Ухвала суду № 83898913, 22.08.2019, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

Справа № 0823/556/2012

Провадження № 4-с/327/1/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2019 р. смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Завіновської А.П.,

за участю секретаря судового засідання – Літвінової Т.А.

представника скаржника (стягувача) – Шумейка П.М.

заінтересованої особи (старшого державного виконавця) – Жиєнка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за скаргою Акціонерного товариства «ВТБ Банк», поданою повноважним представником ОСОБА_1 Миколайовичем на рішення державного виконавця,

в с т а н о в и в:

18.06.2019 року АТ «ВТБ Банк» в особі повноважного представника ОСОБА_2 , звернувся до суду зі скаргою на рішення державного виконавця, в обґрунтування якої зазначав наступне.

12.06.2019 року АТ «ВТБ Банк» отримало від старшого державного виконавця Розівського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Жиєнка А.В. повідомлення від 05.06.2019 року про повернення виконавчого документу, а саме виданого Розівським районним судом Запорізької області виконавчого листа № 0823/556/2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВТБ Банк» (правонаступником якого є АТ «ВТБ Банк») грошових коштів в розмірі 33 627 грн. 00 коп., судових витрат в розмірі 336 грн. 27 коп., а всього грошових коштів в сумі 33 963 грн. 27 коп., стягувачу без прийняття до виконання, підставами для повернення якого послугувало те, що у заяві про відкриття виконавчого провадження була зазначена сума, яка підлягала стягненню, без урахування часткової сплати її боржником, а також через стягнення виконавчого збору в повному обсязі.

Вважаючи вказане рішення державного виконавця неправомірним, скаржник в особі повноважного представника ОСОБА_2 , зазначав, що залишок суми боргу безпосередньо вказано у виконавчому листі, оригінал якого було направлено на адресу державної виконавчої служби, а факт стягнення виконавчого збору в повному обсязі не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, а тому, на його думку, державний виконавець не мав законних підстав для повернення виконавчого документу.

З огляду на це, просив рішення старшого державного виконавця Розівського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Жиєнка А.В. у виді повідомлення від 05.06.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання скасувати та зобов`язати Розівський РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області відкрити виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 0823/556/2012.

В судове засідання боржник ОСОБА_3 не з`явився, про час, дату та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, а тому з урахуванням думки учасників справи, та положень ч. 2 ст. 450 ЦПК України, розгляд скарги здійснено у відсутність останнього.

У судовому засіданні представник скаржника (стягувача) Шумейко П.М. підтримав подану скаргу та просив задовольнити скаргу з підстав, зазначених у ній.

Старший державний виконавець Жиєнко А.В. в судовому засіданні просив у задоволенні даної скарги відмовити. При цьому подав письмові заперечення, в яких, окрім підстав, що послугували для винесення оскаржуваного рішення, зазначив, що у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач послався на виконавчий лист, виданий у справі № 640/1515/15-ц, водночас до вказаної заяви долучив оригінал виконавчого документа у справі № 0823/556/2012, а також, що стягувачем було подано заяву про відкриття виконавчого провадження, а не заяву про примусове виконання рішення, як то передбачено нормами ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII).

Заслухавши учасників справи та перевіривши матеріали скарги, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 статті 74 Закону № 1404-VIII визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців є однією із засад виконавчого провадження (п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону № 1404-VIII).

Згідно до частини 1 статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

При цьому скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (п. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів скарги, оскаржуване повідомлення державного виконавця від 05.06.2019 року, стягувач отримав 12.06.2019 року, а тому звернувся 18.06.2019 року до суду із наведеною скаргою, у передбачений законом десятиденний строк, з дня коли йому стало відомо про порушення його прав (а.с. 4, 23 зв. ст.).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виходячи з вимог, викладених в пункті 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Під час розгляду скарги встановлено, що АТ «ВТБ Банк» в особі повноважного представника ОСОБА_2 звернувся до Розівського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області із заявою про відкриття виконавчого провадження, з приводу примусового виконання виконавчого листа, виданого Розівським районним судом Запорізької області по справі № 640/15154/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВТБ Банк» (правонаступником якого є АТ «ВТБ Банк») грошових коштів в розмірі 33 627, 00 грн., судових витрат в розмірі 336, 27 грн., а всього 33 963, 27 грн. При цьому долучив до цієї заяви оригінал виконавчого листа № 0823/556/2012 (а.с. 8-10, 11-12).

05.06.2019 року старший державний виконавець Розівського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Жиєнко А.В., на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII, виніс повідомлення по повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання посилаючись на те, що у заяві про відкриття виконавчого провадження представник стягувача просив стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 33 963, 27 грн., але згідно останньої відмітки державного виконавця на виконавчому листі, залишок боргу склав 26 527, 93 грн., що суперечить ч. 3 ст. 26 Закону № 1404-VIII, згідно до якої стягувач у заяві про примусове виконання рішення зазначає суму, яка частково сплачена боржником. Крім того, зазначив, що у виконавчому листі державним виконавцем вчинено запис про стягнення виконавчого збору в повному обсязі, що перешкоджає вчиненню ним дій, передбачених ст. 27 цього Закону (а.с. 4-5).

Відповідно до виконавчого листа, виданого 22.10.2013 року Розівським районним судом Запорізької області у справі № 0823/556/2012, за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно отриманих коштів, державним виконавцем було зроблено запис, що залишок суми боргу складає 26 527, 93 грн., а також, що виконавчий збір стягнуто в повному обсязі (а.с. 11-12).

В частинах 1-3 статті 4 Закону № 1404-VIII законодавцем встановлено вимоги, які пред`являється до оформлення та складення виконавчого документу, а в частині 4 цієї статті підстави для його повернення стягувачу без прийняття до виконання.

Так, зокрема в пункті 6 частини 4 статті 4 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч. 3 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Згідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (із змінами до неї) (далі - Інструкція), заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

При цьому виходячи з пункту 4 наведеної Інструкції, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Аналізуючи наведене, суд доходить висновку, що рішення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII, через не зазначення у заяві про відкриття виконавчого провадження суми часткової сплати боргу та через здійснення заходів щодо стягнення повної суми виконавчого збору суперечить даним вимогам Закону, за яких виконавчий документ повертається, у разі якщо виконавчий документ не відповідає вимогам частин 1-3 цієї статті, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону, що в даній справі відсутнє.

При цьому суд відхиляє доводи державного виконавця про те, що стягувачем було подано заяву про відкриття виконавчого провадження, а не заяву про примусове виконання рішення, як то передбачено нормами ст. 26 Закону № 1404-VIII, а також, що у заяві про відкриття провадження було вказано номер виконавчого листа 640/1515/15-ц, водночас до заяви долучено оригінал виконавчого документа у справі № 0823/556/2012, оскільки по-перше ці обставини не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 05.06.2019 року, а по-друге, не можуть слугувати підставою для повернення виконавчого документа, в розумінні п. 6 ч. 4 ст. 4 цього Закону.

Частиною 2 статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, суд доходить висновку, що рішення державного виконавця у виді повідомлення від 05.06.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, є таким, що не відповідає вимогам закону, а тому задовольняє скаргу.

Керуючись ст. ст. 212, 260, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

п о с т а н о в и в:

скаргу Акціонерного товариства «ВТБ Банк» подану повноважним представником ОСОБА_2 на рішення державного виконавця, задовольнити.

Скасувати рішення старшого державного виконавця Розівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Жиєнка Артема Володимировича у виді повідомлення від 05 червня 2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Зобов`язати Розівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області вирішити питання про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 0823/556/2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «ВТБ Банк») грошових коштів в розмірі 33 627 грн. 00 коп., судових витрат в розмірі 336 грн. 27 коп., а всього грошових коштів в сумі 33 963 грн. 27 коп.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції – Розівський районний суд Запорізької області, протягом п`ятнадцяти днів.

Повний текст ухвали складено 27 серпня 2019 року.

Суддя: А.П. Завіновська