Рішення № 83901962, 19.08.2019, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/3897/18

№ 2/207/295/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Тюлюнової В.Г.

при секретарі: Куцевол Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 , до АТ КБ «ПриватБанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіної Ліани Леонідівни, про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

ВСТАНОВИВ:

02.11.2018 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що 25.05.2007 року між ним та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», було укладено кредитний договір №DZNSG100770458, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 24500 доларів США. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором того ж дня між ним та банком було укладено іпотечний договір, за яким банку в іпотеку було передано належний йому будинок, за адресою АДРЕСА_1 . З отриманої Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що 24.10.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Днеіпропетровської області Вдовіною Леаною Леонідівною зареєстровано право власності за банком на житловий будинок, що є предметом іпотеки. Вважає вказане рішення протиправним, оскільки відповідно до положень Закону України «Про іпотеку» набуття права власності іпотекодержателем, зокрема, шляхом прийняття у власність предмету іпотеки, є одним із видів примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, що виступало як забезпечення зобов`язань громадянина за споживчими кредитами. В зв`язку з цим, останнє не могло бути примусово стягнуто, оскільки підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Разом з тим, державний нотаріус безпідставно не застосував вимоги цього Закону та прийняв протиправне рішення про державну реєстрацію прав.

Крім того, позивач посилається на те, що відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку» обов`язковим при набутті права власності на предмет іпотеки є оцінка предмету іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Проте, зі змісту інформаційної довідки вбачається, що в переліку документів, на підставі яких за банком було зареєстровано право власності, відсутній документ про оцінку вартості предмету іпотеки. В той же час, у зазначеній інформаційній довідці відсутні відомості про розмір заборгованості позичальника та про її безспірність, в рахунок погашення якої було здійснено задоволення вимог банку.

В зв`язку з цим, позивач просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32093851 від 28.10.2016 року, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Днеіпропетровської області Вдовіною Леаною Леонідівною , а також скасувати запис №17143039 про право власності Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивач підтримав позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити останній. Також під час розгляду справи додатково посилався на те, що запис про державну реєстрацію права власності за банком здійснено приватним нотаріусом Вдовіною Леаною Леонідівною 24.10.2016 р., а рішення про державну реєстрацію, на підставі якого здійснено реєстраційну дію, прийнято лише 28.102016 року, тобто підстава внесення запису прийнята на чотири дні пізніше, ніж сам запис. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення - попередження банку - стосовно ухвалення рішення про прийняття предмету іпотеки у власність, позивач не отримував , а за даними офіційного сайту Укрпошти таке повідомлення не зареєстроване.

Представник Акціонерного товариства комерційний банк « ПРИВАТБАНК» у судові засідання не з`являвся, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направили відзив, в якому позовні вимоги не визнають.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіна Леана Леонідівна в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.05.2007 року між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ПРИВАТБАК» було укладено кредитний договір,№ DZNSG100770458, за умовами п.7.1 якого банк забов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 24500 доларів США.

Умовами п.7.3 кредитного договору сторонами було визначено, що кредит забезпечується іпотекою домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

На виконання вказаних умов 30.052007 року між вказаними сторонами було укладено іпотечний договір , п.2 якого було встановлено, що останнім забезпечується виконання всіх зобовязань позичальника перед іпотекодержателем, що випливають із укладеного між ними кредитного договору.

Предметом іпотеки згідно п.35.3 іпотечного договору є вищезазначене домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу 30.05.2007 року.

Пунктом 35.5 іпотечного договору за домовленістю сторін на момент укладення цього договору предмет іпотеки оцінено в сумі 126250,00 грн.

Згідно п.18.10 у разі звернення стягнення на предмет іпотеки іпотеко держатель має право , задовольнити за рахунок іпотеки свої вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п. 24 іпотечного договору звернення-стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса, або згідно із застереженням про задоволення вимиг іпотеко держателя, що містяться в цьому договорі.

Згідно до п.29 іпотечного договору звернення-стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя право власності на предмет іпотеки,про що іпотеко держатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції, що діяла на момент укладення між сторонами договору іпотеки) встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст.37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 цього Закону.

Згідно ч.ч.1,2,3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що і потекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заявник, зокрема, іпотекодержатель, - особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки.

Частиною 2 ст.18 вказаного вище Закону встановлено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Відповідно до п.57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення; далі - Порядок) для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Пунктом 61 зазначеного Порядку встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

24.10.2016 року банк звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, ОСОБА_3 з заявою про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем та рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32093851 від 28.10.2016 р., 10:27;25. Право власності на житловий будинок було зареєстровано за Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк» (номер запису про право власності 17143039, дата та час державної реєстрації – 24.10.2016 р. 11:10:57).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що держана реєстрація права власності на предмет іпотеки була проведена з порушенням вимог ст.37 Закону України « Про іпотеку» відповідно до якої обов`язковим при набутті права власності на предмет іпотеки є оцінка предмету іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Проте, зі змісту інформаційної довідки вбачається, що в переліку документів, на підставі яких за банком було зареєстровано право власності відсутній документ про оцінку вартості предмету іпотеки. В той же час, у зазначеній інформаційній довідці відсутні відомості про розмір заборгованості позичальника та її безспірність, в рахунок погашення якої було здійснення задоволення банку.

Поряд з цим, суд вважає, що відповідачем - Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк», не було дотримано умов укладеного з позивачем іпотечного договору та вимог Закону України «Про іпотеку» в наступній частині.

Так, позивачем заперечувався факт отримання письмової вимоги про усунення порушень, а також попередження банку стосовно ухвалення рішення про прийняття іпотеки у власність. Будь-яких доказів, які б підтверджували факт їх направлення (квитанція, поштовий чек, копія конверту тощо) банком суду не надано.

Також суд враховує, що положеннями ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Проте, з досліджених судом матеріалів вбачається, що такий висновок (звіт) про оцінку вартості предмету іпотеки на момент реєстрації права власності на нього за банком, останнім приватному нотаріусу не надавався. Відсутнє посилання на нього і серед документів, на підставі яких проводилась реєстрація права власності.

Вказане також свідчить про недотримання банком вимог ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» при звернення стягнення на іпотечне майно.

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Дніпрвського міського нотаріально округу Дніпропетровської області Вдовіної Леани Леонидівни, індексний номер: 32093851 від 28.10.2016 р.,10:27:25, про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк» (номер запису про право власності 17143039, дата та час державної реєстрації – 24.10.2016 р., 11:10:57).

Відповідно до ст.141 ЦПК України та пропорційно до задоволених позовних вимог з Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526,612,1054 ЦК України, ст.ст.33,35,36,37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.2,10,11,19,26,37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, п.п.57,61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127, ст.ст.2,4,5,10,11,12,76-80,141,158,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіної Леани Леонідівні, про скасування рішення про державну реєстрацію прав - задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вдовіної Леани Леонідівні, індексний номер: 32093851 від 28.10.2016 р., 10:27:25 про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , за Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк»,ЕДРПОУ: 14360570, Україна, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул.Набережна перемоги, буд. 50 (номер запису про право власності 17143039, дата та час державної реєстрації -24.10.2016, 11:10:57).

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпро, вул. Набережна перемоги,буд.50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Баглійський районний суд м.Дніпродзержинська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.Г.Тюлюнова