Рішення № 83879355, 28.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 серпня 2019 р. № 520/6211/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., 6 пов.,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ41248278) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірною відмову відповідача у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з втратою годувальника;

- зобов`язати відповідача призначити та здійснити перерахунок позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50% від суми щомісячного грошового утримання судді у відставці з 17 травня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач протиправно відмовив у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків пенсії за віком чоловіка, а не у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного грошового утримання судді у відставці, оскільки її чоловікові на момент його смерті виплачувалось довічне грошове утримання як судді у відставці, пенсію за віком на день смерті він не отримував.

Ухвалою суду від 27.06.2019 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача через канцелярію суду 09.07.2019 подано відзив на адміністративний позов, в якому він проти позову заперечував, та зазначив, що пенсію було призначено позивачу у відповідності до норм чинного законодавства.

Ухвалою суду від 13.08.2019 року замінено відповідача Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у зв`язку з припиненням Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова. Розгляд справи розпочато спочатку, надано строк відповідачу для надання відзиву на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , з 29.08.2005 року перебуває на обліку в Пенсійному фонді та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Будучи непрацездатною у зв`язку із досягненням пенсійного віку, позивач перебувала на утриманні свого чоловіка, ОСОБА_2 , який перебував на посаді судді апеляційного суду Харківської області, на момент смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував на пенсійному обліку в Шевченківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримував довічне грошове утримання як суддя у відставці.

14 червня 2018 року, у зв`язку зі смертю чоловіка, позивач звернулась до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою щодо призначення та виплати їй пенсії по втраті годувальника - ОСОБА_2 , із врахуванням 50% розміру щомісячного довічного грошового утримання, яке отримував годувальник на час смерті, як це передбачено статтями 36, 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З 14.06.2018 року розпорядженням Управління від 09.07.2018 року позивачу було призначено пенсію по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків пенсії за віком чоловіка.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків пенсії за віком чоловіка, а не у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного грошового утримання судді у відставці, оскільки чоловікові позивача на момент його смерті виплачувалось довічне грошове утримання як судді у відставці, пенсію за віком на день смерті він не отримував, 17.05.2019 року позивач повторно звернулась до пенсійного органу з вимогою про призначення їй пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного грошового утримання її чоловіка, ОСОБА_2 , яке він отримував на момент смерті (травень 2018 року) як суддя у відставці.

Листом Посилаючись на безпідставність вимог пенсійний орган знову відмовив позивачу у призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIІІ від 02 червня 2016 року.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України.

Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 10 цього Закону передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини 1 статті 36 вказаного Закону пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

За визначенням пункту 1 частини 2 зазначеної статті непрацездатними членами сім`ї вважаються, серед інших, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Абзац 2 частини 3 цієї ж статті передбачає, що члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, відповідно до частина 1 статті 37 цього Закону.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 14 червня 2018 року призначено пенсію у зв`язку з втратою годувальника за її заявою на підставі статей 36 та 37 вказаного Закону.

Враховуючи, що ОСОБА_1 має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника судді у відставці ОСОБА_2 , що не заперечується відповідачем, відтак призначення позивачу пенсії у зв`язку із втратою годувальника є правомірним.

Проте, як зазначає позивач, пенсія відповідачем їй розрахована у розмірі 50 відсотків пенсії за віком чоловіка, а не у розмірі 50 відсотків від суми щомісячного грошового утримання судді у відставці, що є порушення чинного законодавства з боку відповідача.

Так, відповідно до абзацу 22 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частинами 1 та 5 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання частина 1 цієї статті.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України частина 5 цієї ж статті.

З аналізу чинного законодавства слідує, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу та є регулярними щомісячними грошовими виплатами, які призначаються судді у відставці, за його вибором, та за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення у зв`язку з настанням певної обставини.

Отже, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається, в залежності від того виду матеріального забезпечення, який обрав суддя при виході у відставку: із пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання, тобто із того доходу, який суддя отримував на час настання смерті.

ОСОБА_2 на момент смерті отримував щомісячне довічне грошове утримання судді, що не заперечується відповідачем, а тому ОСОБА_1 , яка перебувала на його утриманні, має право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 50% доходу, який мав годувальник на час настання смерті, тобто 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Враховуючи викладене, дії Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника є протиправними.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії в зв`язку із втратою годувальника у розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 в 2018 році з 17.05.2019 р. з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування" визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про призначення та перерахунок пенсії 17.05.2019 року, то і перерахунок має бути здійснений з дня подання такої заяви, тобто з 17.05.2019 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, про необхідність зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію у зв`язку із втратою годувальника в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 та здійснити перерахунок, нарахування та виплату пенсії з урахуванням раніше проведених виплат з 17.05.2019 року.

Разом з тим, суд зазначає, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 та Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Приймаючи до уваги вище наведе, суд доходить висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію у зв`язку із втратою годувальника в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 та здійснити перерахунок, нарахування та виплату пенсії з урахуванням раніше проведених виплат з 17.05.2019 року підлягає задоволенню.

При цьому, задоволення позову в цій частині не є втручанням суду в дискреційне повноваження Пенсійного фонду, оскільки відповідач не був позбавлений права здійснити свої повноваження у спосіб та в межах передбачених діючим пенсійним законодавством, проте жодних дій щодо забезпечення права позивача на належне їй пенсійне забезпечення з боку органу Пенсійного фонду України не вчинено.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 255, 263, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірною відмову відповідача у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з втратою годувальника;

Зобов`язати відповідача призначити та здійснити перерахунок позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50% від суми щомісячного грошового утримання судді у відставці з 17 травня 2019 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, м.Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під. 2 пов., 61022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в загальному розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Суддя Кухар М.Д.