Рішення № 83879442, 28.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

28.08.2019 р. справа №520/7246/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Ілюхіна І.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області проскасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова від 02.05.2019 р.; 2) зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 трудовий стаж за період з 01.01.2004 р. по 05.08.2009 р. (5 років 7 місяців 5 днів) на посаді директора АТ "Фармакон".

Аргументуючи вимоги заявник зазначив, що згідно з записом у трудовій книжці у період 01.01.2004р.-05.08.2009р. працював у якості найманого працівника на посаді директора Акціонерного товариства «Фармакон», подавав до райУПФУ довідки про розмір заробітної плати (у тому числі і за період 01.01.2004р.-05.08.2009р.). Стверджував, що обставини оплати роботодавцем внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не мають жодного значення, адже до страхового стажу згідно з листом ПФУ від 03.05.2002р. №04/2308 підлягає включенню увесь період трудової діяльності особи безвідносно до факту оплати страхових внесків.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридичний та фактичний правонаступник УПФУ в Московському районі м. Харкова) з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що за індивідуальними відомостями про застраховану особу відсутні дані про оплату страхових внесків за період 01.01.2004р.-05.08.2009р., а тому указаний період часу не підлягає включенню до загального трудового стажу згідно з ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

Відповідно до записів у трудовій книжці на період 01.01.2004р.-05.08.2009р. припадає період трудової діяльності заявника на посаді директора Акціонерного товариства «Фармакон» (код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - 24130701).

Дане товариство перебувало на податковому обліку в ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, а тому за ознакою територіального місцезнаходження мало перебувати на обліку як платник внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова.

При цьому, заявник, який працював і на посаді директора АТ «Фармакон», і стверджує про те, що досі є одним із засновників АТ «Фармакон», на вимогу суду так і не подав документів про оплату АТ «Фармакон» внесків на загальнообов`язкове держане пенсійне страхування з заробітної плати найманих працівників, зазначивши, що не повинен виконувати роботу Пенсійного фонду України.

Заявою установленої форми від 26.12.2017 р. заявник звернувся до УПФУ у Московському районі м. Харкова з приводу призначення пенсії за віком.

Одночасно в окремому письмовому документі (також датованому 26.12.2017р.) заявник просив райУПФУ при призначення пенсії не враховувати низку періодів трудової діяльності, у тому числі і період 20.12.1997р.-05.08.2009р.

З 11.12.2017 р. заявник отримує від УПФУ в Московському районі м. Харкова пенсію за віком.

Оглянувши у повному обсязі матеріали пенсійної справи заявника і приєднавши копії цих матеріалів до судової справи, суд виявив наявність у пенсійній справі виданої АТ «Фармакон» довідки №1 від 26.01.2018 р. (з приводу стажу трудової діяльності заявника на посаді директора).

Окрім того, вже до суду заявником була подана видана АТ «Фармакон» довідка №2 від 26.01.2018 р. (з приводу розміру заробітної плати заявника у період 01.01.2004р.-05.08.2009р.).

Між тим, суд відмічає, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 26.01.2018 р. відсутній запис про існування Акціонерного товариства «Фармакон» у якості юридичної особи.

Відтак, згадані довідки мають явний, очевидний та нездоланний (переборний) дефект походження, у зв`язку із чим об`єктивом не можуть підтверджувати жодних обставин фактичної дійсності.

24.04.2019 р. заявник вчергове звернувся до райУПФУ з приводу проведення перерахунку пенсії за віком із включенням до страхового стажу роботи на посаді директора Акціонерного товариства «Фармакон» за період 01.01.2004р.-05.08.2009р.

Рішенням райУПФУ у формі протоколу від 02.05.2019 р. по пенсійній справі №20304000175 у задоволенні звернення заявника було відмовлено у зв`язку із відсутністю даних індивідуальних відомостей про застраховану особу (тобто відсутністю доказів оплати страхових внесків).

При цьому, обставини роботи заявника у період 01.01.2004р.-05.08.2009р. на посаді директора Акціонерного товариства «Фармакон» учасниками справи не заперечуються.

До відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені, зокрема, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

У силу положень ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульована Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).

Відповідно до п. 4.1 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно положень п.4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, обов`язок тероргану ПФУ вирішити звернення громадянина з приводу призначення чи перерахунку пенсії у формі рішення виникає лише у разі подання таким громадянином заяви за формою згідно з додатком 2 до Порядку №22-1.

Подання ж громадянином заяви довільної форми не виключає можливості вирішення терорганом ПФУ порушених у зверненні питань у порядку Закону України «Про звернення громадян» у спосіб надання відповіді у формі листа без прийняття відповідного рішення як-то передбачено ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У спірних правовідносинах райУПФУ звернення заявника від 23.04.2009р. було вирішено у порядку ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" шляхом прийняття відповідного рішення управлінського характеру.

Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що з 01.01.2004р. набув чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», приписи якого також унормовують правовідносини з приводу пенсійного забезпечення громадян.

Частиною 1 ст.24 цього закону було запроваджено нову обов`язкову для всіх осіб умову набуття права на призначення пенсії за віком - наявність страхового стажу як періоду (строку), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Таким чином, з 01.01.2004р. громадянин набуває право на призначення пенсії за віком у разі фактичної оплати страхових внесків.

Суд відмічає, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» та положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентують одні і ті ж суспільні правовідносини, за юридичною силою є рівнозначними актами права.

Відтак, за правилами розв`язання правових колізій пріоритет у застосуванні мають положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як акту права, що був прийнятий пізніше у часі.

З огляді на викладене, доводи заявника про надання пріоритету у застосуванні положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» слід визнати юридично неспроможними.

Юридично неспроможними є також і посилання заявника на лист Пенсійного фонду України від 03.05.2002р. №04/2308, адже, по-перше, цей лист не є джерелом права, а, по-друге, лист стосується періоду пенсійного забезпечення громадян до 01.01.2004р.

У ході розгляду справи заявник неодноразово стверджував, що подавав до райУПФУ довідку про заробітну плату на період 01.01.2004р-05.08.2009р.

Між тим, оглянувши оригінали матеріалів пенсійної справи заявника і приєднавши копії оглянутих суцільним порядком документів до матеріалів судової справи, суд не виявив такої довідки, котра б була подана громадянином до райУФПУ станом на 11.12.2017 р. (календарна дата призначення пенсії).

До матеріалів справи за клопотанням заявника судом було долучено довідку АТ «Фармакон» №2 від 26.01.2018р., але цей документ не містить відомостей про сплату страхових внесків.

Частиною 3 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Під час розгляду справи судом з`ясовано, що АТ «Фармакон» (код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - 24130701) не значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З 01.07.2004р. набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Згідно з ч.7 ст.19 названого закону юридична особа щорічно, починаючи з наступного року з дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зобов`язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу. Реєстраційна картка про підтвердження відомостей про юридичну особу залишається державним реєстратором без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам частин першої та другої статті 8 цього Закону. Якщо реєстраційна картка про підтвердження відомостей про юридичну особу не була надана юридичною особою в установлений цією частиною строк, державний реєстратор зобов`язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для юридичної особи для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв`язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Пунктом 2 розділу VIII Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що державний реєстратор протягом 2004 - 2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Пунктами 2, 3 і 4 розділу ІІ Закону України від 01.07.2010р. №2390-VI визначено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (п.2 розділу ІІ); Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв (п.3 розділу ІІ); Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними (п.4 розділу ІІ).

Законом України від 25.03.2014р. №1155-VII пункт 2 розділу VIII Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» було викладено у такій редакції: «Усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.».

Таким чином, суд не знаходить правових підстав для визнання АТ «Фармакон» діючим суб`єктом права у статусі юридичної особи, а відтак, усі видані від імені цього утворення документи не мають жодної юридичної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обов`язок доведення відповідності оскарженого рішення (діяння) закону за критеріями ч.2 ст.2 КАС України у силу ч.2 ст.77 КАС України покладено саме на владного суб`єкта.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що в абсолютному вигляді указане правило тягаря доказування може бути застосовано до випадку оскарження рішення владного суб`єкта, котрим для приватної особи створено новий обов`язок або створено перешкоди у реалізації вже існуючого права (інтересу).

Натомість у випадку, коли приватна особа у судовому порядку звертається до владного суб`єкта з метою набуття нового (раніше не існуючого) права у сфері публічно-правових відносин, на думку суду, відсутні підстави для абсолютизації цього правила, адже суб`єктивне право приватної особи у галузі публічно-правових відносин не може виникати виключно з помилки (свідомої чи неумисної), незаконного рішення або протиправного діяння владного суб`єкта (окрім права на стягнення збитків та права на компенсацію шкоди).

У спірних правовідносинах має місце другий із позначених випадків.

Однак, заявник доказів оплати страхових внесків за період 01.01.2004р.-05.08.2009р. ані до райУПФУ, ані до суду не подав (хоча на той час обіймав посаду керівника АТ «Фармакон», і за його особистим твердженням є одним із засновників АТ «Фармакон»).

Проте і владний суб`єкт, УПФУ, достовірних та беззаперечних доказів неоплати страхових внесків за період роботи заявника на посаді керівника АТ «Фармакон» з 01.01.2004р. по 05.08.2009р. не здобув, в основу оскарженого рішення таких доказів не поклав.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт при прийнятті оскарженого рішення не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, адже не встановив та не підтвердив документально обставин неоплати страхових внесків за період 01.01.2004р.-05.08.2009р., обмежившись лише констатацією факту відсутності даних про оплату, хоча матеріали пенсійної справи заявника містили копії документів складених ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова відносно АТ «Фармакон».

Суд вважає, що за таких обставин, питання оплати внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з заробітної плати заявника за період 01.01.2004р.-05.08.2009р. мало бути з`ясовано райУФПУ з використанням повноважень, наданих ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування" у спосіб витребування документів від терорганів ДФС України, правонаступника УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова тощо та проведення відповідної перевірки.

Підстав для нереалізації райУПФУ цього владного повноваження матеріали справи не містять.

Тому, оскаржене рішення райУПФУ підлягає скасуванню із одночасним обтяженням Головного управління обов`язком повторно вирішити по суті звернення заявника від 24.04.2019 р.

При цьому, достовірно підтверджені обставини неоплати страхових внесків у силу закону позбавляють заявника права на включення періоду трудової діяльності на посаді директора АТ «Фармакон» з 01.01.2004р. по 05.08.2009р. до страхового стажу.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова від 02.05.2019р. по пенсійній справі №20304000175.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вирішити по суті звернення ОСОБА_1 від 24.04.2019р. з приводу включення до страхового стажу періоду трудової діяльності з 01.01.2004 р. по 05.08.2009р. на посаді директора Акціонерного товариства "Фармакон" із проведенням перевірки факту оплати внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у порядку ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення у повному обсязі складено у порядку ч.3 ст.243 КАС України 28 серпня 2019 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.