Рішення № 83880194, 28.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2019 року № 640/4636/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДФС у Вінницькій областідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос»простягнення податкового боргуВ С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Вінницькій області (надалі - позивач) звернулось до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з рахунків у банках, що обслуговують ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» (код ЄДРПОУ 14274600) кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 130 388,72грн; накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» (код СДРПОУ 14274600), що відкриті в установах банків.

Згідно даних облікової картки платника податків за відповідачем рахується заборгованість щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), штрафних (фінансових) санкцій, що складає 130 388,72 грн, в тому числі основного платежу - 124 987,05 грн, штрафні санкції - 5 407,67 грн, пені - 0 грн.

Оскільки в добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач вважає цю суму податковим боргом та просить стягнути його у судовому порядку.

Відповідач письмового відзиву проти позову та відповідних доказів до суду не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи підтверджують, що сума податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб складає 130 250,88 грн, з яких 124 844,52 грн - основний платіж, 5 406,36 грн - штрафні санкції.

Податковий борг з орендної плати з землю з юридичних осіб виник 30.05.2017 та підставі :

самостійно поданої податкової декларації з плати за землю від18.02.2017, відповідно до якої визначено помісячна сплата податкового зобов`язання в сумі 5 998,16 грн, по термінах сплати і 30.05.2017 по 30.01.2018;

самостійно поданої податкової декларації з плати за землю від 16.02.2018, відповідно до якої визначено помісячна сплата податкового зобов`язання у сумі 5 998,08 грн по термінах сплати 02.03.2018 по 30.01.2019;

прийнятого податкового повідомлення-рішення № 17891206 від 08.09.2017, відповідно до якого нарахована штрафна санкція у сумі 4 359,38 грн;

прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0017901206 від 08.09.2017, відповідно до якого нарахована штрафна санкція у сумі 1 046,98 грн;

сума податкового боргу з податку на нерухоме майно складає 137,84 грн; з яких 136,53 грн - основний платіж, 1,31 грн - штрафні санкції.

Податковий борг з податку на нерухоме майно виник 29.04.2017 на підставі :

самостійно поданої податкової декларації з податку на нерухоме майно від 20.02.2017, відповідно до якої визначено поквартальна сплата податкового зобов`язання у сумі 15,84 грн по термінах сплати з 29.04.2017 по 29.01.2018;

самостійно поданої податкової декларації з податку на нерухоме майно від 16.02.2018, відповідно до якої визначено поквартальна сплата податкового зобов`язання у сумі 18,46 грн по термінах сплати з 29.04.2017 по 29.01.2019;

прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0064545201 від 24.09.2018, відповідно до якого нарахована штрафна санкція у сумі 1,31 грн.

Заборгованість підтверджується обліковими картками платника податків з орендної плати з юридичних осіб та податку на нерухоме майно, вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та податковими деклараціями.

Доказів сплати суми податкового зобов`язання до суду не надано також не надано суду доказів оскарження податкового повідомлення-рішення, тому, спірна сума заборгованості вважається податковим боргом.

Положеннями статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.

Суд встановив, що позивач, у визначений Законом спосіб, надсилав відповідачу податкову вимогу від 11.12.2017 № 8192-17.

Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Докази, які б підтверджували сплату суми податкового боргу на момент вирішення спору, у справі відсутні, що є підставою для його стягнення у судового порядку.

Стосовно позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» (код СДРПОУ 14274600), що відкриті в установах банків, суд зазначає наступне.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені статті 94 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Крім того, частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.+

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, Суд дійшов висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог

Оскільки податковим органом в порушення вимог ч.1 ст.77 КАС України до матеріалів справи не надано жодного доказу існування відкритих рахунків відповідача в установах банків, суд приходить до висновку про передчасність та необгрунтованість вимог в цій частині, що, в даному випадку, виключає можливість застосування арешту коштів на рахунках, існування яких (рахунків) документально не підтверджено.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Вінницькій області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39402165, адреса: 21028, місто Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14274600, адреса: 04070, м.Київ, вул.Боричів Тік, буд.35-В) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» кошти з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податковою боргу в сумі 130 388,72 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій