Рішення № 83900068, 20.08.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2019м. ДніпроСправа № 904/2213/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Сироти М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМТВО "ІНВЕСТИТОР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІЯ ТРЕЙД", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення інфляційних втрат у сумі 4 875,00 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в сумі 26 965,98 грн., 3% річних у сумі 2 260,90 грн., штрафу (20%) в сумі 64569,60 грн. за договором поставки №1 від 08.01.2019

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМТВО "ІНВЕСТИТОР" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІЯ ТРЕЙД" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки №1 від 08.01.2019 у сумі 222 848,00 грн., інфляційних втрат у сумі 4 875,00 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в сумі 26 965,98 грн., 3% річних у сумі 2 260,90 грн., штрафу (20%) в сумі 64569,60 грн.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнення доводів позовної заяви.

08.01.2019 між сторонами укладено договір поставки №1.

На виконання умов Договору та специфікації №1 до Договору, Позивач 11.01.2019 здійснив поставку Товару на адресу Відповідача , що підтверджується накладною, а саме:

- № PH-0000031 від 11.01.2019 р. на суму 322848,00 грн. з ПДВ.

Кінцевий строк розрахунку до 10.02.2019.

За твердженням позивача відповідач свої зобов`язання за договором виконав частково у сумі 100000,00 грн., внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем зі сплати товару на суму 222848,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- основний борг за Договором поставки № 1 від 08.01.19 р.; у розмірі 222848,00;

- пеню у розмірі 26965,98 грн. (за період з 01.12.2018 - по 18.04.2019);

- 3 % річних у розмірі 2260,90 грн. (за період з 01.12.2018 - по 18.04.2019);

- індексу інфляції у розмірі 4875,00 грн. (за період з січня - по березень 2019).

- штраф (20%) в сумі 64569,60 грн.,

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2019 справу № 904/2213/19 передано судді Петренко Наталії Едуардівні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2019 вказана позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

12.06.2019 на виконання зазначеної ухвали позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 02.07.2019.

02.07.2019 від представника позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 98 671,48 грн., з яких: інфляційні втрати у сумі 4 875,00 грн., пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в сумі 26 965,98 грн., 3% річних у сумі 2 260,90 грн. та штраф (20%) в сумі 64569,60 грн.

01.07.2019 від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву.

Короткий зміст відзиву на позовну заяву та узагальнення його доводів.

Відповідач, проаналізувавши доводи, викладені позивачем в позовній заяві та докази, які надані в обґрунтування останнім своїх вимог, вважає що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту Договору поставки №1 від 08.01.2019 року, в ньому не передбачено відповідальності покупця у вигляді пені. Між сторонами не укладалося жодного правочину у письмовій формі щодо забезпечення виконання забов`язання через неустойку у вигляді пені.

Тому, позовні вимоги позивача щодо стягнення пені є безпідставними та необґрунтованими.

Одночасне застосування позивачем штрафу за порушення строків поставки товару, що визначений першим та другим реченням п. 6.2. Договору, призводить до подвійної відповідальності Покупця за одне і теж саме порушення, що суперечить приписам ст.61 Конституції України, згідно яких ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У позовній заяві відсутні будь-які аргументи, які дозволяють дійти обґрунтованого висновку про те, що стягнення штрафу в розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару є розумним та справедливим ніж застосування штрафу в розмірі 0,1 відсотка від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Також, варто звернути увагу суду на те, що 01.07.2019 Відповідачем було сплачено суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 222848,00 грн., згідно платіжного доручення №160 від 01.07.2019.

Відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

02.07.2019 в підготовче судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Відповідь на відзив на позовну заяву до суду не надходила, строк для її подання у позивача не сплинув.

Розглянувши матеріали справи та подані документи, господарський суд вирішив надати позивачу час для складання відповіді на відзив.

Ухвалою Господарський суд Дніпропетровської області від 02.07.2019 відкладено підготовче судове засідання на 08.08.2019р.

20.08.2019 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги, відповідно до заяви, представник позивача підтримує у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

В судовому засіданні 20.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулось 20.08.2019, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу, який міститься у справі, окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР»" (позивач, за договором - постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗІЯ ТРЕЙД ІМПОРТ" (відповідач, за договором - покупець) укладено договір поставки № 1 від 08.01.2019 р. (далі - договір).

Предметом договору визначено, що постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця продукцію (надалі-Товар), а Покупець забов`язується оплачувати та приймати Товар на умовах даного Договору.

Поставка товару здійснюється партіями; найменування, кількість, ціна та відповідно загальна вартість Товару в кожній окремій партії зазначаються в окремих Специфікаціях на кожну окрему партію Товару, які будуть являтись невід`ємними частинами даного Договору.

Ціна договору. Загальна вартість Товару за Договором встановлюється у сумі вартостей Товару, зазначених у всіх Специфікаціях, підписаних Сторонами в період дії даного Договору (пункт 2.1 договору).

Строк. Договір набуває чинності з дня його належного підписання сторонами та діє по 31 грудня 2019 року, а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір поставки №1 від 08.01.2019р. є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 322848,00грн. з ПДВ, що підтверджується:

- накладною № PH-0000031 від 11.01.2019 на суму 322848,00 грн. (т. 1 арк. справи 25).

Дослідивши вказану видаткову накладну, господарський суд констатує, що остання підписанна представниками сторін, підписи, яких засвідчено печатками підприємств позивача та відповідача. Відтак, зазначена видаткова накладна є належним доказом поставки товару позивачем відповідачу.

02.04.2019р. відповідач здійснив часткову оплату отриманого Товару в сумі 100000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №461.

Таким чином, станом на 22.05.2019р. основний борг Відповідача перед Позивачем за Договором поставки №1 від 08.01.2019р. становить 222848,00 грн., з ПДВ.

Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 222 848,00грн. (платіжне доручення №160 від 01.07.2019). Таким чином, позивач просить стягнути інфляційні втрати у сумі 4 875,00 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в сумі 26 965,98 грн., 3% річних у сумі 2 260,90 грн., штраф (20%) в сумі 64569,60 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 2 260,90 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 875,00 грн.

Перевіривши розрахунок за визначений позивачем період, судом встановлено, що нарахування 3% річних проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, що є підставою для стягнення 3% річних в сумах, визначених позивачем.

При перевірці сум інфляційних збитків, Господарським судом виявлено помилку у розрахунках позивача.

Так, здійснивши перерахунок інфляційних збитків, нарахованих позивачем, Господарський суд встановив, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 4 858,86грн., в решті позовних вимог в частині нарахованих інфляційних збитків слід відмовити.

Щодо стягнення пені та штрафу.

За порушення термінів оплати товару, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. За прострочення платежу більше ніж 30 календарних днів у вигляді штрафу в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (пункт 6.2. договору).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, стаття 549 Цивільного кодексу України роз`яснює правову природу пені і штрафу.

Надаючи юридичний аналіз положенню пункту 6.2 договору, з урахуванням визначень закріплених у статті 549 Цивільного кодексу України, господарський суд констатує, що сторони фактично визначили пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення та штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару, якщо призначення платежу триватиме більш ніж 30 календарних днів.

Отже, позовні вимоги в частині заявлення до стягнення пені та штрафу, які обгрунтовуються на підставі пункту 6.2 договору, господарський суд визнає правомірними, а заперечення відповідача у даній частині відхиляє як необгрунтовані.

Господарський суд перевірив розрахунки пені та штрафу надані позивачем та визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Суд відхиляє твердження відповідача про неможливість одночасного стягнення пені та штрафу за одне порушення виконання зобов`язання з наступних підстав.

За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищезазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Враховуючи вищевикладене, Господарський суд вирішив визнати позовні вимоги частково у розмірі 4 858,86грн. - інфляційних втрат, у розмірі 26 965,98грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, у розмірі 2 260,90 3% річних, у розмірі 64 569,60грн. штрафу.

Відповідно до вимог п.п.3 п.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 233, 236-238, 240-241, 254-259, п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР» (50007, Дніпропетровська область, м. Кривій Ріг, вул. Гетьманська, буд. 100, кв.1, код ЄДРПОУ 20197565) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІЯ ТРЕЙД ІМПОРТ" (50106, Дніпропетровської область, м. Кривий Ріг, вулиця Коломойцівська, буд. 2; код ЄДРПОУ 38280327) про стягнення заборгованості у розмірі 98 671,48 грн., з яких: штраф (20%) у сумі 64 569,60 грн., пеня у сумі 26 965,95 грн., 3 % річних у сумі 2 260,90 грн., інфляційні втрати у сумі 4875.00 грн. (за договором № 1 від 08.01.2019) – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІЯ ТРЕЙД ІМПОРТ" (50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, буд.2; код ЄРДПОУ 38280327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР»" (50007, Дніпропетровська обл., м. Кривій Ріг, вул. Гетьманська, буд. 100, кв.1, код ЄДРПОУ 20197565) 3% річних у сумі 2 260,90 грн. (дві тисячі двісті шістдесят грн. 90 коп.), інфляційні втрати у сумі 4 858,86 грн. (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят вісім грн. 86 коп.), штраф у сумі 64 569,60 грн. (шістдесят чотири тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять грн. 60 коп.), витрати по сплаті судового збору в сумі 4 822,55грн. (чотири тисячі вісімсот двадцять дві грн. 55 коп).

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМТВО "ІНВЕСТИТОР", (50007 м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, вул. Гетьманська, буд. 100, кв. 1, код ЄДРПОУ 20197565).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗІЯ ТРЕЙД ІМПОРТ" (50106, Дніпропетровської область, м. Кривий Ріг, вулиця Коломойцівська, буд. 2; код ЄДРПОУ 38280327).

Повний текст рішення складено 29.08.2019.

Суддя Н.Е. Петренко