Рішення № 83893451, 21.08.2019, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1271/19

Провадження № 2/486/544/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Франчук О.Д.

при секретарі Кучмар В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,

без участі сторін,

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

29.07.2019 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в сумі 30 391.22 грн.. В обґрунтування позову зазначив, що заявою приєднання до Умов та Правил надання кредиту «Швидкий кредит» № DNH0CTCT0042887 від 15.06.2018 року, відповідач приєднався до Умов та правил надання кредиту «Швидкий кредит», що розміщені на сайті Банку https:// privatbank.ua/terms, що разом складають кредитний договір, і прийняв всі права та обов`язки, встановлені договором. Ідентифікація клієнта відбулась за раніше укладеною ОСОБА_1 анкетою, у зв`язку з відкриттям рахунків у банку. Сторони узгодили, що для укладення вказаного договору використовується електронний підпис, а саме - одноразовий пароль, який надсилається Банком на фінансовий телефон Клієнта та введенням якого на сайті Банку Клієнт підписує Заяву про приєднання до умов та Правил з надання кредиту «Швидкий кредит». Таким чином позивачем було здійснено ідентифікування відповідача за допомогою електронних даних ОТР-паролю, а відповідач, підписавши за допомогою електронного підпису Заяву про приєднання до Умов та правил надання кредиту «Швидкий кредит», уклав із позивачем договір приєднання. Відповідно до укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 20 918.00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0.12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.06.2020 року. Зазначає, що АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач порушує умови договору в результаті чого, станом на 13.05.2019 року виникла заборгованість в сумі 30 391.22 грн., яка складається з наступного: заборгованості за кредитом - 19 110.53 грн.; заборгованості за відсотками - 14.51 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом - 8 112.97 грн.; пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 1 229.82 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 1 423.39 грн. - штраф (процентна складова). Просить стягнути заборгованість та судовий збір.

20.08.2019 року відповідач ОСОБА_1 направив відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, пославшись на те, що договір № DNH0CTCT0042887 від 15.06.2018 року, між ним та банком не укладався та ніякої ідентифікації за ОТР-паролем не відбувалось, умови кредитування йому не повідомлялись. Вказаний договір не містить жодних обов`язків відповідача до сплати будь-яких зборів, відсотків, комісії чи інших вартісних елементів кредиту. Другий примірник договору № DNH0CTCT0042887 від 15.06.2018 року йому не видавався, оскільки він його не укладав.

Сторони в судове засідання не з`явились.

ІІ. Заяви та клопотання учасників справи.

Позивач у третьому пункті резолютивної частини позову вказав, що не заперечує проти розгляду справи у відсутність представника Банку.

Відповідач 20.08.2019 року направив на адресу суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, врахувавши правову позицію викладену у відзиві на позовну заяву.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 02.08.2019 року, було відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового засідання в порядку спрощеного провадження (а.с. 28).

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV.Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

На підтвердження позовних вимог до позовної заяви додано документ, під назвою «Заява про приєднання до умов та Правил надання кредиту «Швидкий кредит» № DNH0CTCT0042887 кредитної угоди» датований 15.06.2018 року, із зазначенням сторін (а.с. 8-9). На останньому аркуші документу у графі - підпис споживача, вказано «Підпис підтверджується ОТП-паролем на фінансовий номер телефону клієнта». Будь-яких автентичних (рукописних) підписів осіб у цьому документі не міститься. «Графік розрахунків», який розміщено на обороті кредитного договору, також не містить жодних підписів сторін.

До позовної заяви додано виписку за рахунком № НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 01.01.2000 по 09.07.2019 року і за рахунком № НОМЕР_4 за період з 15.06.2018 по 15.06.2018 та «Розрахунок заборгованості за договором № DNH0CTCT0042887 від 15.06.2018 року станом на 13.05.2019 року», який на звороті містить лише підпис особи - представника банку (а.с. 5, 6, 7).

Також до позову додано документ без назви, з позначкою «Мобільний додаток Приват24+Sender(форми), в якому вказано, що ліміт кредиту ОСОБА_1 погоджено, а тому запропоновано продовжити оформлення на сайті credit.privatbank.ua. Час контакту: 09.49.40 (а.с. 11).

З копії Умов і правил вбачається, що за послуги «Швидкий кредит» встановлено річну процентну ставку - 0.12%, щомісячну комісію - 4.59%, Одноразову комісію - 4.59%, Пеню за кредитом - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення, але не менше ніж 1 гривня (а.с. 13).

Інші додані до позову документи не стосуються предмету позову.

V. Оцінка Суду.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

У позовній заяві позивач зазначає, що договір № DNH0CTCT0042887 від 15.06.2018 року укладено в електронному вигляді шляхом приєднання відповідача до Умов і правил надання кредиту «Швидкий кредит», що розміщені на Інтернет сайті Банку https:// privatbank.ua/terms.

Також позивач зазначає, що ідентифікація авторизації відповідача, відбувалась за допомогою електронних данних ОТР-паролю.

Відповідно до п.2.7.1.5.1 Умов і правл, датою видачі кредиту є дата укладення договору.

Згідно положень частин 1 та 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Стаття 509 ЦК України регламентує, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.2 ст. 1954 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, а згідно з п.2 ч.1 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит укладається в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді із накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів).

Відповідно до ч.3 ст. 100 ЦПК України, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Відповідно до приписів п.1) ч.1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», автентифікація це електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Пунктом 20) даної норми передбачено, що ідентифікація особи, це процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Частиною 1 ст. 14 цього Закону визначено, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.

Особливі вимоги відповідно до цього Закону пред`являються до кваліфікованої електронної довірчої послуги.

Відповідно до ч.6 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Порядок засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №680.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що надання послуги фіксування часу включає: реєстрацію звернень, на підставі яких формується електронна позначка часу; формування електронної позначки часу за допомогою особистого ключа центру сертифікації; передачу користувачеві послуги фіксування часу сформованої електронної позначки часу; реєстрацію та збереження електронної позначки часу, переданої користувачеві послуги фіксування часу.

Відповідно до п.12) ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор, це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Статтею 11 цього Закону визначений Порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону визначено форми підписання електронного правочину: 1) електронним підписом або електронним цифровим підписом відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Як передбачено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З`ясувавши правову позицію сторін, дослідивши письмові докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Так, суду не представлено доказів того, що відповідач отримував чи передавав данні ОТР-паролю, за допомогою якого ніби-то відбулась його ідентифікація, що стало підставою укладення між ним та Банком спірного кредитного договору.

Представлена Заява про приєднання до умов та Правил надання кредиту «Швидкий кредит» № DNH0CTCT0042887 кредитної угоди від 15.06.2018 року не містить жодних ідентифікуючих даних про клієнта, а саме відповідача ОСОБА_1 , окрім посилання на те, що він ідентифікований за карткою банку № НОМЕР_2 . Відповідач категорично заперечує факт укладення зазначеного кредитного договору, а відтак, судом не встановлено буд-яких даних, які б вказували на отримання ним коштів в сумі 20 918.00 грн. за кредитним договором № DNH0CTCT0042887 від 15.06.2018 року.

Отже, суд дійшов висновку, що будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, у контексті вище перелічених норм законодавства, які б вказували на виникнення між позивачем та відповідачем зобов`язальних правовідносин, суду не представлено.

За таких обставин суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту укладення між ним та відповідачем договору №№ DNH0CTCT0042887 від 15.06.2018 року та отримання ОСОБА_1 коштів в сумі 20 918.00 грн..

А відтак, позов АТ КБ "ПРиватБанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягає.

VІ. Розподіл судових витрат.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі, вимоги пов`язані з відшкодуванням судового збору, задоволенню також не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 11-13, 76-78, 81, 89, 223, 264-265, 268, 280, 282, 284, 352 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо Миколаївського апеляційного суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Олена Дмитрівна Франчук