Рішення № 83901515, 06.08.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2476/19

Провадження № 2/161/1389/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої – судді Плахтій І.Б.,

з участю секретаря судових засідань – Царюк Н.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВОЛЛЄТ» про визнання недійсним кредитного договору,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання недійсним кредитного договору.

Покликаючись, в тому числі на Закон України «Про захист прав споживачів», позов мотивувала тим, що в лютому 2019 року їй почали надходити дзвінки від працівників відповідача з яких вона дізналась про те, що нею укладено Договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту з ТзОВ «Фінансова компанія «ВОЛЛЄТ» №02-01-19-0043-02 (далі – Договір). Копію цього договору вона отримала від ТзОВ «Фінансова компанія «ВОЛЛЄТ» в лютому 2019 року.

Згідно з зазначеним Договором Позикодавець в порядку і на умовах, визначених цим Договором надає Позичальнику грошові кошти у Позику (фінансовий кредит) у сумі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Позику та сплатити проценти за користування Позикою, зазначені у п.2.3. цього договору, у визначений цим Договором строк. Мета отримання кредиту - споживчі цілі.

Відповідно до п.1.5. строк на який надається Позика, становить 30 календарних днів. Позика має бути повернута згідно Графіку розрахунків у термін до 31 січня 2019 року.

За умовами п.7.2. строк дії Договору починається з дати його укладення між сторонами і закінчується останнім днем строку користування кредитом включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Тобто строк дії договору не встановлено у розумінні вимог положень ЦК України.

Згідно з п.2.3.1 протягом строку Позики, встановленого п.1.5 цього Договору, загальний розмір процентів з урахуванням фактичної кількості днів користування Позикою становить 48,00% від суми позики, з яких: 8%(240 грн.00 коп.) за перші п`ять днів користування Позикою; 1,6 % від суми позики, щоденно, за кожен день користування Позикою, починаючи з шостого дня, в межах строку Позики встановленого в п.1.5 цього Договору.

Згідно з п.2.3.2 Договору у разі якщо Позичальник не повернув Суму позики з 1 (першого) дня прострочення строку, встановленого п.1.5 цього Договору, нарахування процентів проводиться в подвійному розмірі процентів, передбачених ч.2 п.2.3.1 цього Договору.

Позивач вважає, що кредитний договір не був підписаний з її сторони, сторони не домовились про всі істотні умови визначені законодавством, а сам договір містить умови, які є несправедливими в цілому, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача.

Підставами для визнання такого договору недійсним зазначає:

1) відсутність її підпису як позичальника у договорі, що свідчить про його нікчемність;

2) відсутність у неї відомостей, що гроші кредитодавцем їй передавались, а отже договір не є укладеним;

3) відсутність наступних передбачених законом умов договору:

відсутні підписи сторін (ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 207 ЦК України);

не зазначено строк внесення фінансового активу (строк, у який надається кредит) та умови взаєморозрахунків (ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»);

не зазначено строк дії договору (ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»);

не визначено порядок та умови надання (ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»);

не визначена процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів (ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»);

не визначена реальна річна процентна ставка на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені (ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»);

4) не надання споживчої інформації до укладення договору, що свідчить про нечесну підприємницьку практику;

5)складність схеми визначення відсоткової ставки, з метою введення Позичальника в оману щодо реального розміру відсотків, внаслідок чого Позивач сплачує збільшені відсотки за користування кредитом аніж ті, на які він міг розраховувати, що свідчить про нечесну підприємницьку практику;

6) нарахування відсотків в подвійному розмірі після прострочення сплати кредиту;

7) закріплення в договорі положень щодо сплати неустойки на вимогу Позикодавця шляхом розміщення повідомлення в Особистому кабінеті, внаслідок чого у Позичальника виникнуть додаткові зобов`язання, про які він навіть не буде знати, оскільки з Договору не вбачається, що таке Особистий кабінет;

8) встановлення Договором умов нарахування «процент на процент», що свідчить про нечесну підприємницьку практику.

А тому просила суд:

визнати недійсним пункт 2.3.1. Договору;

надати тлумачення положенням пункту 2.3.2. Договору;

визнати недійсним пункт 2.3.4. Договору;

визнати Договір №02-01-19-0043-02 від 02.01.2019 між ТзОВ «Фінансова компанія «ВОЛЛЄТ» і нею недійсним в цілому.

У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк від відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «ВОЛЛЄТ» надійшов відзив на позовну заяву (а.с.30-111). У відзиві відповідач вимоги позову заперечував.

Покликався на те, що 02.01.2019р. між Позивачем та фінансовою компанією було укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, № 02-01-19-0043-02 на суму 3000 грн. зі сплатою відсотків на 30 календарних днів шляхом перерахування суми позики, на банківський рахунок, вказаний позичальником, та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Цей Договір укладено відповідно до Цивільного кодексу України, Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про електронну комерцію», «Про захист прав споживачів», «Про захист персональних даних», «Про споживче кредитування», Внутрішніх правил надання коштів у позику, в том на умовах фінансового кредиту (далі – Правила), затверджених Загальними зборами учасників ТзОВ «ФК «ВОЛЛЄТ», дотримання та виконання яких передбачене п. 3-4.7 даного Договору.

Відповідач доводить до відома суду, що між ТзОВ «ФК «ВОЛЛЄТ» та Позивачем Договір письмовій формі не укладався. Згідно з п. 1.5 Правил, договір про надання коштів у позику числі і на умовах фінансового кредиту, укладається на умовах, що встановлені Товариством, і застосовуються у разі подання Заявником заяви на сайті Товариства за електронною адресою https://mywallet.net.ua на отримання позики та здійснення інших дій, що передбачають ці Правила (акцепт). Факт подання заяви на отримання кредитних коштів, яку оформила Позивач 02.01.2019 є акцептом на укладення кредитного договору (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»). Без отримання листа на адресу електронної пошти та CMC - повідомлення, без здійснення входу Позивачем на сайт фінансової компанії за допомогою логіна особистого кабінету і особистого кабінету кредитний договір між Позивачем та фінансовою компанією не було б укладено, а тому твердження Позивача, що її ввели в оману, і вона не мала можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, ризики та збитки є безпідставними.

Особистий кабінет Позивача, на сайті Відповідача за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 .ua було створено 07.08.2018.

02.01.2019 між Позивачем та фінансовою компанією було укладено Договір на суму 3 000 грн. шляхом перерахування позики на банківський рахунок, вказаний позичальником (номер карти, номер транзакції НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленням ТзОВ «Платежі онлайн» від 06.02.2019 про успішну видачу займу Позивачу на сайті MYWALLET.NET.UA через систему прийому платежів «Platon». Дана транзакція здійснена відповідно до договору доручення від 08.11.2017 № П5 510/ІІ, укладеному між ТзОВ «ФК «ВОЛЛЄТ» (Довіритель) та ТзОВ «Платежі онлайн» (Повірений), згідно, з яким Повірений забезпечує здійснення банками-еквайрами платежів клієнтів Довірителя, а також платежів Довірителя на користь клієнтів Довірителя за допомогою сервісу Platon.

Крім того, підписанням електронним підписом договору Позичальник підтвердила, що отримала від позикодавця до укладення Договору інформацію, зазначену в ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Також, підписанням Договору підтверджено ознайомлення з усіма істотними умовами Договору.

Правом на відмову від договору, передбаченим п.6.15 Правил, позивач не скористалася.

Твердження позивача щодо нечесної підприємницької практики відповідача є припущеннями.

Вказані в позовній заяві твердження Позивача ґрунтуються на власному тлумаченні законодавства та умов укладеного Договору, з проведенням розрахунків, які не відповідають реальним обставинам.

Разом з тим, умови оскаржуваного Договору не суперечать положенням законодавства.

А тому, просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивачем було подано відповідь на відзив (а.с.121-124), в якому позивач заперечує доводи відповідача, надані у відзиві на позовну заяву.

Сторони в судове засіданні не з`явились, клопотали про розгляд справи у їхній відсутності.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Першою підставою для визнання кредитного договору недійсним позивач зазначала те, що вона кредитний договір не підписувала. Разом з тим, такі доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 02 січня 2019 року між ТзОВ «Фінансова компанія «ВОЛЛЄТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 02-01-19-0043-02 (далі - Договір) на суму 3000 грн., на споживчі цілі, на строк 30 календарних днів, строк повернення до 31 січня 2019 року (а.с.9-21).

Загальний розмір процентів з урахуванням фактичної кількості днів користування позикою становить 48% від суми позики, з яких: 8% (240 грн.) за перші п`ять днів користування позикою: 1,6% від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою починаючи з шостого дня, в межах строку Позики встановленого в п.1.5 цього Договору. При цьому, проценти за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику до дня повного погашення заборгованості за позикою включно (п.2.3.1. Договору).

Як вбачається із матеріалів справи оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно ч. 1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи це положення закону правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Згідно з пунктом 1.6 оспорюваного Договору, невід`ємною частиною Договору є Внутрішні правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТзОВ «Фінансова компанія «ВОЛЛЄТ» (далі – Правила). Правила затверджені загальними зборами учасників ТзОВ «Фінансова компанія «ВОЛЛЄТ», протокол №4 від 01.11.2018 (а.с.50-55).

Пунктом 8.2. Договору установлено, що укладанням цього Договору, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з текстом Правил, які розміщені на сайті Товариства https://mywallet.net.ua.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України, укласти договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах, що встановлені товариством, і застосовуються у разі подання фізичною особою – заявником заяви на сайті товариства на отримання позики та здійснення інших дій, що передбачають ці Правила (акцепт) (п.1.5. Правил).

Розділами 3, 4, 5 та 6 Правил встановлено умови надання коштів у позику, порядок звернення для отримання коштів у позику, прийняття рішення про надання коштів у позику, умови та порядок укладання договору позики.

За умовами вказаних розділів, з метою отримання кредиту заявник проходить реєстрацію в Особистому кабінеті на сайті товариства, там же оформлює заяву шляхом заповнення всіх обов`язкових її полів. У заяві заявник зобов`язаний вказати достовірні, повні, точні особисті дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання позики.

Згідно з п. 4.9. Правил підтвердженням згоди заявника на отримання позики є направлена на розгляд Товариством заява з одночасною перевіркою реквізитів банку, в якому відкрито рахунок заявнику, номер банківського рахунка.

Відповідно до п.4.10. Правил Дійсність реквізитів банку, в якому відкрито рахунок Заявнику, номер банківського рахунка перевіряються за допомогою резервування довільної, заздалегідь відомої заявнику суми до 1,00 грн. та з наступним зазначенням у відповідному полі особистого кабінету заявником точної суми, що була зарезервована.

У разі прийняття позитивного рішення Товариство інформує заявника/позичальника шляхом відправлення смс-повідомлення на телефонний номер, та/або шляхом направлення електронного повідомлення на електронну адресу, зазначену в заяві. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення у наданні позики містить гіперактивне посилання, здійснюючи перехід по якому, заявник/позичальник отримує електронну копію договору позики.

Відповідно до п.6.3. Правил у разі отримання Договору засобами електронного зв`язку заявник укладає договір позики з товариством в Особистому кабінеті шляхом пропозиції його укласти (оферта) товариством та її прийняття (акцепту) заявником.

Для підписання електронної форми Договору Заявник здійснює вхід на сайт Товариства за допомогою логіну та паролю до особистого кабінету (п. 6.6 Правил). Заявник погоджується на використання в усіх відносинах, що засновані на першому договорі позики та на всіх наступних договорах позики, інших договірних угодах, що можуть бути укладені між Заявником та Товариством, електронного підпису одноразовим ідентифікатором в якості аналога власноручного підпису між Товариством та Заявником (п. 6.7 Правил). Заявник підписує, а також підтверджує ознайомлення та згоду з усіма істотними умовами договору позики з моменту підтвердження електронним підписом, одноразовим ідентифікатором в особистому кабінеті, доступ до якого здійснено з використанням унікального логіну та унікального пароля особистого кабінету (п. 6.8 Правил).

Відповідно до п.6.12 Правил електронний договір вважається укладеним з моменту одержання Товариством на пропозицію укласти договір відповіді заявника про прийняття цієї пропозиції в. порядку, визначеному ст. 11 України «Про електронну комерцію» (п. 6.12 Правил).

Тобто, без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну та унікального пароля Особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Судом встановлено, що Особистий кабінет ОСОБА_1 , на сайті ТзОВ «ФК «ВОЛЛЄТ» за адресою: mywallet.net.ua було створено ще 07.08.2018, що підтверджується даними про дату створення 07.08.2018 та дату останнього входу в Особистий кабінет позичальника 24.02.2019 (а.с.79).

Датою укладення Договору позики відповідно до п. 6.11 Правил є дата перерахування суми позики на банківський рахунок позичальника.

Укладення 02.01.2019 між ОСОБА_1 та ТзОВ «ФК «ВОЛЛЄТ» Договору позики на суму 3 000 грн. шляхом перерахування позики на банківський рахунок, вказаний позичальником (номер карти, номер транзакції 24642-27532-68048) підтверджується повідомленням ТзОВ «Платежі онлайн» від 06.02.2019 про успішну видачу займу Позивачу на сайті MYWALLET.NET.UA через систему прийому платежів «Platon» (а.с.77).

Факт передачі грошових коштів від ТзОВ «ФК «ВОЛЛЄТ» підтверджує факт укладання між ними Договору у формі електронного документу.

Разом з тим відповідно до п. 8.6 Договору укладаючи Договір, Позичальник усвідомлювала та підтвердила, що умови Договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими». Крім того, відповідно до 8.9 Договору позичальник підтвердила, що отримала від позикодавця до укладення цього Договору інформацію, зазначену у ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; повідомлена про свої права відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних»; інформація, надана позикодавцем, відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Тобто, позивачу до укладення договору була надана уся споживча інформація.

Крім того, як передбачено п. 6.8. Правил, підписанням Договору позивач підтвердила ознайомлення та з усіма істотними умовами Договору позики з моменту підтвердження електронним и одноразовим ідентифікатором в особистому кабінеті, доступ до якого здійснила з використанням унікального логіну та пароля Особистого кабінету.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач була ознайомлена як з усіма істотними умовами договору так і з необхідною інформацією відповідно до законодавства про захист прав споживачів до укладення договору.

Правом на відмову від Договору, передбаченим п.7.6.2.1. Договору та п.6.15 Правил позивач не скористалася.

Всі перераховані нею в позові такі як відсутні умови договору передбачені Договором і Правилами, крім однієї – не визначення реальної річної процентної ставки. Однак, отримана позика є короткостроковою (один місяць) і визначення річної процентної ставки не потребує.

Позивач окремо оспорює пункт 2.3.1. Договору, відповідно до якого загальний розмір процентів з урахуванням фактичної кількості днів користування позикою становить 48% від суми позики, з яких: 8% (240 грн.) за перші п`ять днів користування позикою: 1,6% від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою починаючи з шостого дня, в межах строку Позики встановленого в п.1.5 цього Договору. При цьому, проценти за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику до дня повного погашення заборгованості за позикою включно.

Оспорюючи даний пункт договору позивач покликається на складність схеми визначення відсоткової ставки з метою введення Позичальника в оману щодо реального розміру відсотків, внаслідок чого позичальник сплачує збільшені відсотки за користування кредитом аніж ті, на які він міг розраховувати.

Однак, суд критично оцінює твердження позивача про те, що така діяльність відповідача є підприємницькою практикою, яка вводить в оману.

Адже згідно абз. 8 ч. 2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Як роз`яснено у п. 20 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на чинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Однак позивач не надала доказів введення в оману, адже підписала Договір, який за своїм змістом містить всю інформацію, необхідну для здійснення свідомого вибору.

Крім того, в договорі визначена загальна вартість кредиту з відсотками – 4400 грн., за умови виконання сторонами усіх обов`язків на умовах і в установлені договором строки (п.4.6. Договору).

Підставою визнання недійсним кредитного договору в цілому позивач також зазначає нарахування відсотків в подвійному розмірі після строку на який надано позику, яке передбачене п.2.3.2. Договору, вважаючи таке положення нечітким або двозначним в розумінні ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п.2.3.2. Договору у разі якщо Позичальник не повернув Суму позики з 1 (першого) дня прострочення строку, встановленого п.1.5 цього Договору, нарахування процентів проводиться в подвійному розмірі процентів, передбачених ч.2 п.2.3.1. цього Договору.

Суд не вбачає нечіткості чи двозначності такої умови, оскільки зважаючи на положення ч.2 п. 2.3.1 Договору нарахування процентів відповідно до п.2.3.2. Договору проводиться в подвійному розмірі від процентної ставки 1,6%.

Позивач окремо оспорює пункт 2.3.4. Договору, відповідно до якого Додатково до основних процентів, на вимогу Позикодавця, доведену до позичальника шляхом розміщення відповідного повідомлення в Особистому кабінеті, позичальник зобов`язаний сплатити неустойку: штраф в розмірі 50% від суми позики згідно з п.1.1. цього Договору на п`ятий день прострочення строку, встановленого п.1.5. цього Договору.

Підставою визнання даного пункту недійсним вважає закріплення в договорі положень щодо сплати неустойки на вимогу Позикодавця шляхом розміщення повідомлення в Особистому кабінеті, внаслідок чого у Позичальника виникнуть додаткові зобов`язання, про які він навіть не буде знати, оскільки з Договору не вбачається, що таке Особистий кабінет.

Такі доводи позивача суд вважає надуманими, адже позивач має Особистий кабінет на сайті відповідача, яким користується. Крім того, поняття терміну Особистий кабінет розкрито в розділі 2 Правил, які є додатком до укладеного Договору.

З інших підстав позивач умови Договору щодо неустойки не оспорює.

Разом з тим, позивач з посиланням на п.4.3. Договору як на підтвердження нечесної підприємницької практики відповідача вказує на встановлення Договором умов нарахування «процент на процент».

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що заборгованість за Договором позики, що включає в себе суму позики, нараховані проценти за користування позикою, додаткові проценти за несвоєчасне повернення позики та неустойку (штраф, пеня) підлягає сплаті позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок позикодавця у строк та у такій черговості погашення, що встановлені Правилами та цим Договором.

Суд вважає, що позивач довільно трактує зміст цього пункту Договору, вважаючи, що такою умовою договору відповідач спричиняє позивачу шкоду, яка полягає в тому, що позивач сплачує більше грошей за користування кредитом аніж він міг розраховувати. І такі доводи позивача нічим не підтверджуються.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінивши надані учасниками справи докази в їх сукупності за правилами ст.89 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову, оскільки позивач належними та допустимими доказами не підтвердила факту не підписання нею електронним підписом оспорюваного договору та не надходження від відповідача на її рахунок грошових коштів за цим договором. Крім того, судом не встановлено порушення відповідачем при укладенні оспорюваного договору вимог Закону України «Про захист прав споживачів». А тому, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 202, 203, 215, 509, 628, 629, 638, 1046, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВОЛЛЄТ» (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 41, літера А, ЄДРПОУ 41336730) про визнання недійсним кредитного договору відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 09.08.2019.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій