Рішення № 83903635, 09.08.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 серпня 2019 року Справа № 280/1675/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування вимог, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ,) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-31120-54У на суму 15819,54 грн. та Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 №Ф-31120-54У на суму 2457,18 грн., усього на суму 18276,72 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що він не є платником єдиного внеску, оскільки не є фізичною особою-підприємцем, а свою підприємницьку діяльність припинив ще у 1996-1997 роках. Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №24428331 від 09.04.2019 не містить записів про фізичну особу-підприємця з реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Таким чином прийняті вимоги про сплату боргу з єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню.

14.05.2019 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (вх.. №19313 від 14.05.2019), відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-31120-54У на суму 15819,54 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 №Ф-31120-54У на суму 2457,18 грн., усього на суму 18276,72 грн.;

визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування єдиного внеску в сумі 21030,90 грн., що обліковуються на інтегрованій картці платника ОСОБА_1 та зобов`язати відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованого єдиного внеску в сумі 21030,90 грн. та припинення нарахування єдиного внеску за технологічним кодом НОМЕР_2 00 «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами – підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які проводять незалежну діяльність (22%)».

Ухвалою від 16.04.2019 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинено стягнення за виконавчими документами – вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-31120-54У від 13.11.2018 на суму 15819,54 грн., вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-31120-54У від 07.02.2019 на суму 2457,18 грн., що видані Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, до набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.

Ухвалою суду від 17.04.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, підготовче судове засідання призначено на 14.05.2019.

Ухвалою суду від 14.05.2019 відкладено підготовче судове засідання в адміністративній справі на 02.07.2019.

Ухвалою суду від 02.07.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 01.08.2019.

У судове засідання представники сторін не з`явилися. Представник позивача надав клопотання (вх. №31842 від 01.08.2019) про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, заяв та клопотань до суду не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області позов не визнав, про що подав до суду відзив на позовну заяву (вх. №18014 від 06.05.2019), відповідно до якого зазначає, що за даними інформаційної системи органу доходів і зборів та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рішення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не прийнято. Станом на 31.10.2018 загальна сума заборгованості з єдиного внеску складає 15819,54 грн. На підставі цих даних, з урахуванням частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 04.05.2018 №469 (449) сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-31120-54У та від 07.02.2019 №Ф-31120-54. Вважає необґрунтованими доводи позивача, що ЄСВ повинен сплачуватись тільки у випадку якщо платник податку визначає базу нарахування. Просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

За таких обставин та керуючись частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

13.11.2018 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-31120-54, відповідно до якої нараховано борг зі сплати єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн. Вимога направлена за адресою Запорізька область АДРЕСА_2 Токмацький АДРЕСА_3 . Поштове відправлення з вкладенням повернуто відповідачу з відміткою «не мешкає».

07.02.2019 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-31120-54, відповідно до якої нараховано борг зі сплати єдиного внеску у розмірі 2457,18 грн. Вимога направлена за адресою Запорізька область АДРЕСА_3 . Поштове відправлення з вкладенням повернуто відповідачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Про існування вказаних вимог про сплату боргу (недоїмки) позивач дізнався 08.04.2019 з матеріалів виконавчого провадження ВП №57923493 та ВП №58814871.

Не погоджуючись із винесеними Вимогами про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-31120-54У на суму 15819,54 грн. та Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 №Ф-31120-54У на суму 2457,18 грн., усього на суму 18276,72 грн., вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду.

Під час судового розгляду справи позивачем збільшено позовні вимоги у зв`язку з виявленням у власному Електронному кабінеті платника податків про донарахування єдиного внеску за березень 2019 року в сумі 2754,18 грн. та за квітень 2019 року в сумі 2754,18 грн. Таким чином загальний розмір недоїмки з єдиного внеску складає 21030,90 грн. У зв`язку з продовженням донарахування єдиного внеску позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування єдиного внеску в сумі 21030,90 грн., що обліковуються на інтегрованій картці платника ОСОБА_1 та зобов`язати відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованого єдиного внеску в сумі 21030,90 грн. та припинення нарахування єдиного внеску за технологічним кодом НОМЕР_2 00 «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами – підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які проводять незалежну діяльність (22%)».

Щодо суті позовних вимог суд зазначає наступне.

В частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон №2464 (далі – Закон) .

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону №2464).

Приписами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, – на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, зазначені платники податків мають обов`язок сплачувати внесок у розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу (прибутку).

До переліку цих платників податків не відносяться фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.

Приписами пункту 3 частини першої статті 7 Закону встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, – на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Закон не містить застереження для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, стосовно сплати внеску незалежно від отримання доходу.

Внесок нараховується виключно на визначену самостійно суму доходу і обмежений мінімумом і максимумом.

Отже, у фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі.

Судом встановлено, що в період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності, позивач не займався останньою.

Відповідачем не надано до суду доказів, які б спростовували цей факт.

Такі докази могли б бути отримані під час проведення перевірки.

Відповідно до інформації, наданої Токмацькою районною державною адміністрацією Запорізької області від 20.06.2019 за вих.. №12-09/0311 на виконання ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2019, судом встановлено, що згідно відомостей Токмацького відділення ДФС в м. Токмак ОСОБА_1 був зареєстрований підприємцем 28.05.1993. Документи для включення до ЄДР як фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не подавались, реєстраційна справа від 1993 року не збереглася.

Крім того, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданого на запит ОСОБА_1 від 09.04.2019 за №24428331, відповідно до критеріїв пошуку за реєстраційним номером облікової картки платника податків записів в реєстрі не знайдено.

Приписами частин другої та третьої статті 9 Закону встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Отже, Головне управління ДФС у Запорізькій області мало право нарахувати внесок, прийнявши вимогу про його сплату, на підставі: акту перевірки; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до Закону нараховується внесок.

Проаналізувавши пояснення відповідача, суд зробив висновок про відсутність цих підстав.

Так, позивач не подавав звітність, відповідач не проводив перевірку стосовно позивача, не витребовувались та не надавались до відповідача бухгалтерські та інші документи.

Відтак недоїмка з єдиного внеску та оспорювані вимоги винесені відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Але, суд зазначає, що відомості з інтегрованої картки платника внеску та з Реєстру не входять до переліку «інших документів», оскільки не підтверджують суми виплат (доходу).

Такі відомості є підставою призначення перевірки, під час проведення якої у платника внеску виникає право надати пояснення, котре становить мінімальний стандарт права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Дотримання такого стандарту зобов`язує припис пункту 9 частини 2 статті 2 КАС України.

Відтак позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-31120-54У на суму 15819,54 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 №Ф-31120-54У на суму 2457,18 грн., усього на суму 18276,72 грн.; визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування єдиного внеску в сумі 21030,90 грн., що обліковуються на інтегрованій картці платника ОСОБА_1 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованого єдиного внеску в сумі 21030,90 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 1 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №755/28881 (далі - Порядок №422) зазначено, що порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Відповідно до п.п. 1 п. 1 розділу II Порядку №422, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облікові показники, які відображаються в ІКП, залежать від форми обліку відповідно до переліку форм інтегрованих карток для обліку податків, зборів та єдиного внеску, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб (далі - Перелік форм ІКП).

Перелік форм ІКП затверджено наказом Державної фіскальної служби України від 10.04.2015Д №267 «Про організацію оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі - Наказ №267).

Пунктом 1 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.201 за №755/28881, зазначено, що порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема, рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені / суми єдиного внеску за результатами судового оскарження).

Таким чином, оскільки підставою для зменшення суми податкового боргу з єдиного внеску є відповідне судове рішення, відтак, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог зобов`язання Головного управління ДФС у Запорізькій області припинити нарахування єдиного внеску за технологічним кодом 7 071040000 00 «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами – підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які проводять незалежну діяльність (22%)» суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу позивача на те, що судовому захисту підлягають порушені права і свободи, відтак прийняти рішення на майбутнє є неможливим, а позовні вимоги - передчасними. Відтак, в даній частині позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини 1 та 2 статті 76 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 1536,80 грн,, що підтверджується квитанцією від 12.04.2019 №0.0.1323259117.1 та квитанцією від 11.05.2019 №0.0.1349118313.1.

З врахуванням вимог статті 139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79,139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування вимог, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-31120-54У, винесену Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 №Ф-31120-54У, винесену Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати дії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску в сумі 21030,90 грн., що обліковуються на інтегрованій картці платника.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) шляхом виключення нарахованого єдиного внеску в сумі 21030,90 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 09.08.2019.

Суддя М.С. Лазаренко