Рішення № 83880171, 28.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 серпня 2019 року №810/1616/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" доГоловного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0078551213 від 28.11.2017р. , В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22, код ЄДРПОУ 21560045) до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5А, код ЄДРПОУ 39393260) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 28 листопада 2017 року № 0078551213.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2018 справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва відповідно до правил територіальної підсудності закріплених в ст. 29 КАС України.

20 квітня 2018 року автоматичним розподілом між суддями справу №810/1616/18 передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду м. Києва Вєкуа Н.Г.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю порушень податкового законодавства, за які на позивача накладено штрафні санкції, і своєчасністю сплати податку на нерухоме майно.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на несвоєчасну сплату позивачем узгоджених зобов`язань, внаслідок чого на нього правомірно накладено штраф.

Розглянувши подані сторонам документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2017 року Публічним акціонерним товариством"Укрпошта" здійснено сплату податку на нерухоме майно за 3 квартал 2017 року в сумі 2 158,20 грн., відповідно до платіжного доручення №4269.

Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, за наслідком чого складено акт від 07.11.2017 року №5987/10-36-12-13/21560045 (далі - Акт перевірки).

Згідно з даними описової частини Акта перевірки, відповідач встановив з боку ПАТ "Укрпошта" порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власникам об`єктів нерухомості визначених пп.266.10.1 «б» п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України.

На підставі Акта перевірки 28.11.2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2017 року №0078551213, яким ПАТ «Укрпошта» за затримку на один календарний день сплати грошового зобов`язання зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 215,82 грн.

У результаті оскарження вказаного рішення в адміністративному порядку воно залишене без змін.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України , платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.36.1 ст.36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, згідно з п. 38.1 ст.38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

При цьому, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), що встановлено пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України.

Статтею 266 ПК України визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та встановлено наступне.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп.266.1.1 п.266.1).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.266.6.1 п.266.6).

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (пп. 266.7.5 п.266.7).

За вимогами пп. 266.10.1 «б» п.266.10, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується:

- юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації".

Судом встановлено, що позивачем податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 3 квартал 2017 року було сплачено 30.10.2017 року. При цьому, позивач вважає, що ним не було порушено строку сплати податкового зобов`язання, оскільки норма пп. 266.10.1 «б» п.266.10 ст.266 ПК України передбачає строк сплати включно з 30 числом місяця, що наступає за звітним кварталом.

Відповідач, вважаючи що граничним терміном сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 3квартал 2017 року є дата 29.10.2017 рок, застосував до позивача штрафні санкції в розмірі 10% від суми податкового зобов`язання.

З даного приводу суд зазначає наступне.

За вимогами п.31.1 ст.31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

А згідно з п.31.2 ст.31 ПК України, строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Разом з тим, норми ПК України не містять конкретизації, чи вказівка на дату включає відповідну дату до загального строку, у т.ч. для сплати податкового зобов`язання, встановлюючи таким чином цю дату як граничну (граничний термін) для сплати податкового зобов`язання, чи навпаки - виключає таку із загального строку.

Згідно з частиною 6 статті 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з частинами першою, другою статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Частина 2 цієї статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 254 ЦК України встановлено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до ст. 3 Конвенції строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem. Проте положення попереднього пункту не заважають тому, щоб та чи інша дія, яка має бути здійснена до спливу встановленого строку, виконувалася у день dies ad quem лише до закінчення нормального робочого часу.

Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції, якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

При цьому, як вбачається з роз`яснення Інституту української мови, наданого позивачу листом №307/672 від 29.12.2017, прийменник «до» в українській мові вживають для позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь. Кінцева дата входить до визначеного часового терміну, вона є останнім днем чинності або виконання чого-небудь. Тому вживати після цієї дати прислівник «включно» зайве.

Системний аналіз наведених правових норм, положень Конвенції та граматичної конструкції норми пп. 266.10.1 «б» п.266.10 ст.266 ПК України дає підстави зробити висновок, що 30-те число місяця, що настає за звітним кварталом виконання податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є граничним днем для сплати податкового зобов`язання.

А відтак, виконання відповідного податкового зобов`язання 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, є належним його виконанням.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. по справі № 815/4720/16 та від 23.04.2019 р. по справі №808/2690/17.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи те, що позивачем не допущено порушення строків сплати грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 звітний рік, застосування до нього оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафної санкції на підставі п.126.1 ст.126 ПК України за затримку сплати вказаного податкового зобов`язання є безпідставним та необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від від 28 листопада 2017 року № 0078551213.підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242-243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22, код ЄДРПОУ 21560045) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 28 листопада 2017 року № 0078551213.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045) сплачений ним судовий збір у сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03151, м.Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа