

Зобов`язати відповідача внести зміни до актового запису про шлюб № 11 від 27 квітня 1985 року, складеного виконавчим комітетом Розівської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області відносно громадянина ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: виправлення національності нареченої з "українка" на "німка".

Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Більмацькому та Розівському районах Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (вул. Центральна, буд. 56, смт Більмак, Запорізька область, 71001, код ЄДРПОУ 42564909) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 768,40 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 серпня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов