Ухвала суду № 83903872, 29.08.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 серпня 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/1862/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Свергун І.О.,

за участі секретаря судового засідання – Карча В.М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 360/1862/19 за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 360/1862/19 за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради про зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 у справі № 360/1862/19 позов ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправними дії Сєвєродонецької міської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.03.2019 з дотриманням вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; зобов`язано Сєвєродонецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2019 та надати відповідь, з урахуванням правової позиції суду. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 384,20 грн.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 у справі № 360/1862/19 виконувалося державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області. 15.07.2019 було відкрито виконавче провадження № 59552568.

У листі Сєвєродонецької міської ради № 3781/У-3063 від 25.07.2019 позивачеві було надано відповідь повторно за його заявою від 19.03.2019, але відповідь було надано без урахування правової позиції суду, без дотримання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Так, у листі нічого не говориться про Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

09.08.2019 було закінчено виконавче провадження № 59552568.

Державний виконавець Антонова В.Є. в усній бесіді повідомила, що зобов`язати Сєвєродонецьку міську раду дотриматися вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та надати позивачеві відповідь з урахуванням правової позиції суду було неможливо, бо в рішенні суду не зазначалося про зобов`язання Сєвєродонецької міської ради дотриматись вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», та додала, що якби в рішенні суду зазначалося про дотримання Сєвєродонецькою міською радою вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», то рішення суду можна було б виконати.

Позивач зазначає, що його позов про вчинення певних дій має прохання зобов`язати відповідача – Сєвєродонецьку міську раду, переглянути заяву про працевлаштування ОСОБА_1 від 19.03.2019 з дотриманням норм ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та здійснити відповідні заходи з працевлаштування.

На підставі викладеного позивач просить прийняти додаткове рішення та зобов`язати Сєвєродонецьку міську раду переглянути заяву про працевлаштування ОСОБА_1 від 19.03.2019 з дотриманням норм ст. 18 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та здійснити відповідні заходи з працевлаштування.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлений належним чином, до початку судового засідання надав заяву про розгляді заяви без його участі.

Розглянувши питання про ухвалення додаткового судового рішення по справі № 360/1862/19, суд дійшов такого.

26.04.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради, в якому позивач просив суд зобов`язати Сєвєродонецьку міську раду переглянути заяву про працевлаштування ОСОБА_1 від 19.03.2019 з дотриманням норм ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та здійснити відповідні заходи з працевлаштування.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 позов ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправними дії Сєвєродонецької міської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.03.2019 з дотриманням вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; зобов`язано Сєвєродонецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2019 та надати відповідь, з урахуванням правової позиції суду. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 до Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 384,20 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сєвєродонецької міської ради до Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 384,20 грн.

Положеннями частини першої статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Наведений перелік підстав, за яких може бути ухвалене додаткове рішення, є вичерпним.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

З наведеного слідує, що додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного рішення, яким вирішено спір по суті позовних вимог за результатами судового розгляду справи, а не прийняття додаткових судових рішень.

В заяві про ухвалення додаткового судового рішення позивач посилається на те, що в позовній заяві позивач просив зобов`язати Сєвєродонецьку міську раду переглянути заяву про працевлаштування ОСОБА_1 від 19.03.2019 з дотриманням норм ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та здійснити відповідні заходи з працевлаштування, однак у судовому рішенні нічого не зазначено про зобов`язання Сєвєродонецької міської ради дотриматись вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

У пункті 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз`яснено, що прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу суд може лише у випадках, передбачених частиною першою статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Рішенням від 03.06.2019 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд, ухвалюючи судове рішення у цій справі, визначив спосіб його виконання шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2019 та надати відповідь, з урахуванням правової позиції суду.

Також у рішенні суду вирішено питання щодо судових витрат.

Враховуючи те, що рішенням суду вирішено усі позовні вимоги, вирішено питання судових витрат та визначено спосіб виконання судового рішення, у суду відсутні правові підстави для прийняття додаткового рішення у справі.

Із заяви позивача вбачається, що він не згоден з тим, що резолютивну частину рішення суду дослівно не викладено відповідно до прохальної частини позовної заяви. Однак, у випадку незгоди із судовим рішенням позивач мав право оскаржити його в апеляційному порядку повністю або частково.

Суд першої інстанції не наділений повноваженнями щодо зміни чи скасування судового рішення, окрім випадків його перегляду за нововиявленими або виключними обставинами.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що примусове виконання судових рішень здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Питання повноти виконання судового рішення має перевірятися виконавцем при здійсненні виконавчого провадження.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення слід відмовити.

Відповідно до частини четвертої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 248, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 360/1862/19 за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Свергун