Рішення № 83879729, 27.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2019 року № 826/14644/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Медіатрейдінг"доГоловного управління ДФС у м. Києвіпро представники учасників справи:визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень позивача - Вакуленко С.В.; відповідача - Грановська Н.С. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Медіатрейдінг" (далі - позивач або ТОВ "ТД "Медіатрейдінг") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позов до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 05.06.2018 № 0002344001, № 0002354001, № 0002364001.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки відповідача, викладені в актах перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові рішення-повідомлення, є безпідставними та спростовуються фактами та доводами, що викладені у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, вказавши про правомірність винесення податкових повідомлень-рішень, які прийняті у межах наданих контролюючому органу повноважень та у відповідності до норм законодавства, які були чинні на момент проведення перевірки.

Ухвалою від 14.09.2018 Окружним адміністративним судом міста Києва позовну заяву залишено без руху.

Позивач зазначені в ухвалі недоліки усунув у строк встановлений судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 27.11.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29.01.2019.

У судовому засіданні 11.02.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти позову повністю.

Також, представниками сторін до суду подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи наведене, судом ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (в тексті - КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 20.04.2018 № 7411 "Про проведення фактичних перевірок" та направлень від 23.04.2018 № 2211/26-15-40-01 та № 2218/26-15-40-01 працівниками ГУ ДФС було проведено фактичну перевірку ТОВ "ТД "Медіатрейдінг" за адресою: м. Київ, вул. Івана Кудрі, 13/2.

За результатами перевірки складено акт від 14.05.2018 № 1865/26-15-40-01/37568896 (надалі - акт перевірки № 1865) та акт від 14.05.2018 № 1861/26-15-40-01/37568896 (надалі - акт перевірки № 1861).

Згідно Акту перевірки № 1865 встановлено:

- здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту), за наявності ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту) серія "АЕ" № 297480 від 28.12.2015 (термін дії з 28.12.2015 по 28.12.2020, сплачено з 28.12.2015 по 28.12.2018);

- в порушення вимог ч. 3 ст. 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" не своєчасно подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі (Форма № 1-ОА (місячна) за лютий 2017;

- реалізацію позивачем алкогольних напоїв, а саме: Ром Cuba Libre Black 0.7 л. 40% (4820058966938_4820206852687) загальною кількість 4 шт. (УКЗТЕД 2208403100) за цінами нижчими за мінімальні оптово-відпускні ціни.

Отже, Актом № 1865 встановлено порушення позивачем ч. 3 ст. 16, ст. 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Постанови КМУ від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв".

Акт № 1865 представник позивача підписав з наступними зауваженнями: "з висновками акту не погоджуюсь, так як товар був придбаний у постачальника ТОВ "Юлана" згідно податкових накладних № 24 від 03.10.2017 та № 49 від 05.12.2017 по ціні 95,46 грн. без ПДВ за кодом УКТЗЕД 2208906900 згідно Постанови КМУ № 957. Даний товар був реалізований ТОВ "ТД "Медіатрейдінг" по ціні 139,17 грн. за 0.7 л. 40% та 112,50 грн. за 0.7 л. 40%".

Згідно Акту перевірки № 1861 встановлено факт зберігання позивачем за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 6 (корп. № 3 (1, 2 черга) літ. Д,Д) алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, що описані в додатку № 1 до акта перевірки. Таким чином встановлено порушення позивачем ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Акт № 1861 підписано представником позивача із зауваженнями, а саме: "з висновками акту не погоджуюсь, так як станом на початок перевірки марки акцизного податку були в наявності".

05.06.2018 відповідачем на підставі вказаних актів перевірки винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0002344001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 000,00 грн.;

- № 0002354001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20 000,00 грн.;

- № 0002364001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 000,00 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку (скарги вих. № 2018-0619-14, № 2018-0619-13, № 2018-0619-15 від 19.06.2018), проте рішенням ДФС України від 10.08.2018 № 26396/6/99-99-11-03-01-25, у задоволені скарг відмовлено, а винесені податкові повідомлення-рішення - залишено без змін.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 75.3 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Відповідно до пункту 80.7 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Судом встановлено, що судом встановлено, та позивачем не заперечується, що проведення перевірок розпочато з відома та в присутності представника позивача, що також вказує на дотримання вимог щодо допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Щодо висновків відповідача, які викладені у Акті перевірки № 1865, суд зазначає таке.

Актом перевірки № 1865 встановлено факт не своєчасності подання позивачем до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві Звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі (Форма № 1-ОА (місячна) за лютий 2017 року, а саме: вказаний Звіт подано 10.03.2017, при граничному терміні 09.03.2017; реалізації позивачем алкогольних напоїв, а саме: Ром Cuba Libre Black 0.7 л. 40% (4820058966938_4820206852687) загальною кількість 4 шт. (УКЗТЕД 2208403100) за цінами нижчими за мінімальні оптово-відпускні ціни.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.95 № 481/95-ВР (надалі - Закон № 481/95-ВР, в реакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Положеннями статті 17 Закону № 481/95-ВР встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно статті 16 Закону № 481/95-ВР визначено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою (z0340-16), встановленою цим органом.

Форма звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі та порядок його заповнення затвердженні наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 року № 49 (далі - Порядок), пунктом 3 розділу 1 якого встановлено, що звіт складається окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, подається до органів ДФС за основним місцем обліку суб'єкта господарювання.

Згідно з пунктом 2 Порядку, звіт в електронній формі подається засобами електронного зв'язку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, як передбачено для податкової звітності.

У відповідності до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

При цьому, як передбачено пункту 49.5 статті 49 ПК України у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Абзацом 18 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень.

З аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що суб'єкт господарювання, за неподання чи несвоєчасне подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, повинен нести відповідальність, передбачену приписами статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у вигляді фінансових санкцій (штрафу) в розмірі, визначеному приписами вказаної статті.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, презумпції правомірності рішень платника податку, яка передбачає, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Частиною першою статті 251, частиною першою статті 252 та частиною першою статті 255 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Відповідно до частини другої статті 251 та частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Суд наголошує, що у випадку подання звіту 10 числа включно, відповідні строки звітності не є порушеними, оскільки дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв'язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

З огляду на зазначене, враховуючи презумпцію правомірності рішень платника податку, а також положення Цивільного кодексу України щодо порядку обчислення строку та терміну, суд дійшов висновку враховуючи неоднозначність формулювання "подають 10 числа місяця, що настає за звітним" про відсутність підстав вважати факт подання позивачем звіту 1-ОА "про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв" за лютий 2017 року 10.03.2017 несвоєчасним поданням звіту.

Щодо обґрунтованості доводів відповідача про заниження ціни на підакцизний товар суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Частиною 10 ст. 18 Закону № 481/95-ВР визначено, що право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої надано Кабінету Міністрів України.

Кабінет міністрів України прийняв постанову від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" у Додатку до якої визначив розміри таких цін.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 13 Закону України від 21.06.2012 № 5007-VІ "Про ціни і ціноутворення" граничні ціни, установлені органами державної влади та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, є обов'язковими для застосування суб'єктами господарювання.

При цьому, згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону "Про ціни і ціноутворення", гранична ціна - це максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватися суб'єктом господарювання.

Частиною першою статті 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Фінансові санкції у вигляді штрафів у разі здійснення суб'єктами господарювання оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, встановлені абзацом 14 частини 2 статті 17 і становлять - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Як зазначалося вище, в ході перевірки встановлено факт реалізації 4-х пляшок Рому "Вайт" (0,7л., 40% об.) по ціні 139,00 грн. та по ціні 112,50 грн.

Проте, суд зауважує, що у Акті перевірки № 1865 міститься пояснення представника позивача про обставини придбання товару, а саме: вказаний товар придбано за кодом УКТЗЕД 2208906900, що підтверджується податковими накладними № 24 від 03.10.2017 та № 49 від 05.12.2017.

Мінімальні оптові та роздрібні ціни по товарній позиції 2208 90 встановлені у Додатку до постанови Кабінету міністрів України від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" за 1 літр 100-відсотктвого спирту.

При цьому, у пункті 1 Приміток до вказаного Додатку зазначається, мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, віскі, рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини, джину та ялівцевої настоянки, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок, інших спиртових дистилятів та спиртових напоїв, в тому числі бренді ординарного, горілки виноградної, інших зброджених напоїв, сумішей із зброджених напоїв та сумішей зброджених напоїв з безалкогольними напоями різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

Відповідно до Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957, встановлено розмір:

- мінімальної оптово-відпускної ціни на горілку та лікеро-горілчані вироби, інші на рівні: 268, 67 грн. за 1 л. 100% спирту (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2017), за 0,7 л. 0,4 % спирту - 75,23 грн.;

- мінімальної роздрібної ціни на горілку та лікеро-горілчані вироби, інші на рівні: 397,76 грн. за 1 л. 100% спирту (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2017), за 0,7 л. 0,4 % спирту - 111,09 грн.

Як встановлено судом, в акті перевірки зафіксовано факт реалізації Ром Cuba Libre Black 0.7 л. 40% (4820058966938_4820206852687) загальною кількість 4 шт. за ціною нижчою від мінімальної роздрібної, а саме товар був реалізований ТОВ "ТД "Медіатрейдінг" по ціні 139,17 грн. за 0.7 л. 40% та 112,50 грн. за 0.7 л. 40%", що підтверджується податковими накладними № 1089 від 03.10.2017 та № 1732 від 05.12.2017.

Позивач наголошує у позовній заяві на тому, що виявлена невідповідність виникла через помилку у відображені коду УКТЗЕД придбаного товару. Також про вказану невідповідність зазначено в самому Акті перевірки № 1865, у запереченнях до вказаного акту, представником позивача.

Однак, відповідачем вказана інформація при проведені перевірки до уваги взята не була, у відзиві на позову заяву також про вказану обставину відповідачем пояснень надано не було.

Разом з тим, відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вказану норму ПК України, суд вважає, що вказана невідповідність коду УКТЗЕД при здійсненні покупки товару позивачем, що призвела до заниження ціни на Ром Cuba Libre Black, мала бути прийнятою посадовими особами відповідача при винесенні відповідного висновку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність висновку посадових осіб відповідача про реалізацію Рома Cuba Libre Black за ціною нижчою від мінімальної роздрібної ціни.

Таким чином, оскільки висновки відповідача, викладені в Акті перевірки № 1865 є хибними та необґрунтованими, то податкові повідомлення-рішення від 05.06.2018 № 0002354001 та № 0002364001 якими застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 20 000 грн. та 17 000 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо висновків відповідача викладені в Акті перевірки № 1861 ціною суд зазначає наступне.

Статтею 11 Закону № 481/95-ВР визначено маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Контроль за сплатою податку на митній території України з алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюють контролюючі органи (пункт 228.1 статті 228 ПК України).

Контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи (пункт 228.2 статті 228 ПК України).

У разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, контролюючі органи, зазначені у пункті 228.2 цієї статті, вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію) (пункт 228.3 статті 228 ПК України).

Відповідно до підпункту 228.9 статті 228 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Судом встановлено, що відповідачем в Акті перевірки № 1861 встановлено факт зберігання позивачем алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, що описані в додатку № 1 до акта перевірки. Таким чином встановлено порушення позивачем ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Разом з тим, Акт № 1861 підписано представником позивача із зауваженнями, а саме: "з висновками акту не погоджуюсь, так як станом на початок перевірки марки акцизного податку були в наявності".

У своєму позові позивач вказує, що акцизна марка фактично залишилася на стелажі, де зберігався підакцизний товар.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні відомості та докази того, що посадовими особами відповідача перевірялася вказана обставина.

Викладене свідчить про те, що відповідачем при здійсненні перевірки позивача були досліджені не всі обставини зберігання підакцизного товару, а також не взято до уваги зауваження представника позивача.

Однак, підпунктами 21.1.1-21.1.5 пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків, викладених у Акті перевірки № 1861, на підставі якого винесено податкове повідомлення рішення від 05.06.2018 № 00023344001 про застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 17 000 грн., а тому вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Медіатрейдінг" - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасування податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05.06.2018 № 0002344001, № 0002354001, № 0002364001.

3. Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний номер 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Медіатрейдінг" (адреса: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 13/2, ідентифікаційний код 37568896) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 465 (дві тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко