Рішення № 83903532, 29.08.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2019 р. Справа№200/9448/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дії протиправними та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

26 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить:

- визнати протиправними дії щодо порушення норми статті 82 Закону України "Про пенсійне забезпечення" при розгляді заяви про призначення пенсії від 28 березня 2019 року;

- скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову у призначенні пенсії від 15 червня 2019 року;

- зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області прийняти довідку від 01 грудня 1977 року, довідку від 20 листопада 1977 року та повторно розглянути заяву № 1357 від 28 березня 2019 року про призначення пенсії із врахуванням цих довідок та з врахуванням періодів роботи в Авдіївському коксохімзаводі з 03 лютого 1978 року по 10 квітня 1978 року, в кооперативі "Строитель" з 16 серпня 1988 року по 16 квітня 1990 року та період роботи з 18 травня 1993 року по 25 грудня 1993 року та з 02 січня 1994 року по 19 жовтня 1999 року, в яких відсутня назва підприємства при прийомі на роботу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 червня 2019 року відповідач відмовив йому у призначенні пенсії, не зарахувавши до страхового стажу періоди робити в Авдіївському коксохімзаводі з 03 лютого 1978 року по 10 квітня 1978 року, в кооперативі "Строитель" з 16 серпня 1988 року по 16 квітня 1990 року та період роботи з 18 травня 1993 року по 25 грудня 1993 року та з 02 січня 1994 року по 19 жовтня 1999 року, в яких відсутня назва підприємства при прийомі на роботу. Окрім того, позивач зазначає, що відповідач не прийняв від нього довідки, які підтверджують його трудовий стаж у м. Нижневартовську Російської федерації у 1977 році. У зв`язку з чим, вважає прийняте рішення не обґрунтованим та таким, що позбавляє його права на пенсійне забезпечення лише через неможливість надання відповідних довідок.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. справи 1-2).

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

14 серпня 2019 року відповідачем до суду наданий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Зазначив, що позивачу до страхового стажу не враховані періоди роботи в Авдіївському коксохімзаводі з 03 лютого 1978 року по 10 квітня 1978 року, оскільки записи не завірені чітким відтиском печатки, в кооперативі "Строитель" з 16 серпня 1988 року по 16 квітня 1990 року, записи які завірені нечітким відтиском печатки, за період роботи з 18 травня 1993 року по 25 грудня 1993 року та з 02 січня 1994 року по 19 жовтня 1999 року, в яких відсутня назва підприємства при прийомі на роботу. На підставі чого просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (арк. справи 23-24).

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: Донецька область, сел. Прогрес, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 (арк. справи 8-9).

28 березня 2019 року позивач звернуся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (арк. справи 25).

Відповідачем за результатами розгляду заяви було прийнято рішення від 15 червня 2019 року, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з не підтвердженням трудового стажу за період роботи в Авдіївському коксохімзаводі з 03 лютого 1978 року по 10 квітня 1978 року, у зв`язку із не чітким відтиском печатки, в кооперативі "Строитель" з 16 серпня 1988 року по 16 квітня 1990 року, у зв`язку із не чітким відтиском печатки, в кооперативі «Єльбрус» з 22 квітня 1990 року по 16 квітня 1992 року, в трудовій є виправлення в даті прийому і завірено неналежним чином та дата наказу на прийом не відповідає даті прийому, а також період роботи з 18 травня 1993 року по 25 грудня 1993 року та з 02 січня 1994 року по 19 жовтня 1999 року, в яких відсутня назва підприємства при прийомі на роботу (арк. справи 11).

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон 1058-IV).

Частиною 1 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Відповідно до пункту 5 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Згідно наявних у матеріалах справи архівних довідок та копії трудової книжки позивача вбачається, що останній у період з 19 лютого 1988 року по 16 квітня 1990 року працював в районах прирівняних до Крайньої Півночі.

Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

За приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 КЗпП України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12 серпня 1993 року у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Так, з оригіналу трудової книжки позивача вбачається наступні записи:

- запис № 1 від 03 лютого 1978 року позивач прийнятий в цех безрельсового транспорту водієм на автокран КС-2561 Авдіївський коксохімзавод, розпорядження № 146 від 31 січня 1978 року;

- запис № 2 від 10 квітня 1978 року позивач звільнений з призивом у лави Радянської армії;

З 19 лютого 1988 року в трудовій книжці позивача на аркуші 10 проставлений запис «місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі».

- запис 13 від 19 лютого 1998 року прийнятий водієм 2 класу, наказ № 19-к від 19 лютого 1988 року; за переведенням до кооперативу «Строитель» при Ніжневартовському УБР № 3, наказ № 78 від 12 серпня 1988 року;

- запис 15 від 16 серпня 1988 року, позивач прийнятий до членів кооперативу «Строитель» за переведенням машиністом автокрана 6 рощзряджу, протокол № 1 від 26 серпня 1988 року;

- запис 16 від 01 липня 1989 року, кооператив «Строитель» перейменований в Ніжневартовське виробниче орендоване об`єднання «Строитель», протокол № 3 від 01 липня 1989 року;

- запис № 17 від 16 квітня 1990 року, виключений з членів колективу за власним бажанням, протокол № 4 від 29 січня 1990 року;

- запис № 20 від 18 травня 1993 року, позивач прийнятий на роботу у якості водія автобусу, наказ № 3/к від 19 травня 1993 року;

- запис № 21 від 5 грудня 1993 року, позивач звільнений за статтею 38 КЗпП УССР за власним бажанням, наказ № 19/к від 25 грудня 1993 року з Палацу культури ім. Артема ЦП Професійної спілки робітників вугільної промисловості Красноармійського територіального комітету;

- запис № 22 від 02 січня 1994 року позивач прийнятий на роботу у якості водія, наказ № 1 к від 02 січня 1994 року;

- запис 23 від 19 жовтня 1999 року позивач звільнений за статтею 38 КЗпП УССР за власним бажанням.

Записи трудової книжки позивача виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.

Також з архівної довідки від 28 лютого 2019 року виданої адміністрацією м. Нижневартовська Російської Федерації, вбачається, що позивач був звільнений з 15 серпня 1988 року за переведенням до кооперативу «Строитель» при Нижневартовському управлінні бурових робіт за пунктом 5 статті 29 КЗОТ РСФСР (арк. справи 34).

Окрім того, позивач у позовній заяві зазначає, що при зверненні до відповідача про призначення пенсії, ним були надані довідки від 20 листопада 1977 року та від 01 грудня 1977 року на підтвердження періоду роботи позивача в управлінні механізації будівництва комбінату «Якутуглесстрой» м. Нижневартовськ Російської федерації: у якості автослюсаря 4 розряду, але відповідач відмовився їх приймати.

Так, з копії довідки, виданої 29 листопада 1977 року вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працював в управлінні механізації будівництва комбінату «Якутуглесстрой» у якості автослюсаря з 08 серпня 1977 року, 224-к від 05 серпня 1977 р. по 30 листопада 1977 року, наказ 317-к від 29 листопада 1977 року (автослюсаря по 4 розряду). Довідка видана у зв`язку із відсутністю трудових книжок на комбінаті «Якутуглесстроя» (арк. справи 14).

З копії довідки за № 217 від 01 грудня 1977 року вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працював в управлінні механізації будівництва комбінату «Якутуглесстрой» в якості автослюсаря 4 розряду зі стажуванням на автокрані, наказ 224-к від 05 серпня 1977 року по 07 вересня 1977 року, з 08 вересня 1977 року переведений машиністом автокрану КС-2561 по 6 розряду наказ 279/к від 08 серпня 1977 року по 20 грудня 1977 року, наказ 336/к від 26 листопада 1977 року. Довідка видана у зв`язку із відсутністю на підприємстві трудових книжок (арк. справи 14).

Щодо запису про період роботи позивача з 02 січня 1994 року по 19 жовтня 1999 року щодо відсутності назви підприємства при прийомі на роботу, а також період роботи позивача в Авдіївському коксохімзаводі з 03 лютого 1978 року по 10 квітня 1978 року у зв`язку з нечітким відтиском печатки у трудовій книжці позивача, не прийняття довідок про трудовий стаж позивача за 1977 рік, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, відповідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.2. передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу викладених вище положень, суд зазначає, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі.

Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у доданої позивачем довідці. Отже, відповідач своїм право не скористався, яким дає йому діюче законодавство і прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком по формальним підставам.

Слід зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 6 березня 2018 року під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників»,відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17, під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

За вказаних обставин, суд дійшов до висновку, що спірне рішення від 15 червня 2019 року про відмову у призначенні пенсії позивачу було прийнято не обґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 15 червня 2019 року про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах та зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу період роботи в Авдіївському коксохімзаводі з 03 лютого 1978 року по 10 квітня 1978 року, в кооперативі "Строитель" з 16 серпня 1988 року по 16 квітня 1990 року та період роботи з 18 травня 1993 року по 25 грудня 1993 року та з 02 січня 1994 року по 19 жовтня 1999 року, в яких відсутня назва підприємства при прийомі на роботу, прийняти довідку від 01 грудня 1977 року та довідку від 20 листопада 1977 року, підлягають задоволенню.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією ПриватБанку про сплату від 19 липня 2019 року (арк. справи 3).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. підлягають пропорційному стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь позивача.

Керуючись 2, 3, 5- 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дії протиправними та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, зобов`язання вчинити певні дії,-задовольнити у повному обсязі.

Скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 15 червня 2019 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85323, Донецька область, місто Мирноград, вулиця Центральна, будинок 13, код ЄДРПОУ 42169323) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 1357 від 28 березня 2019 року про призначення пенсії із врахуванням періодів роботи в Авдіївському коксохімзаводі з 03 лютого 1978 року по 10 квітня 1978 року, в кооперативі "Строитель" з 16 серпня 1988 року по 16 квітня 1990 року та період роботи з 18 травня 1993 року по 25 грудня 1993 року та з 02 січня 1994 року по 19 жовтня 1999 року, в яких відсутня назва підприємства при прийомі на роботу, прийняти до розгляду довідки про період роботи позивача від 29 листопада 1977 року та від 01 грудня 1977 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85323, Донецька область, місто Мирноград, вулиця Центральна, будинок 13, код ЄДРПОУ 42169323) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованого за місцем проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складений та підписаний 29 серпня 2019 року.

Суддя О.В. Зінченко