Рішення № 83879850, 28.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 серпня 2019 року № 826/7981/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Львівський національний університет імені Івана Франка, про визнання протиправним і скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Міністерства освіти і науки України (далі -МОН України), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу МОН України від 01.02.2018 №89 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 01 лютого 2018 року» в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради К 35.051.14 Львівського національного університету імені Івана Франка від 17.03.2017, протокол №4, про присудження наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 «Фізіологія людини і тварин» та відмову у видачі диплома кандидата біологічних наук ОСОБА_1 на підставі висновку;

- зобов`язати МОН України повторно розглянути атестаційну справу та дисертаційну роботу позивача на тему «Адаптація організму студенток з різною масою тіла до процесу навчання» на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 - фізіологія людини і тварин, із залученням фахівців, які не брали участь у попередній експертизі дисертації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2018 (суддя Аблов Є.В.) відкрито провадження у справі та встановлено, що її розгляд буде відбуватись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

Водночас, на підставі розпорядження виконуючого обов`язки керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2019 №523 та згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №826/7981/18 між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва для її розгляду й вирішення визначено суддю Чудак О.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019 адміністративну справу прийнято до провадження та вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Так, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що атестаційний висновок викладений як позитивний та надано атестаційній колегії рекомендацію задовольнити рішення спеціалізованої вченої ради про присвоєння наукового кандидатського ступеню позивачу. У атестаційному висновку експертної ради не вказано рекомендувати скасувати рішення спеціалізованої вченої ради щодо позивача, а також не зазначено/не встановлено порушення радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, що є підставою для скасування їх рішення.

Представник позивача зазначає, що більше ніж через чотири місяці після затвердження Експертною радою атестаційного висновку відбулось засідання атестаційної колегії МОН України, оформлене протоколом від 01.02.2018 №1. Підстав для продовження розгляду атестаційної справи та дисертаційної роботи позивача у відповідача не було, а тому це вказує на порушення останнім строків розгляду дисертаційних робіт, встановлених в пункті 28 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №567 (далі - Порядок №567).

З тексту протоколу засідання атестаційної колегії від 01.02.2018 №1 вбачається, що на розгляд дисертаційних робіт здобувачів наукових ступенів і вчених звань запрошені наукові керівники здобувачів, проте, на думку позивача, через суб`єктивне відношення атестаційної колегії до її дисертаційної роботи та до її наукового керівника ОСОБА_3 , останнього на її засідання не запрошено, не вислухана його думка щодо захисту дисертаційної роботи позивача, а тому позивач вважає, що розгляд дисертаційної роботи з боку атестаційної колегії взагалі не був об`єктивним.

Також представник позивача вказує, що фактично членом атестаційної колегії ОСОБА_10 введено в оману членів атестаційної колегії та надано недостовірну інформацію стосовно висновку Експертної ради щодо рекомендацій по скасуванню рішення спеціалізованої вченої ради. Так, згідно з атестаційним висновком Експертної ради за результатами дослідження атестаційної справи та дисертаційної роботи позивача експертна рада не надала рекомендацій по скасуванню рішення спеціалізованої вченої ради про присудження позивачу наукового ступеня кандидата біологічних наук.

Отже, у даному випадку оскаржуваним наказом відповідача порушені права ОСОБА_1 на отримання диплому кандидата наук на підставі захищеної дисертації. Висновки, викладені в атестаційному висновку експертної ради, є необґрунтованими, небезсторонніми, мають незвичну лексику для оцінювання дисертаційних робот («жахливі»), текст з граматичними помилками, що вказує на недобросовісність, не розсудливість та небезсторонність експертів.

З огляду на викладене, представник позивача стверджує, що відповідачем під час вивчення атестаційної справи та дисертаційної роботи позивача порушено процедуру розгляду (експертизи) дисертаційних робіт та атестаційних справ здобувачів, рішення спеціалізованої вченої ради К 35.051.14 Львівського національного університету імені Івана Франка від 17.03.2017 про присудження наукового ступеня кандидата біологічних наук позивачу за спеціальністю 03.00.13 «Фізіологія людини і тварин» розглянуто не в розумні строки та безпідставно скасоване наказом МОН України «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 01 лютого 2018 року» від 01.02.2018 №89.

Крім того, обґрунтовуючи позовну вимогу в частині зобов`язання повторно розглянути атестаційну справу та дисертаційну роботу позивача, представник позивача послався на пункт 29 Порядку №567.

У відзиві представник відповідача зазначив, що на підставі абзаців другого і четвертого Порядку №567 дисертацію позивача надіслано на додаткову експертизу з метою підготовки висновку до Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України. Колективний висновок позитивний із зауваженнями:

розділ 5 не пов`язаний з темою дисертації, виглядає штучно до неї приєднаним і може бути окремим дослідженням медичного спрямування (дисертація позивача з біологічних наук) - це зауваження, на думку представника відповідача, вказує на порушення вимоги до дисертації, передбаченої абзацом першим пункту 9 Порядку №567 в тій частині, що дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею і повинна характеризуватися єдністю змісту;

неправомірно з точки зору фізіології порівнювати молодих студенток з пацієнтами віком 40-50 років, а також того факту, що студентки здорові, а пацієнти - ні, - це зауваження вказує на порушення спеціалізованою вченою радою вимоги, передбаченої пунктом 4.6 розділу VI Положення про спеціалізовану вчену раду в частині надання у висновку ради оцінки достовірності отриманих здобувачем наукових результатів;

висновок 8 є необґрунтованим, оскільки адаптація до психоемоційних навантажень у дослідних групах може бути реалізована за участю різних механізмів - це зауваження вказує на порушення вимоги, передбаченої абзацом четвертим пункту 11 Порядку № 567, згідно з яким дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук повинна містити нові науково обґрунтовані результати проведених здобувачем досліджень, які розв`язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для певної галузі науки.

Також представник відповідача посилається на те, що пункт 7 атестаційного висновку експертної ради містить зауваження щодо недоцільності розділу 5, необґрунтованості висновку 8, недостовірності отриманих результатів, сумнівності даних, наведених у розділах 3 і 4 дисертації і до оформлення дисертації.

Ні даний висновок, ні протокол №4/2017 засідання експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт МОН України з біологічних наук від 21.09.2017 не містить інформації про продовження розгляду дисертації позивача. Інформація, наведена у другому абзаці на сторінці 8 позову не відповідає дійсності. Ніяких експертних дій щодо дисертації позивача експертна рада до прийняття рішення МОН України не здійснювала.

Стосовно необ`єктивності висновку експерта Войтенка Н.В., представник відповідача зазначив, що науковий рівень дисертації позивача не є предметом судового розгляду.

Представник відповідача послався і на те, що пропозиція експертної ради «підтримати рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня» не набрала більшості голосів, оскільки за неї проголосувало 5 членів експертної ради з 12 присутніх на засіданні. Рішення фактично є негативним за результатами голосування, а тому не можна погодитись з доводами позивача про викривлення інформації щодо її дисертації на засіданні атестаційної колегії.

Упереджене ставлення до наукового керівника позивача, на думку представника відповідача, є лише припущенням позивача, а заслуховування запрошених осіб на засіданні атестаційної колегії є правом колегії, а не її обов`язком.

З наведеного представник відповідача робить висновки, що доводи позивача є необґрунтованими, а також, що під час проведення експертизи дисертації позивача МОН України виявлено порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, що стало підставою для прийняття рішення про скасування рішення спеціалізованої вченої ради К 35.051.14 Львівського національного університету імені Івана від 17.03.2017, протокол №4, про присудження наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 «Фізіологія людини і тварин» та відмови у видачі диплома кандидата біологічних наук позивачу.

Таким чином, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що згідно з листом Інституту фізіології імені О.О. Богомольця від 13.03.2018 №104/1-245, 06.07.2017 до Інституту надійшла дисертаційна робота позивача, яку відповідач направив для додаткового розгляду саме до Інституту, а не до спеціалізованої вченої ради. На той час спеціалізована вчена рада Інституту не працювала, оскільки проходила чергову перереєстрацію. Колективний висновок комісії направлений до МОН України 12.09.2017. В свою чергу, експертна рада розглянула дисертацію позивача повторно 21.09.2017. З тексту вказаного листа також вбачається, що додаткового розгляду дисертаційної роботи позивача спеціалізованою вченою радою не було.

Представник позивача посилається на те, що колективний відгук на дисертаційну роботу позивача комісії Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця у складі трьох докторів наук ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) складений колегіально та незалежно і такий відгук не є рішенням спеціалізованої вченої ради щодо додаткового розгляду дисертаційної роботи позивача. До такого рецензування не можуть бути застосовані вимоги Положення про спеціалізовану вчену раду.

Отже, представник позивача стверджує, що оскільки колективний відгук не є рішенням спеціалізованої вченої ради, тому позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву, щодо повторного розгляду дисертаційної роботи позивача експертною радою 21.09.2017 є такою, що не відповідає чинному законодавству.

Разом з тим, особливих причин, на думку представника позивача, не вирішення питання про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради атестаційною колегією МОН України більш як 4 місяці з 21.09.2017 (складено атестаційний висновок) у відзиві відповідачем не зазначено. Загальний строк розгляду дисертаційної роботи позивача та її атестаційної справи у МОН України склав 10 місяців.

З тексту протоколу засідання колегії експертної ради від 21.09.2017 вбачається, що за результатами таємного голосування по питанню позивача - 5 «за», 1 «проти» і 5 «утрималось», проте в протоколі не міститься інформація з приводу рішення 1 голосу члена колегії, а тому достовірно встановити кількість голосів, на думку представника позивача, неможливо. За таких обставин, зазначення у відзиві, що рішення є негативним за результатами голосування не відповідає дійсності.

Щодо зауважень відповідача з приводу того, що на засіданні атестаційної колегії МОН України 01.02.2018 інформація з приводу рішення експертної ради не була викривлена, то таке, на переконання представника позивача, спростовуються текстом протоколу засідання експертної ради від 21.09.2017, атестаційним висновком від 21.09.2017 та протоколом засідання від 01.02.2018.

На підставі наведеного, представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі.

У запереченнях проти відповіді на відзив представник відповідача зазначив, що дисертацію позивача надіслано до Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України відповідно до рішення експертної ради від 08.06.2017, а також вказав, що МОН України не може надсилати дисертацію та атестаційну справу здобувача для додаткового розгляду (колективного рецензування) до закладу вищої освіти або наукової установи.

Представник відповідача погодився з твердженням представника позивача, що відповідно до листа Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України для додаткового розгляду (колективного рецензування) дисертації позивача утворено комісію, яка підготувала такий відгук, що відповідає законодавству.

Також він зазначив, що повторний розгляд експертною радою дисертації позивача відповідає законодавству і є правомірним.

З приводу твердження представника позивача, що експертна рада не приймала рішення про продовження строку розгляду дисертації позивача, представник відповідача вказав, що відповідачу надано право у кожному конкретному випадку приймати рішення про продовження строку розгляду дисертації, та не визначено, на якому саме етапі таке рішення повинно бути прийнятим. Крім того, експертна рада на засіданні 21.09.2017 і не повинна була приймати це рішення, оскільки вона після цього засідання, проведення інших експертиз дисертації позивача не планувала і строк розгляду такої дисертації завершився у серпні 2017 року. Натомість, саме на засіданні 08.06.2017 експертна рада прийняла рішення про продовження строку розгляду дисертації позивача, про що рада К 35.051.14 Львівського національного університету імені Івана Франка поінформована листом від 30.06.2017 №6.5-1243. Повторне прийняття рішення про продовження строку розгляду дисертації та повторне інформування ради про таке рішення не передбачено законодавством.

Представник відповідача відмітив і те, що за пропозицію «підтримати рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня» проголосувало 5 членів експертної ради. Проста більшість голосів для прийняття позитивного рішення складає 7 голосів «за», з огляду на що голос члена ради, який не проголосував, не є вирішальним.

Відповідь на відзив, на думку представника відповідача, не містить аргументів на спростування наявності порушень спеціалізованою вченою радою К 35.051.14 Львівського національного університету імені Івана Франка вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, а саме: встановлення радою рівня теоретичної підготовки здобувача; надання у висновку ради оцінки достовірності отриманих здобувачем наукових результатів; дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею і повинна характеризуватися єдністю змісту; дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук повинна містити нові науково обґрунтовані результати проведених здобувачем досліджень, які розв`язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для певної галузі науки.

За таких обставин, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

З пояснень представника третьої особи - Львівського національного університету імені Івана Франка, видно, що він погоджується з позовними вимогами та стверджує, що жодних порушень з боку спеціалізованої вченої ради не встановлено, а сама процедура розгляду кандидатської дисертації здійснена об`єктивно та з дотриманням всіх встановлених вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.03.2017 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.14 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук при Львівському національному університеті імені Івана Франка (протокол №4 - т. 1 а.с. 134-161) позивач захистила дисертаційну роботу на тему «Адаптація організму студенток з різною масою тіла до процесу навчання» на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 - фізіологія людини і тварин.

Відповідно до висновку названої спеціалізованої вченої ради (т. 1 а.с. 159) дисертаційна робота є самостійною, завершеною науково-дослідною працею, яка присвячена з`ясуванню впливу фактору маси тіла на функціональний стан серцево-судинної та центральної нервової систем як індикатора адаптаційних реакцій організму студенток в динаміці першого року навчання.

За результатами такого засідання та прийнятого рішення від 11.04.2017 про присудження наукового ступеня кандидата наук (т. 1 а.с. 163-170) Львівським національним університетом імені Івана Франка до МОН України листом від 11.04.2017 №1659-Р4 (т. 1 а.с. 70) направлено атестаційну справу позивача з дисертаційною роботою для затвердження рішення та присудження наукового ступеня.

В подальшому, 08.06.2017 на засіданні експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт МОН України з біологічних наук (протокол №3/2017 - т. 1 а.с. 61-65) одинадцятьма голосами «за», за результатами обговорення дисертації позивача, вирішено відправити дисертацію на колективну рецензію в Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України.

Листом від 30.06.2017 №6.5-1243 (т. 2 а.с. 195) Департамент атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування МОН України повідомив, зокрема, голові спецради К 35.051.14, що на розгляді у МОН України знаходиться атестаційна справа позивача та, керуючись пунктом 28 Порядку №567, МОН України повідомило про продовження експертизи дисертації ОСОБА_1 .

При цьому, з наданої на запит адвоката позивача відповіді Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця від 13.03.2018 №04/1-245 (т. 2 а.с. 201) вбачається, що 06.07.2017 до Інституту дійсно надійшла дисертація здобувача наукового ступеня кандидата біологічних наук ОСОБА_1 на тему «Адаптація організму студенток з різною масою тіла до процесу навчання», за спеціальністю 03.00.13 - фізіологія людини і тварин, для проведення додаткового розгляду (колективного рецензування) з метою підготовки відгуку. МОН України направив дисертацію для додаткового розгляду саме до Інституту, а не до спеціалізованої вченої ради. На той час спеціалізована вчена рада Інституту не працювала, оскільки проходила чергову перереєстрацію. Попередня рада закінчила свою роботу 06.03.2017, а новий склад ради затверджено згідно з наказом МОН України від 24.10.2017 №1413. Директором Інституту призначена комісія з фахівців зі спеціальності вищеназваної дисертації «фізіологія людини та тварин» 03.00.13 для проведення колективного рецензування. Комісія у складі трьох докторів наук ОСОБА_4., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . працювала незалежно і колегіально.

Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України листом від 12.09.2017 №104/1-742 (т. 1 а.с. 66) повідомив відповідачу, що за результатами розгляду листа від 30.06.2017 №6.5-1241 про додатковий розгляд дисертації здобувача наукового ступеня кандидата біологічних наук ОСОБА_1 . на тему: «Адаптація організму студенток з різною масою тіла до процесу навчання», за спеціальністю 03.00.13 - фізіологія людини і тварин, в Інституті створено комісію у складі: д.б.н. ОСОБА_5 , д. б .н. ОСОБА_8 , д. б .н. ОСОБА_4 для додаткового розгляду (колективного рецензування) з метою підготовки відгуку, а також додано такий відгук (т. 1 а.с. 67-69).

Згідно з резолютивною частиною вказаного колективного відгуку (т. 1 а.с. 69) в цілому, дисертаційна робота відповідає вимогам положення «Порядок присудження наукових ступенів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №567 зі змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 про дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 - фізіологія людини і тварин.

21.09.2017 на засіданні експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт МОН України з біологічних наук (протокол №4/2017 - т. 1 а.с. 54-60), за результатами розгляду атестаційної справи здобувача наукового ступеня кандидата наук - позивача (пункт 2.15 питання 2 порядку денного - т. 1 а.с. 59) вирішили, зокрема, підтримати рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня кандидата біологічних наук з урахування вказаних зауважень. Результати таємного голосування: «за» - 5, «проти» - 1, «утрималися» - 5.

Згідно з атестаційним висновком експертної ради (т. 1 а.с. 53), на засіданні експертної ради з біологічних наук (протокол від 21.09.2017 №4), за результатами розгляду атестаційної справи здобувача наукового ступеня кандидата біологічних наук ОСОБА_1., яка 17.03.2017 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.14 Львівського національного університету імені Івана Франка захистила дисертацію на тему: «Адаптація організму студенток з різною масою тіла до процесу навчання», за спеціальністю 03.00.13 - фізіологія людини і тварин, експертна рада дійшла висновку про те, що робота задовольняє вимогам Порядку із зауваженнями до спеціалізованої ради. Рекомендовано позбавити керівника на 3 роки керівництва. Зауваження до редакційної колегії журналів, в яких були опубліковані результати роботи. Пропозиція експерта: погодитись та рекомендувати видати ОСОБА_1 диплом кандидата біологічних наук. Також у висновку зазначено про результати голосування згідно з вказаним протоколом.

В наступному, 01.02.2018 на засіданні атестаційної колегії МОН України (протокол №1 - т. 1 а.с. 38-52) заслухано ОСОБА_10 , який повідомив (т. 1 а.с. 49), що експертна рада не дійшла одностайної думки і вирішила продовжити розгляд та надіслати її для додаткового розгляду (колективного рецензування) до Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця. Надійшов позитивний висновок із зауваженнями щодо методології дослідження та встановленням того, що висновок 8 є неправильним. Експертна рада розглянула ще раз і рекомендує скасувати рішення ради у зв`язку з низькою науковою якістю роботи.

Головуючою на засіданні - Гриневич Л.М. зазначено, що є пропозиція скасувати рішення ради та поставлено на голосування таку пропозицію про скасування рішення спеціалізованої вченої ради К 35.051.14 Львівського національного університету імені Івана Франка від 17.03.2017, протокол № 4, про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 «Фізіологія людини і тварин».

За результатами голосування двадцятьма дев`ятьма голосами (одноголосно) прийнято рішення про скасування зазначеного рішення спеціалізованої ради.

01.02.2018 пунктом 2 наказу МОН України №89 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 1 лютого 2018 року» (т. 1 а.с. 35-37), відповідно до підпункту 7 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту», підпунктів 47, 48 пункту 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №630, Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №656, Порядку №567, Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 №1059 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за №1170/19908, Положення про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 №1059 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за №1169/19907, та на підставі рішення Атестаційної колегії Міністерства від 01.02.2018, вирішено скасувати, зокрема, рішення спеціалізованої вченої ради К 35.051.14 Львівського національного університету імені Івана Франка від 17.03.2017, протокол №4, про присудження наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 «Фізіологія людини і тварин» та відмовити у видачі диплома кандидата біологічних наук ОСОБА_1 на підставі висновку.

Не погоджуючись з вказаним наказом у наведеній частині позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 7 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту» установлено, що підготовка кандидатів та докторів наук, що здійснюється закладами вищої освіти та науковими установами і започаткована до 1 вересня 2016 року, продовжується в межах передбаченого строку підготовки відповідно до законодавства, чинного на момент набрання чинності цим Законом. За результатами захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук та наукового ступеня доктора наук у спеціалізованих вчених радах, утворених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, здобувачам наукових ступенів присуджується науковий ступінь кандидата або доктора наук відповідно до законодавства, чинного до набрання чинності цим Законом, та видається диплом кандидата або доктора наук центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки до 31 грудня 2020 року. Цей строк може бути подовжено на час академічної або соціальної відпустки, військової служби або тривалої хвороби.

Згідно з підпунктами 47, 48 пункту 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №630, МОН України відповідно до покладених на нього завдань: формує та забезпечує функціонування системи атестації педагогічних, зокрема керівних, наукових і науково-педагогічних кадрів, організовує їх атестацію щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань і підвищення їх кваліфікації; утворює атестаційну колегію, яка на принципах прозорості та відкритості затверджує рішення вчених рад закладів вищої освіти (наукових установ) про присвоєння науковим і педагогічним працівникам вчених звань старшого дослідника, доцента та професора, організовує її роботу, розглядає питання про позбавлення зазначених звань, оформляє та видає відповідні атестати, а також розглядає апеляції на рішення атестаційної колегії.

Пунктом 1 Порядку №567 передбачено, що цей Порядок регулює питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук.

Згідно з пунктом 3 Порядку №567 розгляд і вирішення питань атестації наукових кадрів здійснює МОН за участю атестаційної колегії, яка діє відповідно до затвердженого ним положення.

Відповідно до пункту 6 Порядку №567 наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюдного захисту дисертацій. МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук.

Пунктом 26 Порядку №567 встановлено, що у МОН розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН. МОН може надсилати дисертацію та атестаційну справу здобувача для додаткового розгляду (колективного рецензування): до іншої спеціалізованої вченої ради в установленому МОН порядку; до вищого навчального закладу або наукової установи. Якщо під час проведення експертизи дисертації встановлено порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, то МОН скасовує рішення ради про присудження наукового ступеня, вживає заходів, зокрема: вказує на недоліки під час розгляду дисертації та проведення її захисту; звужує профіль ради; пропонує керівнику вищого навчального закладу або наукової установи, в якій утворено раду, подати інші кандидатури для призначення голови ради, його заступника або вченого секретаря; позбавляє офіційних опонентів, членів комісії ради з попереднього розгляду права участі в атестації наукових кадрів; припиняє діяльність ради з визначенням строку, протягом якого нове клопотання про утворення ради не подається.

Згідно з пунктом 27 Порядку №567 контроль за науковим рівнем дисертацій МОН здійснює за участю експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій. Порядок утворення, функціонування та діяльності експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій визначається положенням про експертну раду, яке затверджує МОН. Експертні ради з питань проведення експертизи дисертацій проводять експертизу захищених дисертацій, розглядають питання, що належать до їх компетенції, готують експертні висновки про відповідність встановленим вимогам і відповідають за якість та об`єктивність підготовлених ними висновків. У разі потреби МОН запрошує на засідання експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій здобувача, наукового керівника, керівника спеціалізованої вченої ради, де проводився захист дисертації.

При цьому, за змістом пунктів 1 та 4 Положення про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 №1059 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за №1169/19907 (далі - Положення №1169), атестаційна колегія Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (далі - атестаційна колегія) є дорадчим органом МОНмолодьспорту, що утворюється з метою виконання повноважень щодо підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, покладених на МОНмолодьспорт. Атестаційна колегія відповідно до покладених на неї завдань бере участь у прийнятті рішень щодо, зокрема, розгляду дисертацій, які розглянуті експертною радою з порушенням встановленої процедури або щодо яких до МОНмолодьспорту надійшла додаткова інформація, яка не була врахована експертною радою, шляхом повернення до експертної ради для повторного розгляду або надсилання на додатковий розгляд до однієї зі спеціалізованих вчених рад або провідним ученим, фахівцям з відповідного наукового напряму.

З системного аналізу змісту вказаних норм вбачається, що МОН України, яке затверджує порядок утворення, функціонування та діяльності експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій визначається положенням про експертну раду, здійснює контроль за науковим рівнем дисертацій за участю таких експертних рад, у тому числі через дорадчий орган МОН України - атестаційну колегію, яка утворена з метою виконання повноважень щодо підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

При цьому, атестаційна колегія, як дорадчий орган при МОН України, не наділена самостійним правом відступити від висновку, у тому числі позитивного, експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт міністерства шляхом прийняття на власний розсуд остаточного рішення, у тому числі про відмову у видачі диплома про науковий ступінь.

Так, атестаційна колегія, беручи відповідно до покладених на неї завдань участь у прийнятті рішень стосовно розгляду дисертацій, наділена повноваженнями, у разі якщо дисертації розглянуті експертною радою з порушенням встановленої процедури або щодо яких до МОН України надійшла додаткова інформація, яка не була врахована експертною радою, повернути дисертацію до експертної ради для повторного розгляду або надсилання на додатковий розгляд до однієї зі спеціалізованих вчених рад або провідним ученим, фахівцям з відповідного наукового напряму.

Тобто, причиною для можливої незгоди атестаційної колегії МОН України із висновком, у тому числі позитивним, експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт міністерства можуть бути лише дві обставини: 1) виявлення порушень процедури розгляду дисертації зі сторони експертної ради міністерства; 2) надходження додаткової інформації, яка не була врахована експертною радою при розгляді дисертації.

Отже, у разі встановлення наявності однієї з двох конкретних підстав або обох одночасно для незгоди атестаційної колегії МОН України із висновком, у тому числі позитивним, експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт міністерства, дана колегія не може ухвалити остаточне рішення, у тому числі негативне, щодо здобувача наукового ступеня, а має право лише на дві дії: (1) повернути дисертацію на повторний розгляд до експертної ради міністерства або (2) надіслати дисертацію на додатковий розгляд до однієї зі спеціалізованих вчених рад або провідним ученим, фахівцям з відповідного наукового напряму.

В цьому контексті важливо зазначити, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами першою та другою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, пункт 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Отже, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

При тому, рішення суб`єкта владних повноважень повинно відповідати як вимогам законності, так і бути прийнятим у точній відповідності до встановленої законом процедури.

Орган влади зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №808/163/16 (адміністративне провадження №К/9901/6702/18).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 10.04.2019 у справі №826/16495/1 (адміністративне провадження №К/9901/62935/18), будь-який публічний орган має враховувати усі складові принципу верховенства права у своїй діяльності.

Як вже встановлено судом, експертна рада з питань проведення експертизи дисертаційних робіт МОН України з біологічних наук (т. 1 а.с. 53) дійшла висновку про те, що робота позивача задовольняє вимогам Порядку із зауваженнями до спеціалізованої ради, проте у такому висновку не встановлено конкретних порушень спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, як це передбачено пунктом 26 Порядку №567.

За таких умов, суд не може прийняти до уваги твердження представника відповідача, як на підставу правомірності спірного наказу в оскаржуваній частині, про те, що зазначені зауваження не відповідають певним положенням Порядку №567, оскільки такі доводи з посиланням на конкретні норми Порядку №567 не містить ні висновок експертної ради, ні наказ в оскаржуваній частині.

Одночасно, як вже встановлено судом, доповідач повідомив (т. 1 а.с. 49), що надійшов позитивний висновок із зауваженнями щодо методології дослідження та встановленням того, що висновок 8 є неправильним. Експертна рада розглянула ще раз і рекомендує скасувати рішення ради у зв`язку з низькою науковою якістю роботи.

Проте, у висновку експертної ради не міститься рекомендації щодо скасування рішення спеціалізованої ради, а навпаки, як вірно зазначено доповідачем, міститься позитивний висновок, хоч із зауваженнями, натомість без зазначення конкретних порушень спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів.

Згідно з пунктом 16 Положення про експертну раду з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 №1058 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за №1167/19905 (далі - Положення №1167), атестаційні висновки експертної ради приймаються шляхом відкритого голосування більшістю голосів. За пропозицією хоча б одного з членів експертної ради проводиться таємне голосування

Посилання представника відповідача на те, що пропозиція експертної ради «підтримати рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня» не набрала більшості голосів, оскільки за неї проголосувало 5 членів експертної ради з 12 присутніх на засіданні та, відповідно, рішення фактично є негативним за результатами голосування, у зв`язку з чим спірний наказ в оскаржуваній частині є правомірним, за висновком суду є необґрунтованим у зв`язку з тим, що ухилення 6 членів експертної ради від прийняття рішення (5 утримались і 1 не голосував, оскільки згідно з протоколом від 21.09.2017 №4/2017 на засіданні присутні 12 членів - т. 1 а.с. 54) свідчить не про негативне рішення, а про необґрунтованість спірного наказу в оскаржуваній частині, чим порушено не тільки вимоги частини другої статті 2 КАС України (обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень), а і принцип верховенства права (в аспекті складової правова визначеність - мотивація рішення), закріплений у статті 8 Конституції України.

Інакше кажучи, атестаційна колегія МОН України за відсутності однозначного рішення експертної ради щодо дисертації позивача, що фактично є розглядом такої дисертації експертною радою з порушенням встановленої процедури, а саме - пункту 16 Положення №1167, не виконала покладений на неї пунктом 4 Положення №1169 обов`язок прийняти рішення щодо повернення дисертації до експертної ради для повторного розгляду або надсилання на додатковий розгляд до однієї зі спеціалізованих вчених рад або провідним ученим, фахівцям з відповідного наукового напряму дисертації позивача.

Також варто зазначити, що з аналізу змісту протоколу від 21.09.2017 №4/2017 вбачається, що в одних випадках присутні члени ради голосували у повному складі - 12 осіб (пункти 2.5, 2.10 у т. 1 а.с. 56 та 57), в інших випадках у кількості 11 осіб (пункти 2.6-2.9 та інші у т. 1 а.с. 56 та 57). Аналіз такого протоколу свідчить і про те, що не мав місце жоден випадок, коли ухилилася така велика кількість членів ради - 6 осіб, від прийняття рішення, як у випадку з позивачем.

Крім того, згідно з пунктом 28 Порядку №567 строк розгляду у МОН дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора наук не повинен перевищувати шести місяців, а наукового ступеня кандидата наук - чотирьох місяців. Будь-які пропозиції і заяви щодо додаткової оцінки дисертацій та атестаційних справ розглядаються МОН до прийняття рішення. За особливих обставин, які потребують більш тривалого строку для проведення експертизи дисертації, питання щодо його продовження вирішує МОН у кожному конкретному випадку, про що інформується спеціалізована вчена рада.

Водночас, відповідно до змісту пункту 19 Положення №1167 строк розгляду в експертній раді дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня кандидата наук не повинен перевищувати двох місяців.

Пунктом 30 Порядку №567 передбачено, що рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради та видачу відповідного диплома на підставі рішення атестаційної колегії.

З системного аналізу викладених норм вбачається, що загальний строк розгляду у МОН України атестаційною колегією дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня кандидата наук не повинен перевищувати чотирьох місяців, а строк розгляду в експертній раді не повинен перевищувати двох місяців.

В той же час, будь-які пропозиції і заяви щодо додаткової оцінки дисертацій та атестаційних справ розглядаються МОН України до прийняття рішення, тобто в межах встановленого загального строку розгляду у чотири місяці.

Втім, за наявності особливих обставин, які потребують більш тривалого строку для проведення експертизи дисертації, МОН України наділене повноваженнями приймати рішення щодо продовження такого строку у кожному конкретному випадку, про що інформується спеціалізована вчена рада.

Як вже встановлено судом, що не заперечується сторонами, атестаційна справа та дисертація позивача надійшла до МОН України у квітні 2017 року листом Львівського національного університету імені Івана Франка від 11.04.2017 №1659-Р4, у зв`язку з чим Порядок №567 за висновком суду пов`язує з вказаним місяцем початок перебігу строку для розгляду у МОН України дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня кандидата наук - позивача.

Таким чином, встановлений пунктом 28 Порядку №567 строк розгляду у МОН України дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня кандидата наук, за відсутності особливих обставин, які потребують більш тривалого строку для проведення експертизи дисертації та прийняття МОН України відповідного рішення щодо продовження такого строку, спливає у липні 2017 року.

При цьому, з матеріалів справи видно, що розгляд у МОН України дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня кандидата наук ОСОБА_1 тривав понад 10 місяців: з квітня 2017 року по лютий 2018 року, що є порушенням вимог пункту 28 Порядку №567.

Водночас, відповідачем всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України не надано суду доказів на підтвердження наявності особливих обставин, які потребують більш тривалого строку для проведення експертизи дисертації позивача та прийняття МОН України відповідного рішення щодо продовження такого строку розгляду.

Поряд з цим, наявність атестаційного висновку експертної ради від 08.06.2017 (т. 2 а.с. 330) про продовження розгляду, не свідчить про наявність особливих обставин, які потребують більш тривалого строку для проведення експертизи дисертації позивача та не є рішенням МОН України у розумінні пункту 28 Порядку №567.

Так само, таким рішенням не є лист Департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування МОН України від 30.06.2017 №6.5-1243.

Крім того, наявність такого висновку не позбавляє відповідача можливості розглянути дисертацію в межах шестимісячного строку, тобто до моменту настання у відповідача в силу вимог пункту 28 Порядку №567 обов`язку щодо прийняття відповідного остаточного рішення.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки всі наступні рішення та висновки відповідача прийняті та складені поза межами встановленого пунктом 28 Порядку №567 строку та за відсутності рішення МОН України щодо продовження строку розгляду дисертації та атестаційної справи ОСОБА_1 , останні не можуть бути підставою для прийняття відповідного рішення МОН України.

При цьому, суд зауважує, що дотримання строку розгляду дисертації та атестаційної справи є однією з умов для реалізації права на освіту, а саме - здобуття наукового ступеня кандидата наук у спірних відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, зокрема, запобігає зловживанням (затягуванням прийняття остаточного рішення), сприяє юридичній визначеності у таких відносинах (очікуванням заявника розгляду порушеного ним питання у встановлені строки). Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у подібних відносинах, що не відповідає принципу верховенства права, який закріплений у статті 8 Конституції України.

Враховуючи викладене у сукупності, приймаючи до уваги (1) порушення відповідачем при прийнятті спірного наказу в оскаржуваній частині принципу обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, необхідність дотримання якого передбачено частиною другою статті 2 КАС України, принципу верховенства права (в аспекті складової правова визначеність - мотивація рішення), закріпленого у статті 8 Конституції України, (2) порушення встановленого пунктом 28 Порядку №567 строку розгляду у МОН України дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня кандидата наук, (3) відсутність особливих обставин, які потребують більш тривалого строку для проведення експертизи дисертації позивача та прийняття МОН України відповідного рішення щодо продовження такого строку розгляду дисертації та атестаційної справи позивача, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню пункт 2 наказу МОН України від 01.02.2018 №89 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 01 лютого 2018 року» в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради К 35.051.14 Львівського національного університету імені Івана Франка від 17.03.2017, протокол №4, про присудження наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 «Фізіологія людини і тварин» та відмову у видачі диплома кандидата біологічних наук ОСОБА_1 на підставі висновку.

В свою чергу, згідно з пунктом 29 Порядку №567 повторний розгляд дисертації та атестаційної справи у МОН здійснюється за рішенням суду із залученням фахівців, які не брали участі у попередній експертизі дисертації.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №826/7380/15 (провадження №11-778апп18), постанові Верховного Суду від 10.05.2019 у справі №161/10774/17 (адміністративне провадження №К/9901/58172/18).

Зважаючи на вказану норму, а також приймаючи до уваги визнання судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказу відповідача у зазначеній частині, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про зобов`язання МОН України повторно розглянути атестаційну справу та дисертаційну роботу позивача на тему «Адаптація організму студенток з різною масою тіла до процесу навчання» на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 - фізіологія людини і тварин, із залученням фахівців, які не брали участь у попередній експертизі дисертації.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення, і не довів правомірності винесення спірного наказу в оскаржуваній частині.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини першої статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - МОН України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Львівський національний університет імені Івана Франка, про визнання протиправним і скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 01.02.2018 №89 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 01 лютого 2018 року» в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради К 35.051.14 Львівського національного університету імені Івана Франка від 17.03.2017, протокол №4, про присудження наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 «Фізіологія людини і тварин» та відмову у видачі диплома кандидата біологічних наук ОСОБА_1 на підставі висновку.

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України повторно розглянути атестаційну справу та дисертаційну роботу ОСОБА_1 на тему «Адаптація організму студенток з різною масою тіла до процесу навчання» на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 - фізіологія людини і тварин, із залученням фахівців, які не брали участь у попередній експертизі дисертації.

Стягнути з Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1409,60 грн (одна тисяча чотириста дев`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Міністерство освіти і науки України (місцезнаходження юридичної особи: 01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38621185).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Львівський національний університет імені Івана Франка (місцезнаходження юридичної особи: 79000, місто Львів, вулиця Університетська, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 02070987).

Суддя О.М. Чудак