Ухвала суду № 83903814, 27.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

27 серпня 2019 року Справа №1144вр-19/160/8089/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

при секретарі судового засідання Зіненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепломережпостач" щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепломережпостач" до Відповідача-1: Державної фіскальної служби України, до Відповідача-2: Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019р. по справі №160/8089/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепломережпостач" було задоволено повністю (а.с. 151-158).

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 12.07.2019р. було повернуто апеляційні скарги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Державної фіскальної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 у справі №160/8089/18 (а.с. 187-188, 191).

13.08.2019р. Заявник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепломережпостач") звернувся із клопотанням, в якому просить зобов`язати ДФС України, як суб`єкта не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/8089/18 від 22.04.2019р. посилаючись на те, що як вбачається зі змісту даних Єдиного реєстру податкових накладних, виписана Товариством з обмеженою відповідальністю “Тепломережпостач” податкова накладна №50 від 16.07.2018р., №66 від 16.07.2019р., №67 від 17.07.2018р., №68 від 18.07.2018р., №69 від 19.07.2018р., №70 від 25.07.2018р., №71 від 27.07.2018р., №72 від 30.07.2018р. залишається не зареєстрованою, а тому просить заяву задовольнити на підставі ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 199).

Представник заявника в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином 16.08.2019р. та 20.08.2019р., що підтверджується електронним повідомленням та довідкою секретаря судового засідання, наявними у матеріалах справи (а.с. 213, 214).

Представник Державної фіскальної служби України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином 16.08.2019р. та 20.08.2019р., що підтверджується електронним повідомленням та довідкою секретаря судового засідання, наявними у матеріалах справи (а.с. 213, 214).

Представник Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином 16.08.2019р. та 20.08.2019р., що підтверджується електронним повідомленням та довідкою секретаря судового засідання, наявними у матеріалах справи (а.с. 213, 214).

Враховуючи наведене та те, що заявник та органи ДФС були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду вищевказаної заяви, суд вважає за можливе розглянути дану заяву без участі представників сторін згідно до вимог ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані документи на підтвердження поданого клопотання, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви заявника щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказана норма кореспондується з положенням пункту 1 частини 6 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у резолютивній частині рішення суду першої інстанції може бути встановлений строк для подання суб`єктом владних повноважень – відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання судового рішення, якщо воно вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може лише під час прийняття рішення у справі.

Крім того, вказаними нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Під час прийняття рішення суд першої інстанції не встановив судового контролю за виконанням рішення відповідачем.

Враховуючи, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією наведеною в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №826/18826/14 та додатковій постанові від 31 липня 2018 року у справі №235/7638/16-а.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”.

Разом з тим, із матеріалів справи судом встановлено, що виконавчий лист у даній справі не видавався, заявником жодних доказів, які свідчили про вжиття ним заходів, направлених на примусове виконання даного судового рішення у порядку та у спосіб встановлений Законом України “Про виконавче провадження”, суду не надано.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи, та встановлені судом обставини щодо невжиття саме заявником заходів з примусового виконання даного судового рішення, суд приходить до висновку, що подана позивачем заява в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України про встановлення судового контролю, шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у даній справі задоволенню не підлягає, оскільки відсутні достатні правові підстави для встановлення судового контролю в даній адміністративній справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепломережпостач" щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Державної фіскальної служби України подати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/8089/18 від 22.04.2019р. - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва