Рішення № 83903985, 28.08.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року м. Житомир справа №274/747/19

категорія 102020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз ЗБУТ" Бердичівського РВ про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області суду звернулись ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз ЗБУТ" Бердичівського РВ, в якому просив:

- визнати протиправною та такою, що порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз ЗБУТ" Бердичівського РВ, що виявилась в ненаданні відповіді на інформаційний запит від 10 січня 2019 року про надання інформації щодо запитуваної інформації;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз ЗБУТ" Бердичівського РВ протягом п`яти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили надати ОСОБА_1 належну і обґрунтовану відповідь на інформаційний запит від 10 січня 2019 року відповідно до вимог закону України "Про доступ до публічної інформації".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не було надано інформації за запитом ОСОБА_1 від 10 січня 2019 року.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 березня 2019 року матеріали адміністративної справи №274/747/19 передано на розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року матеріали адміністративної справи №274/747/19 прийнято до провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

Положеннями частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Ухвалою суду від 13 травня 2019 року відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалу суду від 13 травня 2019 року було отримано відповідачем 24 травня 2019 року, що підтверджується наявним у мате6ріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 24).

Враховуючи вищевикладене, останнім днем процесуального строку для подання відзиву на позов є 10 червня 2019 року.

Відповідач як у строк, визначений частиною п`ятою статті 162, частиною першою статті 261 КАС України та встановлений ухвалою суду від 13 травня 2019 року, так і станом на 28 серпня 2019 року відзив на позовну заяву не надіслав. Доказів наявності поважності причин для пропуску процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву відповідачем також надано не було.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 159 КАС України, суд розцінює не подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз ЗБУТ" Бердичівського РВ відзиву на позовну заяву як визнання позову.

У відповідності до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

03 січня 2019 року ОСОБА_1 звертався на ім`я начальника Бердичівського РВ ПАТ "Житомиргаз" із заявою, відповідно до змісту якої просив повідомити про те, в якому розмірі передбачено законом норму безплатного використання газу /куб. метр/ щомісячно на позивача та на його дружину згідно 100% знижки, а також просив повідомити розцінки та тарифи оплати за користування комунальними послугами на наступний 2019 рік. Крім того, ОСОБА_1 просив надати копії комп`ютерної роздруківки розрахунків за користування комунальними послугами за період 2017-2018 років (по грудень включно) для проведення звірки розрахунків. (а.с. 2).

Позивачем до Бердичівського РВ ПАТ "Житомиргаз" також було подано запит на інформацію від 03 січня 2019 року, згідно якої останній просив надати інформацію про: розгляд і рух попередньо поданої заяви, вказати якого числа заява була призначена до розгляду та зобов`язати працівників надати запитувану інформацію про вжиті заходи щодо поданої заяви від 03 січня 2019 року у визначений законом час та термін (зворот а.с. 2).

ОСОБА_1 звертався на ім`я начальника Бердичівського РВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз ЗБУТ" із заявою від 10 січня 2019 року з відміткою "подається повторно", відповідно до змісту якої просив повідомити про те, в якому розмірі передбачено законом норму безплатного використання газу /куб. метр/ щомісячно на позивача та на його дружину згідно 100% знижки, а також просив повідомити розцінки та тарифи оплати за користування комунальними послугами на наступний 2019 рік. Крім того, ОСОБА_1 просив надати копії комп`ютерної роздруківки розрахунків за користування комунальними послугами за період 2017-2018 років (по грудень включно) для проведення звірки розрахунків (а.с. 3).

Позивачем до Бердичівського РВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз ЗБУТ" також було подано запит на інформацію від 01 січня 2019 року з відміткою "подається повторно", згідно якої останній просив надати інформацію про: розгляд і рух попередньо поданої заяви, вказати якого числа заява була призначена до розгляду та зобов`язати працівників надати запитувану інформацію про вжиті заходи щодо поданої заяви від 10 січня 2019 року у визначений законом час та термін (зворот а.с. 3).

За твердженням позивача, станом на момент звернення із позовом до суду відповіді на запити не було отримано взагалі, а тому для захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувані дії відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 19 Конституції України проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Основного Закону встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюється Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-XII (далі - Закон №2657-XII).

Пунктом третім частини першої статті 1 Закону №2657-XII встановлено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Положеннями статті 20 Закону №2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону №2657-XII інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VІ (далі - Закон №2939-VІ).

Статтею 1 Закону №2939-VІ визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Закон №2939-VІ передбачає два види інформаційних відносин, на які його положення не поширюються: відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій та відносини у сфері звернень громадян. У разі якщо запит на інформацію, який подано згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації", за своїм змістом поєднує предмет регулювання Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про доступ до публічної інформації", то такий "запит-звернення" повинен розглядатися у відповідних частинах у строк та порядок, передбачені відповідними законами.

Враховуючи, що як ТОВ "Житомиргаз ЗБУТ", так і його структурні підрозділи не є розпорядниками публічної інформації в розумінні Закону №2939-VІ, на запити-звернення позивача поширюються положення Закону України "Про звернення громадян", а не в порядку Закону №2939-VІ, як зазначає позивач.

За змістом частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (у редакції, чинній на момент направлення позивачем запиту, далі - Закон №393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно зі статтею 4 Закону №393/96-ВР, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Статтею 19 Закону №393/96-ВР визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Частиною 1 статті 20 Закону №393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відповідно до змісту позовної заяви, станом на момент звернення із позовом до суду відповіді на запити ОСОБА_1 отримано не було.

Частиною другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 44 КАС України закріплено, що учасники справи зобов`язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Положеннями статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи.

Згідно з частиною третьою статті 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 162 КАС України до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Суд наголошує, що відповідачем в порушення статей 44, 77, 79, 162 КАС України не надано жодних доказів щодо розгляду заяви та запиту позивача від 10 січня 2019 року.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд погоджується із доводами позивача про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 10 січня 2019 року.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз ЗБУТ" Бердичівського РВ розглянути інформаційній запит ОСОБА_1 від 10 січня 2019 року та за результатами розгляду надати належну і обґрунтовану відповідь у строк та в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не спростовано, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено наявність протиправної бездіяльності щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 10 січня 2019 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 159, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз ЗБУТ" Бердичівського РВ (вул. Житомирська, 89-а, м. Бердичів, Житомирська область, 13312. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39577504) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз ЗБУТ" Бердичівського РВ щодо ненадання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 10 січня 2019 року.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз ЗБУТ" Бердичівського РВ розглянути інформаційній запит ОСОБА_1 від 10 січня 2019 року та за результатами розгляду надати належну і обґрунтовану відповідь у строк та в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 28 серпня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова