Рішення № 83904098, 31.07.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2019 року м. Рівне №460/471/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Мороза Д.Ю., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник ОСОБА_1 ,

відповідача: представник Білик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій та скасування вимоги.

З урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, позивач просила суд:

- визнати недійсним звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік на суму 8448,00грн;

- визнати протиправними дії відповідача щодо визначення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 4224,00грн;

- зобов`язати списати вказану заборгованість та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф-6519-17.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та сформовано спірну вимогу на підставі помилково поданого позивачем звіту.

Ухвалою суду від 21.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального підготовчого провадження. Призначено підготовче засідання та встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

12.04.2019, 01.07.2019 позивачем подано заяви про уточнення позовних вимог.

12.04.2019, у межах встановленого судом строку, Головним управлінням ДФС у Рівненській області подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень зазначено, що податкова вимога сформована відповідно з вимогами чинного законодавства на суму податкового боргу, що виник на підставі самостійно поданого платником звіту.

Ухвалою суду від 17.04.2019 провадження у справі зупинено у зв`язку з наданням часу для примирення сторін.

Ухвалою суду від 01.07.2019 провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою від 31.07.2019 суд закрив підготовче провадження та за згодою всіх учасників справи розпочав розгляд справи по суті після закінчення підготовчого судового засідання.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив суду. що позивач належить до першої групи платників єдиного податку, має право сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 0,5 мінімального страхового внеску.

Проте, подаючи звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік помилково вказала удвічі більший розмір внеску - суму 8448,00 грн.

Звернення до Державної фіскальної служби України щодо визнання нечинним помилково поданого звіту залишено без задоволення.

Вказав, що чинне законодавство передбачає подання уточнень до звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, проте лише за умови збільшення визначених сум внеску. Вважає, що такі умови порушують права платників внеску.

Звернув увагу суду на те, що позивач сплатила внесок у розмірі, передбаченому чинним законодавством.

Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Пояснила суду, що податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника про невиконання ним податкового обов`язку та виникнення податкового боргу.

Вказала, що податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Станом на дату формування податкових вимог у позивача рахувався борг за результатами поданого звіту, в якому останнім самостійно визначено базу нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та суму до сплати.

З урахуванням викладеного, вважає дії контролюючого органу законними, спірну податкову вимогу - правомірною.

Просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець 15.11.2004, є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування (група 1) з 01.01.2012.

Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 та свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2 (а.а.с.10, 11).

09.02.2018 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано звіт щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування за 2017 рік, у якому самостійно визначено суму єдиного внеску - 8448,00грн (а.с.20).

10.12.2018, на підставі вказаного звіту Головним управлінням ДФС у Рівненській області сформовано вимогу №Ф-6519-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 3403,86грн (а.с.17).

02.01.2019 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Державної фіскальної служби України з листом, у якому повідомила про помилково подану звітність за 2017 рік №3840 та просила зняти актуальність звіту для виправлення помилки (а.с.12).

10.01.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області сформовано вимогу №Ф-6519-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 2584,80 грн (а.с.18).

Листом від 31.01.2019 №5139/6/99-99-13-02-01-15 Державна фіскальна служба України повідомила позивача про те, що у разі самостійного визначення платником бази оподаткування єдиного внеску сплата єдиного внеску здійснюється на загальних засадах. Підстави для скасування звіту за 2017 рік відсутні (а.а.с.14-15).

14.02.2019 Головним управлінням ДФС України в Рівненській області сформовано позивачу нову вимогу №Ф-6519-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 4222,92 грн (а.с.63).

Вважаючи такі дії контролюючого органу протиправними, позивач звернулася із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

У силу вимог пп.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до пп.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19 ПК України, контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи (п.3-1. ч.1. ст.1 Закону №2464-VI).

Згідно з ч.ч.1-4 ст.25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У силу вимог п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI (в редакції до 03.10.2017), єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, віднесених до першої групи платників єдиного податку, визначених у підпункті 1 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, ця сума не може бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пропорційно до сплаченого єдиного внеску.

Підпункт 1 пункту 291.4 статті 291 ПК України визначає фізичних осіб-підприємців, які застосовують спрощену систему оподаткування, та належать до першої групи.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та належать до першої групи, мали право самостійно визначати за 2017 рік суму, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому, сума єдиного внеску не могла бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пропорційно до сплаченого єдиного внеску.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно з п.5 ст.8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України" від 21.12.2016 №1801-VIII установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.

Отже, щомісячна сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у 2017 році для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та належать до першої групи, не могла бути меншою 352,00грн ((3200,00*22%)*0,5), відповідно сума за рік - 4224,00грн (352,00*12).

Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України, визначено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 №435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.05.2018 №511) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905 (далі - Порядок №435).

Пунктом 2 розділу ІІІ "Форми та строки подання Звіту" Порядку №435 визначено, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".

Порядок виправлення помилок у Звіті визначено розділом V "Виправлення помилок" Порядку №435.

Відповідно до п.1 зазначеного розділу, у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.

Поряд з цим, п.2 розділу V "Виправлення помилок" Порядку №435, який передбачає виправлення помилок у Звіті після закінчення строку подання цього Звіту, не допускає можливості платника вносити зміни до нарахованих сум єдиного внеску.

Як було встановлено судом, 09.02.2019 позивачем було подано звіт щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування за 2017 рік, у якому самостійно визначено суму єдиного внеску - 8448,00грн.

При цьому, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік позивачем було сплачено у сумі 4224,00грн, що підтверджується матеріалами справи (а.а.с.21-30, 44-47) та не заперечується відповідачем.

Суд зазначає, що єдиний внесок нараховується фізичною особою-підприємцем виключно на визначену самостійно суму доходу і обмежений мінімальним та максимальним розмірами. Позивач сплатила внесок у мінімально встановленому розмірі.

Отже, обов`язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 рік фізична особа-підприємець виконала.

При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач зобов`язана сплатити самостійно нараховану суму єдиного соціального внеску, не зважаючи на допущену в поданому звіті помилку в частині визначення суми, оскільки відсутність норми закону, яка регулює порядок внесення виправлень до звіту або його відкликання платником, не може спричиняти звуження прав людини і громадянина, або спричиняти понесення ним невиправданих матеріальних втрат.

У сукупності викладених обставин суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф-6519-17, на суму 4222,92грн є протиправною та підлягає до скасування, а позовні вимоги в даній частині - до задоволення.

Наведений захист прав позивача відповідатиме вимогам статті 1 Першого (Додаткового) протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право на мирне володіння майном.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на необхідності дотримання вимог щодо виправданості втручання у права, гарантовані статтями Першого (Додаткового) протоколу до Конвенції. Зокрема, за позицією ЄСПЛ виправданість втручання у права, гарантовані Конвенцією, встановлюється за сукупності трьох умов:

1) втручання здійснюється "згідно із законом";

2) втручання переслідує законну мету;

3) втручання є "необхідним у демократичному суспільстві" для досягнення такої цілі чи цілей (мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним до поставленої законної мети).

У розрізі правовідносин, встановлених під час розгляду даної справи, суд констатує, що державою не забезпечено ні балансу відповідних інтересів, ні ясності закону, який фактично обмежує право позивача на виправлення помилок у самостійно поданому звіті шляхом заборони платнику вносити зміни до нарахованих сум єдиного внеску.

Оскільки жодного іншого способу зафіксувати реальне волевиявлення на сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у допустимих законом сумах законодавством не передбачено, суд дійшов висновку, що особа фактично обмежена у праві мирно володіти своїм майном, що є прямим порушенням вимог статті 1 Першого (Додаткового) протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік на суму 8448,00грн, визнання протиправними дій відповідача щодо визначення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 4224,00грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, захисту адміністративним судом підлягає лише право, порушене неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік було подано позивачем самостійно. Жодних неправомірних рішень, дій чи бездільності щодо такого звіту відповідачем прийнято/допущено не було.

Повноваження суду при вирішенні справи визначено ст.245 КАС України, частина 2 якої містить вичерпний перелік видів рішення як способу захисту прав, свобод , інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Серед зазначених способів захисту відсутній такий, як визнання недійсним самостійно поданого платником звіту.

Оскільки судом захищено права позивача шляхом визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф-6519-17 на суму 4222,92грн, а прийняття рішення про визнання недійсним звіту суперечитиме наведеним нормам КАС України, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Кім того, суд зазначає, що дії контролюючого органу щодо визначення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування були вчинені у повній відповідності з вимогами Закону №2464-VI, Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953.

Отже, позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо визначення заборгованості з сплати єдиного соціального внеску в сумі 4224,00грн до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи наведені норми, суд, з метою належного захисту прав, свобод, інтересів позивача вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про зобов`язання списати заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 4224,00грн шляхом зобов`язання Головного управління ДФС у Рівненській області здійснити коригування особового рахунку шляхом виключення недоїмки з єдиного внеску.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, Головне управління ДФС у Рівненській області, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтувало обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково довела ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

За сукупністю викладеного, поданий позов необхідно задовольнити частково.

Враховуючи вимоги ст.139 КАС України, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області, судові витрати на суму 768,40 грн., сплачені згідно з квитанцією від 25.02.2019 №0.0.1279532307.1, дублікат якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.3).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2019 року №Ф-6519-17.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Рівненській області здійснити коригування особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного внеску у сумі 4224,00грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217), судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 серпня 2019 року.

Суддя Дудар О.М.