Рішення № 83879145, 14.08.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1932/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кривошапка Н.А.,

представника позивача - Глушко З.В. ,

представника відповідача - Дудник В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Полтавської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.

Позовні вимоги:

визнання протиправним та скасування рішення Полтавської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів від 11.05.2019 UA806000/2019/000252/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806050/2019/00502 від 11.05.2019.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

29 травня 2019 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці ДФС України (надалі також - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи.

Ухвалою від 16 липня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Аргументи учасників справи

Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивував протиправністю та необґрунтованістю оскаржуваного рішення та картки відмови, оскільки для митного оформлення товару - автомобіля JEEP, модель GRAND CHEROKEE, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , були надані усі необхідні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість такого товару.

Зазначав, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Єдиною правовою підставою незастосування цього методу являється те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товару належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми та такими, що у своїй сукупності викликають сумніви у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, методу визначення митної вартості товару.

Крім того, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митницею, не зазначено, митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту та інші комерційні умови поставки, та факти, які вплинули на таке коригування, не зазначено наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

18 червня 2019 року до суду від Полтавської митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (а.с. 71-79).

Зокрема, відповідачем зазначено, що відбулося спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів, а тому у зв`язку з можливим зниженням митної вартості митним органом було здійснено контроль за правильністю визначення митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що заявлено неповні відомості про митну вартість товару - документи, які підтверджують заявлену митну вартість, містять розбіжності, а саме: відсутні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 166 від 02.05.2019, при розрахунку вартості автомобіля, експерт використовує як середньоарифметичне з 3 пропозицій аналогічних автомобілів 2016 року виготовлення, при цьому експерт використовує вартість нетто автомобіля (без податку на додану вартість), але покупець не надав документи про повернення податку на додану вартість країною експортером. Проведено консультацію з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 12217,41 ЕUR, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками відповідно до інформації з АСАУР становить 22600 ЕUR. Під час консультацій декларанта зобов`язувалося надати додаткові документи, однак останній не надав додаткові документи, окрім довідкової інформації із інтернет ресурсу про вартість чотирьох аналогічних транспортних засобів на ринку країни експортера. Відтак, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на інформації з електронного каталогу SchwackeNet з врахуванням комплектації та пробігу задекларованого транспортного засобу та становить 22600 ЕUR.

З урахуванням наведеного, відповідач вважав, що спірні рішення є правомірними та обґрунтованими.

У відповіді на відзив на позов, що надійшла до суду 04 липня 2019 року, ОСОБА_2 наполягав на протиправності та необхідності скасування спірних рішення та картки відмови з мотивів, аналогічних мотивам, викладеним у позовній заяві (а.с. 107-111). Вказано, що митний орган визначив вартість товару - транспортного засобу по аналогам без урахування істотного зниження вартості товару внаслідок його пошкодження.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

До Полтавської митниці ДФС (митний пост "Кременчук") 02 травня 2019 року позивачем для проведення митного оформлення подано митну декларацію №UA806050/2019/105997 на автомобіль автомобіля JEEP, модель GRAND CHEROKEE, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , 2016 року випуску, вартістю за ціною договору 11300 Євро.

До оформлення митної декларації, 02.05.2019 позивач звернувся до судового експерта Сумцова С.С., який склав висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 166, згідно якого вартість автомобіля JEEP, модель GRAND CHEROKEE, кузов НОМЕР_2 , склала - 12217,41Євро.

На підтвердження заявлених відомостей про вартість товару до митного органу подано: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205010/2019/417430 від 25.04.2019, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів /а.с. 17-18/, висновок експертного дослідження від 17/5342/2203 від 26.04.2019 /а.с. 25/, висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 166 від 02.05.2019 /а.с. 26-28/, договір купівлі-продажу транспортного засобу від 23.03.2019 /а.с. 19-20/, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу UA.008.63105-19 від 02.05.2019 /а.с. 24/, паспортні документи.

В результаті контролю митної вартості товару митним органом встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, містять розбіжності, а саме:

1) відсутні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару,

2) відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 166 від 02.05.2019, при розрахунку вартості автомобіля, експерт використовує як середньоарифметичне з 3 пропозицій аналогічних автомобілів 2016 року виготовлення, при цьому експерт використовує вартість нетто автомобіля (без податку на додану вартість), але покупець не надав документи про повернення податку на додану вартість країною експортером. При використанні вартості аналогічних автомобілів брутто, вартість відповідно до висновку даного експерта повинна бути більшою.

Проведено консультацію з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в органі доходів і зборів.

Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 12 217,41 Євро за штуку, а рівень митної вартості товарів зі схожими характеристиками відповідно інформації з АСАУР становить 22600 Євро за штуку.

Під час консультацій декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, - договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь провадця, - копії митної декларації країни відправлення.

Впродовж 10 календарних днів декларант не надав додаткових документів, крім довідкової інформації із Інтернет ресурсу про вартість чотирьох аналогічних транспортних засобів на ринку країни експортера.

25 квітня 2019 року Полтавською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA806000/2019/000252/2 (а.с. 14), в якому визначено вартість товару - автомобіля JEEP, модель GRAND CHEROKEE, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , у сумі 22600 Євро. При цьому, у рішенні вказано, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до частини 2 статті 58 МКУ не може бути прийнятий у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості не містять всіх необхідних відомостей та містять розбіжності). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на інформації з повідомлення АСАУР щодо вартості подібних транспортних засобів.

Як наслідок, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806050/2019/00502 (а.с. 15), якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 02.05.2019 №UA806050.2019.105997 з причин порушення декларантом вимог статей 52, 58, 64 МК України в частині заявлення митної вартості товару.

Не погодившись із указаними рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача, суд дійшов наступного висновку.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом ІІІ Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

Так, у статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Отже, у вказаній статті закріплено право митних органів переконатися в правдивості або точності будь-якої заяви, документа або декларації, наданих для цілей митної оцінки, та оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями частини 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №826/5868/16.

Частиною 1 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Висновки щодо правозастосування

Суд враховує, що в оспорюваному рішенні відповідачем вказано на неможливість підтвердження правомірності визначення декларантом митної вартості товарів у зв`язку з тим, що подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості документи містять розбіжності.

Однак суд вказує, що відповідачем не зазначено, в яких документах, наданих позивачем для підтвердження числових значень складових заявленої митної вартості товару при його митному оформленні містилися недостовірні відомості, в яких з них були розбіжності.

Відповідач посилався на те, що позивачем до митного оформлення транспортного засобу не надано документального підтвердження вартості транспортного засобу.

Надаючи оцінку наведеним аргументам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В той же час, витребуванню підлягають ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Відповідач визначив додатковими документами, за умови надання яких митна вартість може визнана митним органом: бухгалтерську документацію (яку саме не зазначається), прайс-лист виробника товарів, оплата за перевезення товарів.

Але відповідачем не було зазначено, яким чином витребувані ним додаткові документи дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої позивачем митної вартості товару.

Крім того, відповідачем не взято до уваги той факт, що оплата за придбаний транспортний засіб за домовленістю сторін була проведена готівкою, оскільки продавець -фізична особа.

Таким чином, відповідачем не доведено, що позивачем заявлені неповні, необ`єктивні та непідтверджені документально відомості про митну вартість товару.

Одночасно, суд зазначає, що метод 6 (резервний) застосовується лише, якщо декларант не може визначити митну вартість, застосовуючи додаткові методи - 1-5, враховуючи вимоги частин 3-8 статті 57 МК України, згідно з якими кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Визначена відповідачем митна вартість товару, яка ґрунтується на інформації з повідомлення АСАУР щодо вартості подібних транспортних засобів, здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану імпортованого транспортного засобу. Відповідачем не взята до уваги наявність у автомобіля аварійних пошкоджень в результаті ДТП.

А відтак, вищезазначені доводи митного органу суд вважає такими, що спростовані матеріалами справи.

З урахуванням наведеного, відповідачем не надано належних доказів наявності достатніх підстав для заперечення визначеної позивачем митної вартості автомобіля та витребування від декларанта додаткових матеріалів.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Стосовно посилань відповідача на відомості ресурсу SchwackeNet суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів щодо правомірності використання даного інформаційного ресурсу, об`єктивності висвітлених ним даних та їх експертного дослідження, а також щодо можливості їх застосування до автомобіля імпортованого саме позивачем, з урахуванням його технічних характеристик.

Більш того, відповідачем до матеріалів справи не надано відомості згаданого ресурсу щодо товарів з ідентичними характеристиками, на підставі яких прийняте спірне рішення.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору, як основним методом, а із застосуванням резервного методу, без достатніх на те підстав.

При цьому суд вкотре акцентує увагу на тому, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження правомірності визначення митним органом вартості ввезеного позивачем автомобіля саме у розмірі 22600 Євро.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з цим, як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок щодо доведення правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено на контролюючий орган як на суб`єкта владних повноважень.

Однак відповідачем таких доказів суду не надано.

А оскільки в судовому засіданні належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані в сукупності документи фактично підтверджують ціну імпортованого товару та правильність визначення за вказаною ціною його митної вартості, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ`єктивною, відсутні.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що контролюючий орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Крім того, суд враховує, що відповідно до частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

У даній справі судом встановлено, що рішення про відмову у прийнятті митної декларації є результатом неправомірної відмови контролюючого органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом, а тому картку відмови у прийнятті митної декларації також сформовано незаконно, у зв`язку з чим її належить визнати протиправною та скасувати.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_2 повністю.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС України, складає 768 грн 40 коп.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано до суду:

- ордер серії ПТ № 098939 на надання правової допомоги /а.с. 56/;

- договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 24 травня 2019 року, укладений між позивачем та адвокатом Глушко З.В.;

- розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу на загальну суму 10 000 /а.с. 61/,

- квитанція № 003/19 від 28.05.2019 про оплату ОСОБА_2 на користь адвоката Глушко З .В. суми правничої допомоги у розмірі 10 000 грн /а.с. 60/,

- акт виконаних робіт відповідно до Договору про надання правничої допомоги адвоката від 24.05.2019 /а.с. 62-63/.

Оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд приходить висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС України витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 10 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Полтавської митниці ДФС України (вул. А.Кукоби, 28 м.Полтава, ЄДРПОУ 39421072) задовольнити повністю.

Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806050/2019/00502 від 11 травня 2019 року та рішення Полтавської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів №UA806000/2019/000252/2 від 11 травня 2019 року - визнати протиправними та скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС України (вул.А.Кукоби 28 м.Полтава, ЄДРПОУ 39421072) витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 грн 40 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці ДФС України (вул. А.Кукоби, 28, м. Полтава, ЄДРПОУ 39421072) витрати на правову допомогу у сумі 10 000 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 серпня 2019 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков