Ухвала суду № 83899218, 27.08.2019, Київський районний суд м. Одеси

____________________ Справа № 520/5413/19

Провадження № 2/520/2921/19

УХВАЛА

27.08.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.,

за участю секретаря – Кирикової О.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження питання про закриття провадження по цивільній справі за позовною заявою

ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень

Управління державної виконавчої служби

Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси

Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

про скасування арешту,

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2019 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про скасування арешту, в якій позивач просить суд:

- скасувати арешт нерухомого майна, накладений постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Цинєва В.О. про арешт майна боржника, серія та номер: 27759807, від 22.11.2018, номер запису про обтяження: 29050487 (спеціальний розділ);

- скасувати арешт нерухомого майна, накладений постановою головного державного виконавця Щегловою Є.В. підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №26537364 від 18.05.2011, реєстраційний номер обтяження: 11195598;

- скасувати арешт нерухомого майна, накладений постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Щегловою Є.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №30153155 від 01.12.2011, реєстраційний номер обтяження: 11917522;

- скасувати арешт нерухомого майна, накладений постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Коваленко В.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №30898093 від 26.01.2012 року, реєстраційний номер обтяження: 12113813;

- скасувати арешт нерухомого майна, накладений постановою державного виконавця Першого Київського ВДВС Одеського міського управління юстиції Куртєвою Т.Д. про відкриття виконавчого провадження в-3/1827/27379440 від 28.06.2011 року, реєстраційний номер обтяження: 11373499;

- встановити порядок виконання рішення суду таким чином, що після набрання законної сили рішенням суду воно є підставою для припинення записів про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та вилучення відомостей про ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників.

В обґрунтування позову, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що:

- заявлений до скасування арешт з нерухомого майна, накладений на підставі: постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Цинєва В.О. про арешт майна боржника, серія та номер: 27759807, від 22.11.2018, номер запису про обтяження: 29050487; постанови головного державного виконавця Щегловою Є.В. підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №26537364 від 18.05.2011, реєстраційний номер обтяження: 11195598; постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Коваленко В.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №30898093 від 26.01.2012 року, реєстраційний номер обтяження: 12113813; які в свою чергу винесені державним виконавцем в рамках примусового виконання виконавчих листів виданих з виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 17.03.2015 року по справі №520/17648/14-ц, яким стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Місто Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 11116910 гривень 78 копійок;

- заявлений до скасування арешт з нерухомого майна, накладений на підставі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Щегловою Є.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №30153155 від 01.12.2011, реєстраційний номер обтяження: 11917522; яка винесена державним виконавцем в рамках примусового виконання виконавчих листів виданих з виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 21.02.2011 року по справі №1512/2-1385/11, яким стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 4893621 гривня 64 копійки;

- заявлений до скасування арешт з нерухомого майна, накладений на підставі постанови державного виконавця Першого Київського ВДВС Одеського міського управління юстиції Куртєвою Т.Д. про відкриття виконавчого провадження в-3/1827/27379440 від 28.06.2011 року, реєстраційний номер обтяження: 11373499; яка винесена державним виконавцем в рамках примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №388/FO від 03.10.2011 року.

Позивач стверджує, що за вказаними виконавчими провадженнями, державними виконавцями винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв`язку з відсутністю майнових претензій з боку стягувачів до нього, однак накладені арешти з належного йому майна, державними виконавцями не скасовані, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 04.04.2019 року вказану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

У підготовче судове засідання призначене на 27.08.2019 року сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Оглянувши позовну заяву та додані до неї документи, відзиви на позовну заяву надані відповідачами до справи, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Отже система судів загальної юрисдикції є разгалужною. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція – це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію, як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законами умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція може бути визначена як компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Досліджуючи чи підлягає розгляду цей спір в порядку цивільного судочинства, а відтак чи буде ухвалене рішення Київського районного суду міста Одеси, за наслідком розгляду цієї справи, ухвалене судом встановленим законом, суд дійшов до наступного.

Так, позивач в цій справі просить суд скасувати арешт з нерухомого майна, який накладений на підставі: постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Цинєва В.О. про арешт майна боржника, серія та номер: 27759807, від 22.11.2018, номер запису про обтяження: 29050487; яка в свою чергу винесена державним виконавцем в рамках примусового виконання виконавчих листів виданих з виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 17.03.2015 року по справі №520/17648/14-ц, яким стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Місто Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 11116910 гривень 78 копійок.

З наданих до суду документів вбачається, що в рамках зазначеного виконавчого провадження ВП №56202543, з примусового виконання виконавчого листа №520/17648/14-ц, виданого 05.05.2015 року Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Місто Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 11116910 гривень 78 копійок, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 22.11.2018 року було винесено постанову повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Тієї ж дати, на виконання ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем в рамках виконавчого провадження ВП №56202543, винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з боржника ОСОБА_2 на користь Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області виконавчий збір у розмірі 1111691 гривня 08 копійок.

На підставі вказаної постанови, 22.11.2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57759807, в рамках якого винесено оскаржувану постанову про накладення арешту від 22.11.2018 року.

Отже, оскаржувана позивачем постанова від 22.11.2018 року, винесена в рамках виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору.

У відзиві на позовну заяву, поданого представником Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області до суду 06.05.2019 року за вхід №ЕП-2814, державним виконавцем зазначено, що підстав для скасування арешту, накладеного на підставі вказаної постанови відсутні, у зв`язку з невиконанням боржником - ОСОБА_5 обов`язку зі сплати виконавчого збору.

Щодо позовної вимоги позивача про скасування арешту накладеного на підставі постанови головного державного виконавця Щеглової Є.В. підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №26537364 від 18.05.2011, реєстраційний номер обтяження: 11195598, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наданого до суду витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, вбачається що в підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження ВП №26537364, з примусового виконання виконавчого листа №2-589/11, виданого Київським районним судом міста Одеси 18.04.2011 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Місто Банк» заборгованості в сумі 4137163 гривні 68 копійок. Стан виконавчого провадження – завершено.

В рамках вказаного виконавчого провадження було накладено вказаний арешт.

30.06.2011 року державним виконавцем в рамках ВП №26537364 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року.

Згідно із ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» №606-XIV в редакції від 1999 року, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Також з реєстру вбачається, що в рамках цього виконавчого провадження, державним виконавцем 25.05.2011 року було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 413716 гривень 37 копійок.

Як зазначив державний виконавець у поданому до суду 06.05.2019 року відзиві на позовну заяву, підстави для скасування вказаного арешту відсутні, з урахуванням несплатою боржником виконавчого збору.

Щодо позовної вимоги позивача про скасування арешту, накладеного на підставі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Коваленко В.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №30898093 від 26.01.2012 року, реєстраційний номер обтяження: 12113813, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наданого до суду витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, вбачається що в підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження ВП №30898093, з примусового виконання виконавчого листа №2-589/11, виданого Київським районним судом міста Одеси 18.04.2011 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Місто Банк» заборгованості в сумі 4137163 гривні 68 копійок. Стан виконавчого провадження – завершено.

В рамках вказаного виконавчого провадження було накладено вказаний арешт на підставі постанови від 26.01.2012 року.

07.02.2012 року ВП №30898093 було зведено з виконавчим провадженням ВП №30898297.

2706.2012 року ВП №30898093 було виведено із зведеного виконавчого провадження.

27.06.2013 року державним виконавцем в рамках ВП №30898093 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року.

Згідно із ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» №606-XIV в редакції від 1999 року, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Також з реєстру вбачається, що в рамках цього виконавчого провадження ВП №30898093, державним виконавцем 07.02.2012 року було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 413716 гривень 37 копійок.

Як зазначив державний виконавець у поданому до суду 06.05.2019 року відзиві на позовну заяву, підстави для скасування вказаного арешту відсутні, з урахуванням несплатою боржником виконавчого збору.

Щодо вимоги позивача про скасування арешту, накладеного на підставі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Щеглової Є.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №30153155 від 01.12.2011, реєстраційний номер обтяження: 11917522; суд зазначає наступне.

Як вбачається з наданого до суду витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, вбачається що в підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження ВП №30153155, з примусового виконання виконавчого листа №2-1385/11, виданого Київським районним судом міста Одеси 11.08.2011 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ООД АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 4893621 гривня 64 копійки. Стан виконавчого провадження – завершено.

В рамках вказаного виконавчого провадження було накладено вказаний арешт на підставі постанови від 01.12.2011 року.

21.03.2013 року державним виконавцем в рамках ВП №30153155 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року.

Згідно із ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» №606-XIV в редакції від 1999 року, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» №606-XIV в редакції від 1999 року, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Як зазначив державний виконавець у поданому до суду 06.05.2019 року відзиві на позовну заяву, підстави для скасування вказаного арешту відсутні, з урахуванням несплатою боржником виконавчого збору в рамках виконавчого провадження ВП №30153155.

Щодо вимоги позивача про скасування арешту, накладеного на підставі постанови державного виконавця Першого Київського ВДВС Одеського міського управління юстиції Куртєвої Т.Д. про відкриття виконавчого провадження в-3/1827/27379440 від 28.06.2011 року, реєстраційний номер обтяження: 11373499, суд зазначає наступне.

З наданих до суду документів вбачається, що в Першому Київському ВДВС Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №ВП27379440, з примусового виконання виконавчого листа №2-5460/10, виданого 31.05.2011 року Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін Банк» простроченої заборгованості в сумі 2017831 гривня 37 копійок.

В рамках цього виконавчого провадження було накладено вказаний арешт на підставі постанови від 28.06.2011 року.

27.06.2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року.

Згідно із ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» №606-XIV в редакції від 1999 року, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як зазначив державний виконавець у поданому до суду 26.04.2019 року відзиві на позовну заяву, підстави для скасування вказаного арешту відсутні, з урахуванням несплатою боржником виконавчого збору в рамках виконавчого провадження ВП №27379440.

На підставі викладено вбачається, що виконавчі провадження відкриті за Законом №606-XIV в редакції від 1999 року, на цей час значаться завершеними, з підстав п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, за якими, як стверджують державні виконавці боржником не сплачено виконавчі збори, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування арештів.

Отже для вирішення питання щодо скасування арешту, є необхідним дослідження виконання позивачем постанов про стягнення виконавчого збору, що в свою чергу оспорюється позивачем.

Згідно з ч.6, 7 Розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» від 2016 року, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Також, щодо арешту накладеного на підставі постанови від 22.11.2018 року, то зазначена постанова накладена у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження» від 2016 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону № 1404-VІІІ, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Згідно із частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18), від 29 травня 2019 року по справі №2-1409/11.

За змістом статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», чинного на момент накладення арешту на майно позивача в рамках ВП №26537364, ВП №30898093, ВП №30153155, ВП №27379440, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, в тому числі й винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Частинами першою, другою статті 40 Закону № 1404-VIII визначено, що в разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем) повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Разом з тим, необхідно врахувати, що згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Тобто, якщо на виконанні перебуває постанова про стягнення виконавчого збору, вона є таким же самостійним виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню.

На підставі викладеного вбачається, що вимоги позивача про зняття арешту із вказаного нерухомого майна, є пов`язаними з вирішенням питання щодо стягнення виконавчого збору, що в свою чергу оспорюється також позивачем, яке не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у цій справі підлягає закриттю. Ці вимоги повинні розглядатися разом із вимогами щодо виконавчого збору, у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 29 травня 2019 року по справі №2-1409/11.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд вважає, що заявлені позивачем ОСОБА_1 вимоги в цій справі, розгляду в порядку цивільного судочинства не підлягають, а відтак провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

На підставі вищевикладених посилань та керуючись ст. 255 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження по цивільній справі №520/5413/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про скасування арешту - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_6 його право на звернення до суду з цим позовом в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали суду складено – 27.08.2019 року.

Головуючий Калініченко Л. В.