Ухвала суду № 83904046, 27.08.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

про закриття провадження у справі

27 серпня 2019 рокум. Ужгород№ 260/793/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання – Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 – не з`явився;

представник позивача: Шипов Кирило Юрійович – не з`явився;

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області – представник – не з`явився,

розглянувши у підготовчому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправними дії, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника Шипов Кирила Юрійовича (04116, м. Київ, пр-т Перемоги, 30, АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ЄДРПОУ 39766716), в якому просить суд: "1. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір"; 2. Прийняти дану позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження та викликати сторін в судове засідання; 3. Розглянути клопотання про забезпечення позову, подане під № 1 у переліку додатків; 4. Розглянути клопотання про витребування доказів, подане під № 2 у переліку додатків; 5. Задовольнити позовні вимоги: Визнати неправомірними та протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та рішення оформлене листом від 03 грудня 2018 року № С-2023/0-4767/0/18-18 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки під індивідуальне садівництво на території Рахівського району Закарпатської області; Скасувати рішення ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області оформлене листом від 03 грудня 2018 року № С-2023/0-4767/0/18-18 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки під індивідуальне садівництво на території Рахівського району Закарпатської області; Зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки під індивідуальне садівництво на території Рахівського району Закарпатської області, згідно матеріалів клопотання від 02 листопада 2018 року; Визнати неправомірними та протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та наказ від 23 листопада 2018 року № 2125-сг "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність"; Скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 23 листопада 2018 року № 2125-сг "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність"; 6. Судові витрати покласти на відповідача".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року дану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року відмовлено представнику позивача у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову від 16 липня 2019 року було задоволено частково.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову від 14 серпня 2019 року було задоволено частково.

Відповідно до статті 173 частини 1 КАС України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Учасники справи у підготовче засідання не з`явилися та не забезпечили явку свого представника, хоча судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу I КАС України.

У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 235), про підготовче засідання призначене на 27 серпня 2019 року позивача був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис про отримання повідомлення позивачем 17 серпня 2019 року.

У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 234), про підготовче засідання призначене на 27 серпня 2019 року представник позивача - Шипов Кирило Юрійович був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис про отримання повідомлення представником 12 серпня 2019 року.

Таким чином, позивач та представник позивача по даній справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення підготовчого засідання.

Статтею 181 частиною 2 КАС України визначені причини відкладення судом підготовчого засідання. Зокрема, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку в випадках, визначених статтею 205 частиною 2 пунктами 1-3, 5 КАС України та в інших випадках, коли питання, визначені статтею 180 частиною 2 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті в даному підготовчому засіданні.

Згідно з статтею 205 частини 2 пункту 3 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, їх неявка (представника) не перешкоджає проведенню такого засідання.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 2 абзацу 2 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно статті 4 частини 1 пункт 7 КАС України під суб`єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Так, згідно з статтею 19 частиною 1 пунктом 1 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Судом встановлено, ОСОБА_1 , у відповідності до посвідчення серії НОМЕР_2 від 25 червня 2015 року є учасником бойових дій (а.с. 19).

У відповідності до довідки, що видана в/ч польова пошта № В0095 від 10 грудня 2014 року № 3605, ОСОБА_2 з 13 листопада 2014 року безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції поблизу міста Донецьк Донецької області (а.с. 20).

02 листопада 2018 року позивач, звернувся до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки для надання у власність, орієнтовною площею 0,10 га для індивідуального садівництва за адресою Рахівський район, Лазещинська сільська рада, урочище Горішків (за межами населеного пункту) (а.с. 21).

Відповідач, листом від 03 грудня 2018 року № С-2023/0-4767/0/18-18 у задоволенні такого клопотання відмовив з мотивів надання дозволу щодо вказаної земельної ділянки наказом від 23 листопада 2018 року № 2125-сг "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" іншій особі (а.с. 25).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 23 листопада 2018 року № 2125-сг "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" надано громадянину ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, що розташована за межами населеного пункту на території Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (а.с.а.с. 126, 127).

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 11 липня 2019 року № 1428-сг, ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку кадастровий номер № НОМЕР_3 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, що розташована за межами населеного пункту на території Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (а.с. 128),

Як вбачається із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 15 липня 2017 року було зареєстроване право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер № НОМЕР_3 (а.с.а.с. 206-209).

Таким чином, судом встановлено, позивач звернувся, як учасник бойових дій, до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області 02 листопада 2018 року з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки для надання у власність, орієнтовною площею 0,10 га для індивідуального садівництва за адресою Рахівський район, Лазещинська сільська рада, урочище Горішків, однак йому було відмовлено у зв`язку з існуванням наказу від 23 листопада 2018 року № 2125-сг "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" ОСОБА_3 , вказану земельну ділянку кадастровий номер № НОМЕР_3 наказом відповідача від 11 липня 2019 року № 1428-сг передано у власність ОСОБА_3 , яка була за ним й зареєстрована.

Відмову позивач вважає протиправно, вказує, що на час звернення до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на вказану земельну ділянку підстави для відмови в наданні такого дозволу були відсутні, оскільки наказ від 23 листопада 2018 року № 2125-сг "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" іншій особі було видано після звернення позивача з вказаним клопотанням. Крім того, наказом відповідача від 11 липня 2019 року № 1428-сг, ОСОБА_3 передано у власність спірну земельну ділянку вже після звернення до суду з даним позовом.

З даного приводу суд може зробити висновок, що на підставі наказу від 23 листопада 2018 року № 2125-сг "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" було здійснено затвердження документації із землеустрою на спірну земельну ділянку та було присвоєно кадастровий номер, що стало наслідком державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_3 , а відтак з часу звернення ОСОБА_1 до Закарпатського окружного адміністративного суду з даним позовом, відповідачем було передано у власність ОСОБА_3 спірну земельну ділянку з кадастровим номером № НОМЕР_3 .

Згідно із приписами статті 373 частин 2 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

У відповідності до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, судом встановлено, що спірна у даній справі земельна ділянка орієнтовною площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, що розташована за межами населеного пункту на території Лазещинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області з кадастровим номером № НОМЕР_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ..

Згідно із статті 2 частиною 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до статей 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, як вже зазначалося, не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За правилами статті 19 частини 1 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 21 частини 1 ЦК України суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Кодекс адміністративного судочинства України містить визначення терміну "публічно-правовий спір". Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з`ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Таким чином, судом встановлено, що спірні правовідносини між учасниками справи, безпосередньо пов`язані із реалізацією права власності на земельну ділянку з кадастровим номером № НОМЕР_3 , яка в свою чергу належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ..

Із змісту позовної заяви видно, що предметом позову є, зокрема визнання протиправними дій ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та рішення оформлене листом від 03 грудня 2018 року № С-2023/0-4767/0/18-18 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки під індивідуальне садівництво на території Рахівського району Закарпатської області, скасування рішення ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області оформлене листом від 03 грудня 2018 року № С-2023/0-4767/0/18-18 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки під індивідуальне садівництво на території Рахівського району Закарпатської області, зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки під індивідуальне садівництво на території Рахівського району Закарпатської області, згідно матеріалів клопотання від 02 листопада 2018 року, визнання протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та наказ від 23 листопада 2018 року № 2125-сг "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 23 листопада 2018 року № 2125-сг "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Спірні правовідносини стосуються права власності третіх осіб на земельну ділянку. Скасування у разі задоволення позову оскаржуваних рішень, прийнятих відповідачем, безумовно потягне позбавлення таких осіб прав власності на земельну ділянку, оскільки відпаде підстава набуття права.

Отже, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею чи вирішення інших питань щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС України.

Враховуючи, що такий спір обумовлений порушенням або загрозою порушенням приватного права та інтересу, зокрема ОСОБА_3 , що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, незважаючи що до їх порушень, можливо, призвели певні управлінські дії суб`єктів владних повноважень, то такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, оскільки порушення прав вбачається у наслідках, які спричинені діями, рішеннями суб`єкта владних повноважень, які позивач вважає протиправними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень (дій) є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Те, що суб`єкт владних повноважень приймав участь у спірних правовідносинах шляхом прийняття рішень, вчинення дій, те що вказаний орган є стороною у справі – автоматично не означає, що спір є публічно-правовим і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Визначальним є той фактор, яким саме чином впливає на права, свободи та інтереси (якими є наслідки) протиправної поведінки, прийнятих рішень для позивача.

А відтак, правовідносини у даній справі не відносяться до юрисдикції адміністративного суду, оскільки існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно статті 183 частини 1 КАС України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 183 частини 2 пункту 2 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття провадження у справі.

З огляду на викладене, з врахуванням суті спірних правовідносин, суд вважає що даний позов не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства та у відповідності до статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України необхідно закрити провадження у справі та роз`яснити позивачу, що за захистом своїх прав йому слід звертатися до суду цивільної юрисдикції.

Керуючись статтями 183, 238, 239, 248 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі № 260/793/19 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, ЄДРПОУ 39766716) про визнання протиправними дії, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії - закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 27 серпня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі було складено 29 серпня 2019 року.

СуддяС.Є. Гаврилко