Рішення № 83900844, 29.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.08.2019Справа № 910/6546/19

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код: 14360570)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Авалон»

(01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, ЛІТЕРА "Б", офіс 2; ідентифікаційний код: 40458488)

2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

про стягнення 122 251,04 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Авалон» (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення в солідарному порядку заборгованості в розмірі 122 251,04 грн, з яких 99 999,98 грн - заборгованість за кредитом, 18 251,06 грн - відсотки, нараховані на прострочену заборгованість, 4 000,00 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем-1 (позичальником) своїх зобов`язань за Кредитним договором № б/н від 26.12.2017 та відповідачем-2 (поручителем) - зобов`язань за Договором поруки №POR1514298742227 від 26.12.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 на підставі частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України постановлено звернутися до Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Донецької міської ради із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та зобов`язано Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Донецької міської ради надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 на підставі частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України постановлено звернутися до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та зобов`язано Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

27.06.2019 (направлено до суду службою доставки 24.06.2019) через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

У встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України строк відповідачі своїм правом на подання відзивів на позовну заяву не скористались.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Відомості про офіційну адресу місцезнаходження юридичної особи, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", є достовірними.

Суд відзначає, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача-1 (ідентифікаційний код 40458488) є: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, ЛІТЕРА "Б", офіс 2.

На зазначену адресу судом відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону було направлено копію ухвали про відкриття провадження у цій справі з метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

09.07.2019 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу-1, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 02.07.2019, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не вручене під час доставки відповідачу-1 (останній не знаходиться за вказаною вище адресою).

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

У відповідності до частини 10 статті 176 Господарського процесуального кодексу України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, місцем проживання (перебування) відповідача-2 є АДРЕСА_1 .

Станом на дату відкриття провадження у цій справі будь-яких відомостей з Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Донецької міської ради та з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на запит суду не надходило.

Відповідно до п. 21 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції".

Згідно з ч. 1 ст. 1-1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З урахуванням викладеного, повідомлення відповідача-2 про розгляд цієї справи здійснювалось судом шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, копія якого міститься у матеріалах справи.

При цьому, 02.08.2019 року до суду від Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області на запит суду від 10.06.2019 року надійшов лист № 1401.2.3-11683/1401.2.3.1-19 від 10.07.2019, в якому повідомлено суд про те, що громадянин ОСОБА_1 згідно облікової карти особи, на момент оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач-2 ( ОСОБА_1 ) є засновником та керівником відповідача-1, місцем проживання (перебування) якого є вказана вище адреса.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 02.07.2019 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачі належним чином повідомлені про розгляд цієї справи та відповідачам як учасникам цієї справи були створені достатні умови для реалізації ними своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на неподання відповідачами відзивів на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

26.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Авалон» (далі - клієнт, відповідач-1) звернулось до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (далі - банк, позивач) через систему інтернет-клієнт-банкінгу із Анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ» (далі - Заява), відповідно до якої відповідач-1 приєднався до розділу 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті позивача pb.ua, прийняв на себе всі зобов`язання, зазначені в цих Умовах та укладає кредитний договір.

У вказаній Заяві сторонами визначено істотні умови Кредитного договору, а саме: вид кредиту: строковий; розмір кредиту: визначається Приватбанком, вказується у про файлі позичальника на сайті kub.pb.ua; строк кредиту: 12 місяців; проценти (комісія) за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту; порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів; у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї Заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4 % на місяць від суми заборгованості. Укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг.

Згідно з п. 3.2.8.1 Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови та Правила) банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий «Кредит КУБ» для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (далі Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі «Paperless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Пунктом 3.2.8.2 Умов та Правил визначено, що розмір кредиту, який може бути наданий в рамках Послуги, складає від 50 000 до 1 000 000 грн.

Відповідно до п. 3.2.8.3.1 Умов та Правил повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві.

Згідно з п. 3.2.8.3.1.3 Умов та Правил клієнт доручає банку щомісяця у строки, зазначені у Заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному у кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Згідно зі статтями 212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим Договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (Банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу.

У відповідності до п. 3.2.8.3.2 Умов та Правил за користування Послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно Графіку, визначених в Заяві та Тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений Графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2.8.6.2.).

Згідно з п. 3.2.8.3.3 Умов та Правил при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку, передбаченого п. 3.2.8.3.1, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

У пункті 3.2.8.5.3 Умов та Правил визначено, що клієнт зобов`язаний повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені Договором у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2, 3.2.8.5.14, 3.2.8.6.2, а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Клієнт зобов`язаний сплатити банку проценти згідно з п.п. 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2 (п. 3.2.8.5.5 Умов та Правил).

Відповідно до п. 3.2.8.5.6 Умов та Правил клієнт доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов`язань з погашення кредиту, сплати процентів за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов`язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні термінів платежів згідно з Заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі недостатньої кількості коштів для оплати чергового платежу щодо послуги, сума неоплаченого платежу виноситься на прострочення до моменту погашення.

Як передбачено в п. 3.2.8.5.7 Умов та Правил черговий платіж по кредиту «КУБ`може списуватися з поточного рахунку клієнта лише за рахунок його власних коштів.

Згідно з п. 3.2.8.9.1. Умов та Правил за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку по дату погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.8.1, 3.2.8.3 цього Договору, клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

Нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту у часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п. 3.2.8.9.2 Умов та Правил).

За умовами п. 3.2.8.9.3 Умов та Правил сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві (п. 3.2.8.3.1).

У п. 3.2.8.8.2 Умов та Правил сторони домовились, що забезпечення виконання зобов`язань клієнтом - юридичною особою за цим договором є укладення Договору поруки.

Так, 26.12.2017 між позивачем (кредитор) та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2) було укладено Договір поруки №POR1514298742227 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання відповідачем-1 зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8 «Кредит КУБ» Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Угода 1), по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно Угоди 1 - 2% від суми кредиту щомісяця;

- за період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.5.3 Угоди 1 - 4% від суми кредиту щомісяця;

б) кредиту в розмірі, що вказаний в Угоді 1.

Якщо під час виконання угоди зобов`язання боржника, що забезпечені цим Договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1, в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У п. 1.5 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою 1, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 2.1.2 Договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього Договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Як зазначає позивач, на підставі укладеного з відповідачем-1 кредитного договору, 28.12.2017 позивачем було перераховано на рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 200 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача-1 № НОМЕР_2 .

Проте, відповідач-1 взятих на себе зобов`язань з повернення кредитних коштів у повному обсязі не виконав, повернувши суму кредиту в розмірі 100 000,02 грн, внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість у розмірі 99 999,98 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку відповідача-1 № НОМЕР_3 .

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся (докази направлення повідомлення відповідачам містяться у матеріалах справи) до відповідачів з Повідомленням № 30.1.0.0/2-I1LPLKUB04T50 від 12.04.2019, у якому вимагав у відповідачів у термін не пізніше 5 календарних днів з дати одержання повідомлення погасити прострочену заборгованість.

З огляду на те, що позичальником та поручителем було залишено без відповіді та задоволення вимогу банку, викладену у повідомленні про погашення існуючої простроченої заборгованості за кредитним договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути солідарно з відповідачів 99 999,98 грн заборгованості за кредитом, 18 251,06 грн відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість, 4 000,00 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Внаслідок укладення договору шляхом підписання відповідачем-1 Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуги «КУБ» від 26.12.2017, між позивачем та відповідачем-1 виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою такий правочин є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Суд, на підставі наявних у матеріалах справи первинних банківських документів, встановив факт видачі відповідачу-1 кредитних коштів у розмірі 200 000,00 грн.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи банківських виписок по рахунку відповідача-1, клієнт належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 99 999,98 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як було вказано вище, відповідно до п. 3.2.8.3.1 Умов та Правил повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві.

У п. п. 1.3 та 1.5 Анкети-Заяви про приєднання сторони погодили, що кредит надається на строк 12 місяців від дня видачі кредиту. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.

В порядку п. 3.2.8.3.1.3 Умов та Правил, у зв`язку з порушенням відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором, позивачем направлено відповідачам повідомлення № 30.1.0.0/2-I1LPLKUB04T50 від 12.04.2019, відповідно до змісту якого позивач вимагав сплатити існуючу заборгованість у термін не пізніше 5 календарних днів з дати одержання цього повідомлення.

Суд встановив факт направлення 20.04.2019 на адреси відповідачів названого повідомлення, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями списку згрупованих поштових відправлень, описів вкладення у цінні листи та фіскального чеку.

Таким чином, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем-1 своїх грошових зобов`язань є таким що настав.

В свою чергу, відповідачем-1 свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором в строки та в обсязі, обумовлених сторонами, не виконано.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач-1 в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення доводів позивача не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 грошових коштів у загальному розмірі 99 999,98 грн, що складає основну заборгованість за кредитом, є обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами.

Одночасно, як було вказано вище, в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем-2 укладено Договір поруки №POR1514298742227 від 26.12.2017, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання відповідачем-1 зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8 «Кредит КУБ» Умов та Правил надання банківських послуг по сплаті процентної ставки за користування кредитом та кредиту в розмірі, що вказаний в Угоді 1.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі статтею 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Суд зазначає, що відповідачами не було надано належних, допустимих та достовірних доказів, відповідно до норм статей 76 - 79 ГПК України, на підтвердження повернення кредитних коштів за кредитним договором у розмірі 99 999,98 грн.

Таким чином, з урахуванням встановлених вище судом обставин щодо невиконання відповідачем-1 умов кредитного договору та нездійснення своєчасного погашення заборгованості за кредитом у передбачений договором строк, а також невиконання відповідачем-2 умов Договору поруки, позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів 99 999,98 грн заборгованості за кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У пунктах 1.4. - 1.6. Анкети-Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» проценти (комісія) за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту; у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї Заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4 % на місяць від суми заборгованості.

Відповідно до п. 3.2.8.3.2 Умов та Правил за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно Графіку, визначених в Заяві та Тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений Графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2.8.6.2.).

За розрахунком позивача, який перевірено судом та визнано обґрунтованим, сума заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, складає 18 251,06 грн, а за відсотками у вигляді щомісячної комісії - 4 000,00 грн, яка за відсутності доказів погашення заборгованості за кредитом в обумовлені договором строки також підлягає до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачами належними засобами доказування обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не спростовано, контррозрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача підлягають 99 999,98 грн заборгованості за кредитом, 18 251,06 грн відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість, 4 000,00 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Судовий збір в розмірі 1 921,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідачів у рівних частинах, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 73 - 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 237 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Авалон» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, ЛІТЕРА "Б", офіс 2; ідентифікаційний код: 40458488) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код: 14360570) 99 999 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень) 98 коп. заборгованості за кредитом, 18 251 (вісімнадцять тисяч двісті п`ятдесят одну гривню) 06 коп. відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість, та 4 000 (чотири тисячі гривень) 00 коп. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Авалон» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, ЛІТЕРА "Б", офіс 2; ідентифікаційний код: 40458488) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код: 14360570) 960 (дев`ятсот шістдесят гривень) 50 коп. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код: 14360570) 960 (дев`ятсот шістдесят гривень) 50 коп. судового збору.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.08.2019.

Суддя Нечай О.В.