Рішення № 83903540, 19.08.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2019 р. Справа№200/6018/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Христофорова А.Б.,

за участю секретаря Білоусової К.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмово провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Маріупольська міська рада, Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Маріупольська міська рада, Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

В своєму позові позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Маріупольської ОДПІГУ ДФС у Донецькій області протиправною;

- зобов`язати Маріупольську ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області подати відповідний висновок до Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про перерахунок надміру сплачених коштів з орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 за період з 14.04.2014 року по 08.06.2016 року в сумі 128903,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 14.04.2014 року по 08.06.2016 року позивачем, як користувачем земельних ділянок на підставі договору оренди земельної ділянки №4364 від 14.07.2008 року, було сплачено орендну плату за земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_1 , в сумі 128 903,00 грн.

За вказаний період позивачем до відповідача подавались уточнюючі податкові декларації з плати за землю. 13.02.2018 року позивачем була подана звітна податкова декларація з плати за землю за 2015 рік з нульовими показниками.

З 04.10.2016 року власником нежитлового приміщення розташованого по АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 Також, рішенням Маріупольської міської ради від 25.07.2017 року №7/20-1741 було припинено право оренди земельних ділянок площею 0,1112 га та 0,1500 га по АДРЕСА_1 , за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

28.07.2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014 року №405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

23.09.2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон від 02.09.2014 року № 1669-УІІ), який зазначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, статтею 2 якого, було встановлено, що на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій на виконання договірних зобов`язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов`язаннями, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, зазначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

08.06.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (Закон України №1365 VIII від 17.05.2016 року), яким суб`єктів господарювання звільнено від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, а також скасовано суб`єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Отже, з 08.06.2016 року - дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (Закон України №1365-УІІІ від 17.05.2016 року) позивач від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності вже не звільнений.

Тобто період, протягом якого позивач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, був з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року включно.

У зв`язку з тим, що обов`язок сплати податку з оренди землі у позивача був відсутній в період з 14.04.2014р. по 08.06.2016р., а податок все одно сплачувався, позивачем 24.10.2016р. була надана заява до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області про здійснення перерахунку орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 за період з 14.04.2014р. по 08.06.2016р.

Листом №43625/10/613-05-84 від 01.11.2016р. Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецької області повідомила, що Законом № 1669 не визначено порядок застосування, вказаних у статті 6 тимчасових пільг щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно відповіді Донецької торгово-промислової палати від 18.04.2017р. №341/12.1-19-03 остання підтвердила відсутність у Позивача зобов`язань зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, розташованою у м. Маріуполі, за період з 15.04.2014р. по 08.06.2016р.

13.02.2018 року Позивачем до Маріупольської ОДПІ (Приморське відділення) ГУ ДФС у Донецькій області була подана заява з обґрунтуванням відсутності обов`язку зі сплати за землю з долученням податкової декларації з плати за землю за 2015р.

Також, 20.09.2018р. позивачем на адресу відповідача була направлена заява, щодо повернення надміру сплачених коштів орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 за період з 14.04.2014р. по 08.06.2016р.

У зв`язку із відсутністю від Відповідача відповіді на заяви від 13.02.2018р. та 20.09.2018р., представником позивача, адвокатом Денисенко Д.В., на адресу відповідача був направлений адвокатський запит №18/79 від 20.03.2019р., в якому вона просила повідомити, чи був підготовлений відповідачем відповідний висновок до Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про перерахунок надміру сплачених коштів з орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 за період з 14.04.2014р. по 08.06.2016р. в сумі 128903,00 грн.

У відповідь на адвокатський запит надійшов лист Головного управління ДФС у Донецькій області від 29.03.2019р. №26326/10/05-99-46-10, в якому повідомлено про те, що нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до ст. 269-289 Податкового кодексу України за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території проведення антитерористичної операції не підлягають поверненню.

Посилаючись на положення п.п. 43.3., 43.4, 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України, за якими на підставі поданоїплатником податків заяви проповернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань сум грошового зобов`язання контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, який на підставі отриманого висновку, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, позивач вважає, що відповідач, в порушення вищевказаних вимог ст. 43 ПК України, протиправно не підготував відповідного висновку, внаслідок чого надмірно сплачені кошти з орендної плати за земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_2 . Зелінського АДРЕСА_3 , позивачу повернуті не були, у зв`язку із чим наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В поданому до суду у відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позову у повному обсязі, зазначивши, що суб`єкти господарювання, які не нараховують та не сплачують земельний податок за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення, які знаходяться в населених пунктах, що містяться у переліках, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р із змінами та доповненнями, подають Звіт за такі земельні ділянки до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації.

Нараховані та сплачені за період проведення АТО суми плати за землю відповідно до ст.ст. 269 - 289 ПКУ за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення АТО, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов`язань не застосовуються строки давності, встановлені ст. 102 ПКУ, крім сум надміру сплачених податкових зобов`язань платників податків, які припиняють свою діяльність.

Таким чином, платник за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення які знаходяться в населених пунктах, що містяться у переліках, затверджених Розпорядженням № 1085-р, плату за землю не нараховує та не сплачує, але надає податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), в якій розрахована сума земельного податку визначається як сума пільги.

При цьому, нараховані та сплачені за період проведення АТО та/або ООС суми плати за землю за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення АТО та/або ООС, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку та не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Також, відповідно до ст. 43 ПКУ, яка регулює питання та умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Як вбачається з ІКП позивача, станом на теперішній час наявний податковий борг.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги той факт, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив на адміністративний позов, представником позивача зазначено, що підставою відмови відповідачем у здійсненні перерахунку надміру сплаченої плати за землю на заяву позивача від 24.10.2016 року, стало посилання саме на невизначеність порядку застосування, вказаних у статті 6 Закону № 1669 тимчасових пільг щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Зазначено, що позивачем було виконано всі умови передбачені чинним законодавством України для повернення надміру сплачених сум податку на землю.

Також зазначено, що Конституційним судом України у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна» щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців двадцять четвертого, двадцять п`ятого, двадцять шостого розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні 23 березня 2017 року № 1989-VIII, 5 червня 2019 року справа №3-р(І)/2019 було прийнято рішення, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення першого речення абзацу двадцять шостого розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційні клімату в Україні» від 23 березня 2017 року № 1989-VIII, згідно з якими:

«нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку».

Конституційний суд у вказаному рішенні, зокрема, зазначав, що порівняльний аналіз наведених редакцій підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що за суб`єктам податкових відносин, які сплатили за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 Податкового кодексу України за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, Законом № 1797, який набрав чинності з 1 січня 2017 року (крім його окремих положень), спершу було визнано право на повернення відповідних нарахованих та сплачених сум плати за землю, проте положеннями першого речення абзацу двадцять шостого розділу І Закону № 1989, який набрав чинності з 15 квітня 2017 року, це право було скасовано. У другому реченні абзацу двадцять шостого розділу І Закону № 1989 вказано:

«До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов`язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов`язань платників податків, які припиняють свою діяльність».

Цим реченням законодавець визнав, що нараховані та сплачені відповідно до статей 269-289 Податкового кодексу України суми плати за землю за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, є надміру сплаченими грошовими зобов`язаннями платників податків, та, по суті, встановив, що у таких випадках для захисту права власності шляхом повернення надміру сплачених сум плати за землю строки давності не застосовуються. Незважаючи на те, що припис щодо незастосування строків давності до зазначених сум надміру сплачених грошових зобов`язань сприяє подальшому підтриманню у платників податків легітимних очікувань щодо можливого повернення надміру сплачених сум плати за землю, положеннями першого речення абзацу двадцять шостого розділу І Закону № 1989 встановлено заборону повертати такі суми плати за землю. Конституційний Суд України дійшов висновку, що між першим та другим реченнями абзацу двадцять шостого розділу І Закону № 1989 є суперечність, яка спричинила юридичну невизначеність.

З приводу наявного у позивача податкового боргу зазначено, що позивачем на адресу Приморського відділення Маріупольської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області було направлено лист, щодо надання детального розрахунку заборгованості зі сплати податку за орендовані земельні ділянки в розмірі 53 997,03 грн.

Листом від 12.12.2018 року №59535/10/05-99-46-10 ГУ ДФС у Донецькій області було повідомлено про те, що нараховано фінансову санкцію за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання за період з 31.07.2012 року по 01.08.2012 року згідно податкового повідомлення-рішення від 17.09.2013 року №0001101710 в сумі 610,87 грн. по строку сплати 28.09.2013 року. Також у вказаному листі повідомлено про те, що ІКП орендної плати з фізичних осіб рахується податковий борг в сумі 53997,47 грн.

Зазначено, що факт виникнення податкового боргу залежить від статусу узгодження сум грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Зазначено, що з доданої відповідачем ІКП не вбачається за який період нарахована заборгованість, які підстави нарахування, яким чином виникла вказана заборгованість.

Крім того, позивачем не було отримано податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013 р. №0001101710 в сумі 610,87 грн.

Позивачем від органів ДФС не було отримано взагалі жодного податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, щодо необхідності сплати нарахованого податкового боргу.

Наголошено, що підставою для відмови відповідача від подачі відповідного висновку до Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області про перерахунок надміру сплачених коштів з орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 за період з 14.04.2014р. по 08.06.2016р. в сумі 128 903,00 грн. було не наявність податкового боргу у позивача, а саме те, що Законом № 1669 не визначено порядок застосування, вказаних у статті 6 тимчасових пільг щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

В поданих до суду додаткових поясненнях, відповідачем зазначено, що платники плати за землю згідно із п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПКУ, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, граничний термін сплати плати за землю - 30 числа місяця, що наступає за звітним місяцем.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПКУ, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно із індивідуальними картками платника, позивачем протягом 2014-2016 років було проведено сплату по платежу «Орендна плата з фізичних осіб» на загальну суму 147 233,00 грн.

2014 рік – 73569,00 грн. з яких:

- 6110,0 грн., які сплачені 30.01.2014 року, нараховані платником самостійно Податковий розрахунок земельного податку за 2013 рік N 546 від 12.02.2013 року термін сплати 30.01.2014 року);

- 67 459,0 грн. (з них протягом 14.04.2014 року -31.12.2014 року - 55 239,0 грн.) сплачені протягом 2014 року без подання відповідної декларації (розрахунку) яким би було визначено відповідні зобов`язання;

2015 рік - 65 964,0 грн., які сплачені протягом 2015 року без подання відповідної декларації (розрахунку) яким би було визначено відповідні зобов`язання.

2016 рік - 7 700,0 грн., які сплачені 10.02.2016 року, згідно Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік N 9009433387 від 03.02.2016 року.

З урахуванням наявної переплати сформованої за 2014-2015 роки, станом на 31.12.2015 року у сумі 133 654,01 грн., яка була направлена на погашення самостійно визначених зобов`язань за 2016 рік, з урахуванням пункту 87.9 ст. 87 Податкового кодексу, яким передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Станом на 08.06.2016 року переплата становила 103 924,05 грн., яка була направлена на погашення самостійно визначених зобов`язань за 2016-2017 роки.

З урахуванням вищевикладеного встановлено, що фактично, за період з 14.04.2014 року по 08.06.2016 року, сплата податкових зобов`язань становила 37 429,00грн., по податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік N 9009433387 від 03.02.2016 року.

Також, відповідно до ст. 43 ПКУ, яка регулює питання та умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, визначено у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Як вбачається з ІКП позивача, станом на 10.07.2019 року наявний податковий борг:

- По коду класифікації доходів бюджету 18010900 (орендна плата з фізичних осіб) у сумі - 53997,47 грн.

- По коду класифікації доходів бюджету 18010200 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) у сумі 127,20 грн.

19.08.2019 року відповідачем до суду були подані додаткові пояснення, в яких також зазначено, що як вбачається з ІКП позивача,

Станом на 20.09.2018 року наявний податковий борг:

- По коду класифікації доходів бюджету 18010900 (орендна плата з фізичних осіб) у сумі 53 997,47 грн.

- По коду класифікації доходів бюджету 18010200 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) у сумі 127,20 грн.

Станом на 19.08.2019 року наявний податковий борг:

- По коду класифікації доходів бюджету 18050400 (Єдиний податок з фізичних осіб) у сумі 4 110,64 грн.

- По коду класифікації доходів бюджету 18010200 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) у сумі 127,20 грн.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги той факт, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

16 серпня 2019 року представником позивача до суду подані письмові пояснення в яких зазначено про те, що податкові декларації ФОП ОСОБА_1 за 2016 та 2017 роки – не подавались.

Оскільки позивач був звільнений від обов`язку декларувати та сплачувати орендну плату за землю (відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.10.2016 року, згідно із яким було продане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці по АДРЕСА_3 ), 15.08.2019 року ним була подана уточнююча декларація з плати за землю за 2017 рік, відповідно до якої було нараховано до зменшення податкового зобов`язання в сумі 83061,60 грн.

Ухвалою суду від 10 червня 2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання у справі призначено на 25 червня 2019 року.

25 червня 2019 року підготовче засідання відкладене на 09 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 09 липня 2019 року первісного відповідача Маріупольську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області було замінено належним - Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Донецькій області, а підготовче засідання відкладено на 05 серпня 2019 року.

05 серпня 2019 року ухвалою суду підготовче провадження у справі закрите, проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 19 серпня 2019 року.

Представники сторін та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з`явились. Представником позивача ОСОБА_3 , та представником відповідача ОСОБА_4 , до суду подано заяви з проханням розгляд справи провести у їх відсутності.

Керуючись положеннями ч. 9 ст. 205 КАС України, за якими, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд приходить до висновку про можливість провести розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно із договорами оренди земельної ділянки від 28.07.2015 року укладеними між орендодавцем Маріупольською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як орендарем, на підставі рішення Маріупольської міської ради від 30.06.2015 року, ФОП ОСОБА_1 було передано в строкове платне користування земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_3 вул АДРЕСА_4 районі АДРЕСА_5 Маріуполь: площею 0,1500 га кадастровий номер НОМЕР_1 , та площею 0,1112 га кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с. 28-30,35-37).

Згідно із договором купівлі-продажу нерухомого майна від 04.10.2016 року зареєстрованим а реєстрі за № 4526, ОСОБА_1 як продавцем передано у власність ОСОБА_2 , як покупцю нежитлове приміщення (адміністративно-складські приміщення) загальною площею 523,00 кв.м., розташоване на земельній ділянці Маріупольської міської ради Донецької області загальною площею 0,2612 га кадастровий номер НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 42, 42 з.б.).

Рішенням Маріупольської міської ради від 25.07.2017 року №7/20-1741 «Про припинення права оренди земельних ділянок фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та надання в оренду земельних ділянок по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 Н АДРЕСА_6 ОСОБА_6 » право оренди земельних ділянок площею 0,1112 га та 0,1500 га розташованих по АДРЕСА_1 , за ФОП ОСОБА_1 було припинено.

Пунктом 3 вказаного рішення договори оренди земельних ділянок від 28.07.2015р., витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 05.08.2015р. індексні номери витягів: 41754251, 41757243, номери записів про інше речове право: 10678503, 10679152 від 04.08.2015 року укладені між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Маріупольською міською радою, - розірвані.

Пунктом 4 вищевказаного рішення, земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_6 : площею 0,1500 га кадастровий номер НОМЕР_1 , та площею 0,1112 га кадастровий номер НОМЕР_2 – надані в оренду на строк 10 років ОСОБА_2 (а.с. 43, 43 з.б.).

24.10.2016 року, позивачем до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області була направлена заява про здійснення перерахунку орендної плати за земельну ділянку загальною площею 0,2612 га розташовану по вул АДРЕСА_7 Зелінського 1 АДРЕСА_8 Приморському АДРЕСА_9 Маріуполь за період з 14.04.2014 року по 08.06.2016 року в сумі 122603,00 грн. (а.с. 10, 10 з.б.).

01.11.2016 року за №43625/10/613-05-84 своїм листом Маріупольська ОДПІ ГУ ДФС у Донецької області повідомила, що на даний час, порядок звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності відповідно до Закону №1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», не розроблений, та відповідні зміни до ПКУ не внесені, у зв`язку із чим, звільнення будь-яких територій від платежів за землекористування – податковим законодавством не передбачено, а тому правові підстави для здійснення перерахунку орендної плати за вищевказану земельну ділянку за період з 14.04.2014 року по 08.06.2016 року – відсутні. Водночас позивачеві нагадано про необхідність надання податкових декларацій з плати за землю для нарахування орендної плати, які ним не подані за 2013-2015 роки (а.с. 11, 11 з.б.).

Згідно із повідомленням наданим 18.04.2017 року Донецькою торгово-промисловою палатою на заяву позивача від 07.04.2017 року вх.№502 від 14.04.2017 року, в поданій позивачем заяві про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили виконання обов`язків (зобов`язань) за законодавчими та іншими нормативними актами України, не зазначено які саме форс-мажорні обставини та яким чином унеможливили виконання в установлений термін зобов`язання з орендної плати за землю за період з 15.04.2014 року по 08.06.2016 року. Посилаючись на положення п.п. 6.9, 6.14 Регламенту, торгово-промисловою палатою не знайдено підстав для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Разом з тим було зазначено про відсутність у позивача, відповідно до положень ЗУ №1669, зобов`язань зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, розташованою в м. Маріуполь, за період з 15.04.2014 року по 08.06.2016 року (12,12 з.б.).

13.02.2018 року позивачем до Маріупольської ОДПІ (Приморське відділення) ГУ ДФС у Донецькій області була подана заява з обґрунтуванням відсутності у позивача обов`язку зі сплати за землю з долученням податкової декларації з плати за землю за 2015 рік (а.с.13, 13 з.б., 14-16).

Як вбачається з податкової декларації з плати за землю за 2015 рік, тип 01 – Звітна, за орендовані позивачем, на підставі договорів від 28.07.2015 року, земельні ділянки: площею 0,1500 га кадастровий номер НОМЕР_1 , та площею 0,1112 га кадастровий номер НОМЕР_2 , вона має нульові показники щодо розрахунку податкового зобов`язання, що підлягає сплаті за даними платника (а.с. 14-16).

Згідно із представленим представником позивача повідомленням ГУ ДФС у Донецькій області від 13.08.2019 року, позивачем надано «податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності)» за 2015 рік 13.02.2018 року на паперовому носії. Декларація відновлена у базі даних ІС «Податковий блок» «обробка ПЗ та платежів» по строку надання 13.02.2018 року, без порушення граничного строку надання декларації.

Як вбачається з наданої представником позивача податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності), за орендовані позивачем, на підставі договорів від 28.07.2015 року, земельні ділянки: площею 0,1500 га кадастровий номер НОМЕР_1 , та площею 0,1112 га кадастровий номер НОМЕР_2 , тип – 03 Уточнююча, яка була подана позивачем 15 серпня 2019 року, в графі ІІІ Розрахунок податкового зобов`язання, суми зобов`язання, що підлягає сплаті за даними платника, зазначено нарахування на 2016 рік за даними раніше поданої декларації (р. 3 декларації, що уточнюється) річна сума – 112289,88 грн., а також нараховано до зменшення податкового зобов`язання на суму – 80597,31 грн.

Як вбачається з наданої представником позивача податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності), за орендовані позивачем, на підставі договорів від 28.07.2015 року, земельні ділянки: площею 0,1500 га кадастровий номер НОМЕР_1 , та площею 0,1112 га кадастровий номер НОМЕР_2 , тип – 03 Уточнююча, яка була подана позивачем 15 серпня 2019 року, в графі ІІІ Розрахунок податкового зобов`язання, суми зобов`язання, що підлягає сплаті за даними платника, зазначено нарахування на 2017 рік за даними раніше поданої декларації (р. 3 декларації, що уточнюється) річна сума – 83061,60 грн., а також нараховано до зменшення податкового зобов`язання на суму – 83061,60 грн.

Згідно із наданим на запит представника позивача, від 28.09.2018 року, повідомленням Маріупольської міської ради від 05.10.2018 року №28.2-30129-28.1, за період з 14.04.2014 року по 08.06.2016 року, ФОП ОСОБА_1 сплачено орендну плату за земельну ділянку в сумі – 128 903,00 грн. (а.с. 22).

20.09.2018 року позивачем до Маріупольської ОДПІ (Приморське відділення) ГУ ДФС у Донецькій області була направлена заява про повернення надміру сплачених коштів орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_6 за період з 14.04.2014 року по 08.06.2016 року в сумі 122 603,00 грн., та додатково до неї повідомлено реквізити для перерахування зазначених коштів (а.с. 17,17 з.б., 19).

Згідно із листом ГУ ДФС у Донецькій області від 08.10.2018 року №3259/10/05-99-46-10, наданим у відповідь на вищевказану заяву позивача від 20.09.2018 року (вх. ГУ ДФС у Донецькій області від 25.09.2018 року №21326/10), позивачеві було повідомлено про те, що нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 ПКУ за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок, платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов`язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов`язань платників податків, які припиняють свою діяльність.

Зазначено, що відповідно до інформації з ІС «Податковий блок» позивачем подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):

- за 2013 рік (від 12.02.2013 року № 546) з річною сплатою податкового зобов`язання в сумі 73308,12 грн.;

- за 2016 рік (від 03.02.2016 року № 9009433387) з річною сплатою податкового зобов`язання в сумі 112289,88 грн.;

- за 2017 рік (від 08.2.2017 року № 9012960013) з річною сплатою податкового зобов`язання в сумі 83061,60 грн.

Сплачено податку:

- у 2013 році – 74057,75 грн.;

- у 2014 році – 73569,00 грн.;

- у 2015 році – 65964,00 грн.;

- у 2016 році – 7700,00 грн.

Враховуючи наведене, було повідомлено про те, що по ІКП орендної плати з фізичних осіб рахується податковий борг в сумі – 53997,47 грн.

Згідно із поштовим повідомленням, зазначений лист був надісланий на адресу ФОП ОСОБА_1 , однак не вручений за закінченням терміну зберігання.

Аналогічний лист був наданий представнику позивача ОСОБА_3 , за №26326/10/05-99-46-10 від 29.03.2019 року, за наслідками розгляду адвокатського запиту (а.с. 26-27, 27 з.б.).

Зазначені правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення правовідносин) та Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ).

У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно із пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Судом встановлено що спірні правовідносини виникли у період проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Суд застосовує норми матеріального права у редакції, що була чинною у період спірних правовідносин.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Законом України № 1669-VIІ від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Абзацом першим статті 2 Закону № 1669-VIІ визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 6 Закону № 1669-VII було встановлено, що під час проведення АТО суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669-VII).

З аналізу вищевикладених норм Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України видно, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб`єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669-VII не суперечать вимогам Податкового кодексу України.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абзац третій пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

У подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, його дія лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно із додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014 року, до зазначених населених пунктів належить, зокрема м. Маріуполь Донецької області.

З огляду на викладене, пільги, встановлені статті 6 Закону № 1669-VII, поширювались на позивача як платника орендної плати за землю.

Відповідно до статті 11 Закону № 1669-VII, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд констатує, що стаття 6 Закону № 1669-VII мала пряму дію та не вимагала додаткового вчинення будь-яких дій (отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, тощо) для звільнення від сплати орендної плати.

Суд зазначає про те, що Законом України про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» від 17.05.2016 внесено зміни до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", які набрали чинності з 08.06.2016.

Статті 6 і 7 Закону № 1669-VII були викладені у наступній редакції:

"Звільнити суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";

"Скасувати суб`єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".

Серед іншого, вказаним законом доповнено статтю 4 Закону № 1669 частиною 4 наступного змісту: "Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Місто Маріуполь Донецької області значиться у переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження чи у переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення відповідно до вказаних переліків населених пунктів.

Тобто, позивач був звільнений від сплати орендної плати за користування земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_6 Маріуполь, вул. АДРЕСА_6 .

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпунктів 43.1, 43.3 – 43.5 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Як встановлено судом, 20.09.2018 року позивач звернувся до Маріупольської ОДПІ (Приморське відділення) ГУ ДФС у Донецькій області із заявою про повернення надміру сплачених коштів орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_6 за період з 14.04.2014 року по 08.06.2016 року в сумі 122 603,00 грн., додавши до неї реквізити для перерахування зазначених коштів (а.с. 17,17 з.б., 19).

Водночас, як було повідомлено відповідачем та вбачається з представлених ним суду доказів, за позивачем, згідно даних ІКП станом на 20.09.2018 року обліковується податковий борг:

- По коду класифікації доходів бюджету 18010900 (орендна плата з фізичних осіб) у сумі 53 997,47 грн.

- По коду класифікації доходів бюджету 18010200 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) у сумі 127,20 грн.

Станом на 19.08.2019 року також наявний податковий борг:

- По коду класифікації доходів бюджету 18050400 (Єдиний податок з фізичних осіб) у сумі 4 110,64 грн.

- По коду класифікації доходів бюджету 18010200 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) у сумі 127,20 грн.

Наведене узгоджується з представленими відповідачем відомостями щодо «Стану розрахунків з бюджетом ФОП ОСОБА_1 » станом на 20.09.2018 року та станом на 19.08.2019 року з яких також вбачається наявність недоїмки по вищевказаним кодам класифікації доходів бюджету 18010900 та 18010200.

З огляду на викладене, враховуючи наявність у позивача податкового боргу, станом на час звернення до податкового органу із заявою, останній не мав правових підстав для повернення надміру сплачених сум грошового зобов`язання з орендної плати за землю відповідно до приписів пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України. Крім того, на час звернення до суду з позовною заявою та на час прийняття судового рішення зазначена перешкода для повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань (податковий борг) усунута не була.

Твердження сторони позивача про те, що останнім було виконано всі умови передбачені чинним законодавством України для повернення надміру сплачених сум податку на землю жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Посилання сторони позивача як на підстави для задоволення даного позову, на неузгодженість вищевказаних податкових зобов`язань що обліковуються за позивачем, судом також не приймаються до уваги через їх недоведеність. Доказів оскарження у передбаченому законом порядку вищевказаних сум позивачем суду не представлено.

Стосовно посилань сторони позивача як на підставу існування у позивача права на повернення надміру сплачених сум грошового зобов`язання з орендної плати за землю на висновки рішення Конституційного суду України від 5 червня 2019 року справа №3-р(І)/2019, яким визнано не конституційними положення першого речення абзацу двадцять шостого розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційні клімату в Україні» від 23 березня 2017 року № 1989-VIII, то суд зазначає, що за змістом чинної редакції статті 43 Податкового кодексу України, таке право має місце лише за відсутності у платника податків податкового боргу, та повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання проводиться лише після повного погашення такої заборгованості.

У відповідності до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

За наведених обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши існуючі у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для повернення надміру сплачених сум грошового зобов`язання з орендної плати за землю на час звернення до відповідача із відповідною заявою, у зв`язку із чим, відповідачем правомірно не подано до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку про перерахунок надміру сплачених позивачем коштів з орендної плати за земельну ділянку, у зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2,5-14,19-22,72-78,94,132-143,159-165,192-205,241-247,255,295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_10 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Маріупольська міська рада (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т. Миру, буд. 70), Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т. Миру, буд. 68) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Повний текст рішення складений 29 серпня 2019 року.

Суддя А.Б. Христофоров